Білоруський інститут стратегічних досліджень було засновано 2006 року провідними білоруськими експертами, журналістами та громадськими діячами з метою створення платформи для діалогу між експертною спільнотою, громадськістю й міжнародною спільнотою. Зареєстрований у Литві незалежний інститут займається політичними, економічними й соціальними дослідженнями, метою яких є соціальна трансформація Білорусі, підвищення її конкурентноздатності та покращення життя білоруських громадян. За яких умов може відбутися лібералізація у Білорусі та серйозні необоротні зміни в політиці білоруської влади? Наскільки серйозним є поворот президента Олександра Лукашенка у бік ЄС? Чи може Брюссель впливати на політику білоруської влади щодо демократизації країни? Чи варто чекати поліпшення відносин між Білоруссю та Україною? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю директора Білоруського інституту стратегічних досліджень Віталя СІЛІЦКІ.
«...ПОВНИЙ РОЗВОРОТ ЛУКАШЕНКО ЗДІЙСНИТИ НЕСПРОМОЖНИЙ»
— Пане Сіліцкі, як слід розцінювати поворот Лукашенко в бік ЄС? Чи означає це те, що Білорусь остаточно визначилася, куди їй іти, чи це такий вияв багатовекторності?
— У нас було як — 15 років пропагувалася багатовекторність, але фактично був один російський вектор і західний вектор на випадок, якщо не жилося у злагоді з Росією. Тоді треба було імітувати розворот на Захід, щоб Росія відразу ж поновлювала позицію, яку вона хотіла відмінити. Фінансову, політичну і так далі. Це був такий собі тип шантажу. Зараз ця багатовекторність реально з’явилася. У Білорусі справді зав’язуються незалежні відносини з Євросоюзом, не беручи до уваги те, чого хоче Росія. Та повний політичний розворот Лукашенко здійснити неспроможний. Наразі його тактика полягає у балансуванні між Сходом і Заходом та в спробі грати на протиріччях одне з одним.
— А як би ви прокоментували слова політолога, керівника аналітичного центру EcooM Сергія Мусієнка, котрий вважає, що білоруський досвід багатовекторності, в тому числі — у відносинах із країнами СНД, Венесуелою, КНР, Іраном тощо, довів свою ефективність і навіть починає братися на озброєння іншими державами, зокрема, Росією?
— Не знаю, що є особливого в білоруському досвіді. Скажіть, яка країна Євросоюзу не має відносин із Венесуелою? Можна сказати, що американський досвід відносин із Венесуелою і Китаєм довів свою ефективність. Адже американці беруть величезні кредити у Китаю та чимало нафти у Венесуели. І чим тут заперечити?
— У чому полягає ефективність відносин між Білоруссю та Іраном?
— У нас кава венесуельська продається. Бозна-що. Відносини з Венесуелою вигідні чиновникам. Це для них запасний аеродром. Там є якась нерухомість. Наскільки я розумію, мабуть, на випадок непередбачених обставин у Білорусі. З Іраном схожа ситуація. У нас «Саманти» іранські збирають. Також бозна-що.
«ЛУКАШЕНКО ПРОМАЦУВАТИМЕ МЕЖУ ДОЗВОЛЕНОГО ...»
— Слід визнати, що Лукашенко виявив твердість, не визнаючи Південної Осетії та Абхазії. Чи буде він і в подальшому таким самим твердим і послідовним у відносинах із Росією?
— Чому він виявив твердість? Тому що в питанні визнання Південної Осетії та Абхазії постало питання про його особисту владу. Тут існує два моменти. З одного боку, Росія показала йому, що вона його не розглядає як союзника. Адже ніхто не порадився з Лукашенком, коли росіяни вступали у війну з Грузією. А коли йдеться про союз, то передбачається, що це військовий союз і таке інше. З іншого боку — зрозуміло, що Абхазія та Південна Осетія відразу попросяться в союз Росії з Білоруссю. І це буде механізмом поглинання Білорусі до складу Російської Федерації. Тому Лукашенко на це не йде, в тому числі — з міркувань особистої влади. А решта робитиметься за такою схемою. Він зближуватиметься з Європою поступово до тієї межі, доки не треба буде повністю порвати відносини з Москвою. Чому? Тому що, звісна річ, Москві не подобається, що він робить зі «Східним партнерством» і з усім іншим. А що тут думати? Все одно Білорусь є нашим єдиним союзником у колишньому Радянському Союзі. Як не дивно, Лукашенко може собі дозволити у відносинах із Росією будь-яке нахабство. Він промацуватиме межу дозволеного своїми кроками у бік ЄС. З іншого боку, Лукашенко і на зближення з Європою не піде настільки, наскільки слід, щоб допускати якісь серйозні зміни всередині Білорусі. Можливо, йому знову захочеться бути якимсь «мачо мучіто» — бути ні Сходом, ні Заходом. Білорусь перебуває у дуже складній психологічній ситуації. Немає холодної війни, немає і необхідності в ній. Виникла певна геополітична конкуренція за цей шмат землі — Східної Європи. Лукашенко поки що використовуватиме це якомога більше.
ВПЛИВ І ПРЯНИК ЄС
— Чи зможе ЄС якимось чином впливати на Мінськ, щоб Білорусь ставала більш демократичною?
— Якщо Євросоюз зможе запропонувати Лукашенку хороший пряник, то може. А пряник з’являється, коли, наприклад, у Білорусі погіршується ситуація. Зараз Мінськ просить грошей у Євросоюзу. Таким чином Брюссель може впливати. Коли були високі ціни на нафту, і ЄС не розглядався як фінансова підтримка — вона була не потрібна — він ніяк не міг впливати. За п’ять років ЄС знову не впливатиме. Дійсно, ситуація з фінансовою кризою є ключовою. Тому що раніше Білорусь не йшла на поступки Міжнародному валютному фонду, коли той пропонував кілька мільярдів доларів. За п’ять років ЄС не буде таким вагомим донором. Тому цей період доволі короткий.
— А як тоді слід розшифрувати установки міністра закордонних справ Білорусі «працювати з ЄС на успіх»? Чи означає це те, що успіхом повинен бути безвізовий режим із ЄС або грошові преференції?
— Насамперед Білорусь розраховує на кредит. По-друге — на зняття візових санкцій. Тому що вони заважають чиновникам контактувати. А з ЄС треба розширювати відносини. Коли вони (відносини. — Авт.) були не потрібні, то можна було терпіти будь-які санкції. А зараз це вже неможливо. Безвізовий режим знаходиться на третьому-четвертому місці. Адже це білоруській номенклатурі не загрожує. А якщо простий народ менше їде до Євросоюзу, то це нормально. З одного боку, влада каже, що ми всіляко за безвізовий режим, і навіть має пропозицію скасувати візи для країн-членів ЄС, якщо поїздки громадян здійснюються за організованими турами. Якісь кроки у цьому напрямку робляться. Але насамперед це кредити.
— Про що тоді свідчить участь Лукашенка на засіданні ОДКБ?
— Попередній раз він не був присутній на засіданні цієї організації. Тоді була ситуація зі скандалом. Зараз не можна робити прогноз на добу. Тому що формально Білорусь є головою ОДКБ. Щоправда, вона цим головуванням не користується через молочний конфлікт. І тоді не вдалося укласти угоду про використання сил швидкого реагування в рамках організації. Але поки що жодних висновків із цього не можна зробити, бо формально Білорусь із ОДКБ не виходила.
«ДУЖЕ ПОТУЖНИЙ КОЗИР» І ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ
— Чи варто чекати за Лукашенка покращення відносин між Білоруссю та Україною? Чи вдасться вирішити існуючі проблеми стосовно кордону й боргу, який начебто має Україна ще з часів колишнього СРСР?
— Я вважаю, вдасться. Відносини з Україною розвиваються. За останні роки неймовірними темпами виріс товарообіг. На мою думку, відчувається політична воля вирішити ці питання. Наскільки я розумію, ситуація відносно боргу була не зовсім за білоруськими мотивами. Тримати у підвішеному стані білорусько-українські відносини було вигідно і Росії, щоб Україна не мала абсолютно точно позначеного регулярного державного кордону на півночі. Без цього не можна вступити, скажімо, в НАТО. Для Лукашенко це може бути зараз дуже потужним козирем, щоб показати свою здатність домовлятися Заходу і водночас виглядати відданою відносинам із Росією, бо Мінськ цілком легітимно має право демаркувати кордон своєї ж держави.
— А наскільки Білорусь зацікавлена в енергетичних коридорах, зокрема, з Балтики через Білорусь, Україну та Чорне море?
— Я вважаю, що зацікавлена. Але тут виникає багато питань. Скажімо, відносно коридору поставки електроенергії до країн Балтії дуже багато що залежить від України. Наскільки я знаю, бувають моменти, коли в пікові ситуації самій Україні потрібна електроенергія, і їй нічого поставити. Тобто до кінця цей проект не прорахований. Що стосується підключення Білорусі до нафтопроводу Одеса-Броди, то це розглядається як хороший альтернативний варіант. Але зараз такої необхідності немає, а головна зацікавленість полягає в тому, щоб забезпечити поставки з російського напрямку й завантажити свої нафтопереробні заводи. А в перспективі, коли виникне БТС2, тоді всі ці проекти знадобляться, тому що треба буде качати нафту на переробку з Балтійського й Чорного морів. Тож у дуже близькій перспективі це питання може виникнути.
«ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ЗГОРИ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ПІД ЧАС КРИЗИ...»
— Я вас не питав про білоруську опозицію. Чи справді Лукашенко настільки домінує у країні, що роль опозиції ще довго не відчуватиметься?
— Дійсно, Лукашенко домінує, оскільки опозиції ніде розгорнутися. Немає легітимного поля для її діяльності. Тому опозиція виродилася в якісь дисидентські кола. А дисидентські кола влади не беруть. Опозиція може розгорнутися у країні, коли тут відбудеться лібералізація згори. А її Лукашенко якраз не хоче допустити.
— І на це не можуть впливати ні зовнішні, ні внутрішні чинники?
— Знаєте, зовнішні якраз можуть. Лібералізація згори може відбутися під зовнішнім тиском під час кризи. Що, загалом, у Білорусі частково й відбувається.
— Чи можна прогнозувати, що існуюча в Білорусі стабільність триватиме щонайменше до наступних президентських виборів?
— Я б сказав, що вона триватиме до того моменту, доки в Білорусі не станеться криза платіжного балансу. А це може бути перспективою найближчих півроку. Адже Білорусь занурюється в боргову кризу. Зовнішній борг не такий великий, але його нічим обслуговувати. І дуже мало можливостей, де взяти кредит.
— Але через це навряд чи може відбутися революція?
— Ви знаєте, що колапс національної валюти дуже часто призводить до того, що починаються якісь соціальні заворушення. Це не обов’язково має бути революція, але можуть бути дуже сильні зміни всередині країни. Можливо, відразу революції не буде, але хтозна. Погляньте на досвід латиноамериканських країн. Там усе, як правило, починалося саме з колапсу національної грошової одиниці. Революції не обіцяю, зміни Лукашенка не обіцяю, але протягом найближчих двох років можуть статися якісь серйозні безповоротні зміни всередині політичної системи країни, в тому числі — в політиці білоруської влади.
