А це означає, що наступне «Євробачення» пройде в Осло. Конкурс у російській столиці починався з хвалебних заяв організаторів теледійства про надможливості СК «Олімпійський». Спочатку здавалося, що це PR-хід країни-господині, а історія переможця Євробачення-2008 Діми Білана, що багато разів тиражувалася на ТБ, неабияк втомлювала. За даними interfax.ru, з посиланням на дослідження центру з вивчення громадської думки ВЦДГД, більшість росіян (71%) на початку травня знали, що музичний конкурс «Євробачення» цього року проходить у Москві, однак понад половина громадян не змогли відповісти, хто представлятиме на конкурсі Росію!
Біля спорткомплексу «Олімпійський» 14 травня були затримані кілька учасників несанкціонованої акції проти проведення в Москві конкурсу. Учасники акції назвали Євробачення-2009 «бенкетом під час чуми», повідомляє Інтерфакс. Варто зауважити, що СК «Олімпійський» дійсно перетворився в незвичайний концертний майданчик, що складається з безлічі екранів, підвісних конструкцій із використанням спецефектів. Виступали зірки конкурсів попередніх років на церемонії відкриття, феєричне шоу канадського цирку «Du Soleil» на закритті, і «прямий ефір» із космічною станцією... Проте особливої радості з боку глядачів не спостерігалося: у світі вирує криза, а в Москві гуляють на поп-конкурсі, немов востаннє в житті (витрати на організацію Євробачення-2009 оцінюють у мільйони)... Ще одним питанням, що обговорювалося, був вибір російськими глядачами українки Анастасії Приходько. Багато іноземців дивувалися, невже в Росії лише один співак — Діма Білан, що його спочатку двічі відправляли на «Євробачення», а потім і зовсім звернулися по допомогу (в пошуках творчих ресурсів) до сусідки України? Анастасія Приходько виконала пісню «Мамо» російською та українською мовами. Як пояснив її продюсер Костянтин Меладзе в інтерв’ю «Известиям Недели»: «Якщо відносини між Росією та Україною потепліють хоча б на півградуса від того, що половину пісні російська конкурсантка співає українською мовою, це вже буде щастя. Я не перестаю думати про цей політичний чинник ніколи. У мені поєднується кілька національностей, і все, що зараз відбувається між країнами, де люди цих національностей живуть, для мене — розлом»...
Потрібно зазначити, що останнім часом конкурс «Євробачення» звинувачувався в необ’єктивності. Явними ознаками цього була «сусідська» підтримка при голосуванні між країнами і за принципом політичних симпатій. Щоб уникнути цього, вперше цього року були введені нові правила конкурсу, відповідно до яких переможець обирається не лише голосами глядачів, але й рішенням журі з 42 країн (50 на 50).
Чи відбулися корінні зміни? Навряд чи. Голосування країн багато в чому було передбачуване. Однак представник Норвегії із білоруським корінням Олександр Рибак був обраний кращим практично одноголосно з рекордною кількістю балів (387). До трійки лідерів також увійшли Йоханна з Ісландії (2 місце), Айсель і Араш, які представляли Азербайджан (3 місце). Конкурсантка від України Світлана Лобода посіла 12-ту сходинку, представниця Росії — Анастасія Приходько — 11-ту.
Наївно-романтична пісня переможця «Fairytale» («Казка») (яку, до речі, написав сам Олександр) у супроводі гри на скрипці, мабуть, виділялася на фоні інших чистою юнацькою енергетикою і оригінальною музикою. У його виступі було задіяно не так багато ефектів, як, наприклад, у Світлани Лободи «Be My Valentine!» («Anti-crisis Girl)», не було запрошених зірок (як, наприклад, Араш у Азербайджана та королева бурлеску Діта фон Тіз у Німеччини), а було більше душі, і як результат — перемога. А шоу, епатаж, ставка на еротику... кого зараз цим здивуєш? Більшість глядачів уже переситилися. Хто помітив пісню Німеччини? Хоч «божественна» Діта фон Тіз, граціозно звиваючись, роздягалася на сцені, а виконавці, які стрибали поруч, лише заважали дивитися шоу. Представники Туреччини, Греції, Азербайджану і наша Світлана Лобода показали приклад поп-музики в кращих традиціях диско. У принципі, можна вимкнути звук і просто дивитися картинку. Ось тільки все це обман. Вийшло, що глядач приходить на пісенний конкурс, а отримує набір не пов’язаних із музикою вражень і думок, як, наприклад, «а чи роздягнеться Діта?», «звідки ще можуть вискочити вогники у виконавця?» тощо. Не оцінили гідно телеглядачі класну виконавицю з Великої Британії Джейд Івен із піснею «My Time», написаною самим Ендрю Ллойдом Вебером, і ліричну баладу «Et s’il fallait le faire» знаменитої француженки Патрісії Каас, а номер Анастасії Приходько «Мамо» був надто депресивним...
Узагалі, складається враження, що Євробачення-2009 — своєрідне опитування країн, де ми не стільки обираємо кращу манеру виконання та пісню, скільки шукаємо відображення психологічного настрою суспільства (або хоча б якоїсь його частини). Що ж, якщо порівняти переможця 2006 року фінський гурт «Lordi» з позитивним норвежцем-скрипалем Олександром Рибаком, то життя європейців справді налагоджується...
КОМЕНТАРI
Олександр ЗЛОТНИК, композитор:
— На мій погляд, найкраще шоу показала саме Світлана Лобода — за сценографією і постановкою, але не було самої пісні. Стосовно переможця з Норвегії: я стовідсотково на його стороні. По-перше, Олександр Рибак виконав яскраву й мелодійну пісню. По-друге, плюсова енергетика виконавця — від нього йшов колосальний позитив. А в наш час хочеться побачити щось світле, і Олександр Рибак показав таке шоу. Він зробив головний акцент на пісню, а, наприклад, у Джейд Івен із Великої Британії «My Time» — це виключно тільки пісня. Так само й у Патрісії Каас (Франція). Шоу потрібне, але лише як додаток, який не відволікає від пісні, а навпаки — допомагає її сприймати. Я вважаю, що треба слідкувати за тенденціями. У 2007 р. наша Вєрка Сердючка посіла друге місце завдяки епатажу й шоу, тому повторювати епатаж вже не треба. Нині хочеться чогось іншого. Цим іншим стала просто пісня — «Fairytale» Олександра Рибака. Треба зазначити, що на Євробаченні-2009 була й політика. Холодні дні, які пережила Європа, вплинули на ставлення до Світлани Лободи як до представниці України. Принаймні, в мене склалося таке враження. На майбутнє українці мають пам’ятати, що не треба повторюватися. Наступного разу така пісня, як у скрипаля Рибака, може вже не пройти. Треба конкурсантам шукати щось інакше. Євробачення — конкурс яскравої пісні, мелодики, виконавської майстерності й шоу. Якщо все це шумується, то тоді виконавець перемагає.
Олександр ЄВТУШЕНКО, музичний критик:
— Щодо організації, то це було традиційне московське візантійство. Усе дуже пишно, кілька десятків мільйонів євро, а на виході — нуль, тому що приїхало народу в п’ять разів менше. В усьому була пиха й несмак! На конкурсі Україна виступила в двох іпостасях — Насті Приходько і Світлани Лободи. Хоча насправді співачки не співпадають із глибинним іміджем України. Думаю, саме через це ми й провалилися на конкурсі. Логічно було б побачити щось плану хоча б Олександра Пономарьова, де вгадується дух співака, культурний сенс, суть нашої країни. Європа не відчула в Приходько, яка виступала за Росію, і в Лободі (Україна) національного колориту. Особливо це стосується шоу «Be My Valentine! (Anti-crisis Girl)» від Лободи. Європа побачила, вибачайте, високооплачувану валютну «дівчинку» або стриптизерку. Ясно, що за це вже ніхто давно не голосує. Європейці голосують за мистецтво, оригінальність, сутність, за те, що артист вгадав генетичну природу країни, яку він представляє. Бо, як не крути, а кожен виконавець мусить представити саме свою країну, хоча і є на конкурсі й попсова кон’юнктура. А цьогорічні переможці дуже класні (перше місце Норвегія, Олександр Рибак з «Fairytale», друге місце — Йохана з Ісландії «Is It True?», трете — дует із Азербайджану Айсель Теймурзаде та Араш «Always»). Я відчував, що вони переможуть, з першого їхнього виступу ще в півфіналі, бо в них є сутність, відчуття гідності, відсутність кон’юнктури. Бачите, як цікаво: усі їдуть, щоб вгадати кон’юнктуру, а ті, хто про це не думає, виграє. Європа й світ хоче світла. Норвежець із білоруським корінням Олександр Рибак — дуже світлий хлопець. Він продемонстрував світлу музику. Після збочень типу Сердючки, закосу під нетрадиційні формати, Європа раптом захотіла простоти й світла. Так само з ісландською дівчиною Йоханою. На мою думку, московське Євробачення продемонструвало повний спектр скандалів, скандальчиків, непорозумінь через те, що воно вперше приїхало в російську столицю. Москва до цієї події поставилася з неймовірним пієтетом, вона думає, що це головний конкурс світу, хоча насправді це зовсім не так. Там не знають про справжній рейтинг конкурсних заходів у Європі. Найкрупніший конкурс і дуже класне шоу — це World music fest. Він проходить у різних країнах. Позаминулого року там, до речі, перемогли наші «Гайдамаки». Цей гурт — сучасний культурний посол України в Європі.
Чому Україна не виграла?
Наша конкурсантка Світлана Лобода не увійшла навіть до першої третини учасників, що для співочої нації — ганьба! Чому? У пошуках відповіді я дійшла висновку, що на те є кілька причин.
Перша — розрекламована шалена енергетика Лободи була енергією АГРЕСІЇ, а не життєдайності. Цю агресію підсилювали римські легіонери в блискучих шоломах, закуті в м’язи. Європа злякалась тої агресії.
Друга причина — за всією машинерією, димами, фейерверками було НЕ ВИДНО самої співачки, а відтак і погано її чути. За тою колотнечею пропадала й сама пісня. А я, глядач, дивлюсь Євробачення як свято вокалу, а не як цирк.
Третя — Україна, як це часто, на жаль, з нами буває, пасе задніх. Мода на ефектне, навіть епатуюче видовище замість подачі пісні давно пройшла. Європа, як бачимо, нині тяжіє до мелодійності в музиці й до яскравої особистості голосистого виконавця, поданого «крупним планом». Тобто до людини, людяності й гармонійності, на чому і виграла Норвегія — білорус Олександр Рибак із піснею «Fairytale» («Казка»). А українці все ще чіпляються за «техно». У плані цих сучасних тенденцій ближче до Євробачення-2009 з українських претендентів на внутрішньому відборі був, як на мене, Денис Барканов, але...
Та й вокальні дані Світлани Лободи явно слабкіші, ніж у конкурсантів із Мальти, Швеції, Литви, навіть стюардеси з Іспанії. Спасибі Польщі та Азербайджану, які дали по 10 балів — тобто віддали друге місце, третє (8) — Угорщина. По 6 балів — Іспанія, Білорусь та Португалія, по 5 — Чехія, Данія, по 4 — Литва, Молдова, 3 — Вірменія, по два бали прийшли від Мальти, Ізраїлю, Росії, Великої Британії та один із Словаччини.
Так який висновок можна зробити? На мою думку, в Україні дефіцит естрадної режисури, гарного смаку й сучасного мислення. В усьому!
