Представники БЮТ на сьогодні є, мабуть, найактивнішими гравцями на конституційному полі. Соратники прем’єра Тимошенко бачать Україну парламентською республікою, з сильним прем’єром і слабким щодо наявності владних повноважень главою держави. Чи готовий депутатський корпус до того, щоб узяти на себе всю повноту відповідальності за ситуацію в країні? Чи не стане сьогоднішня нова Конституція вже завтра джерелом нових криз? Чи реально в атмосфері політичного протистояння ухвалити такий Основний Закон країни, який визнають представники всіх ключових партійних таборів?
Конституційні аргументи «за» парламентську Україну «Дню» привів бютівець Валерій Писаренко.
— Уже кілька сторіч минуло відтоді, як з’явився парламентаризм в європейських країнах, і, гадаю, українські депутати готові взяти на себе цю відповідальність. Більш того, український парламент уже підійшов до того моменту, коли парламентарії стали професійнішими. Враховуючи той факт, що сьогодні ВР переповнена юристами, економістами тощо, на мій погляд, саме зараз настав час реалізувати свій професійний обов’язок і взяти на себе відповідальність за те, що відбувається в країні.
— А чи здасть коаліція конституційний тест, чи не розпадеться, адже «перші ластівки» вже виразно видні?
— Демократична коаліція в цьому питанні повинна об’єднатися. Більш того, ми чекаємо, що конституційне питання об’єднає не лише й не стільки парламент, а й Україну загалом.
— Як ви вважаєте, можливо, з урахуванням наближення президентської виборчої кампанії конституційне питання варто відстрочити в часі до її завершення?
— Завданням, яке ми сьогодні перед собою ставимо, є не зміна Конституції, а зміни в країні. Тобто ми не хочемо, щоб у нас був змінений Основний Закон країни, ми хочемо, щоб у нас припинилися часи криз, які ми відчуваємо протягом останніх кількох років. Із 2004 року Україна живе в суцільній кризі. Якби це зачіпало лише політиків — одне питання. Але річ у тім, що це відбивається на всьому суспільстві й люди стали заручниками ситуації, коли політики не можуть розібратися між собою, хто й за що відповідає. Так ось ми хочемо поставити в цьому питанні крапку, і тільки після цього, на наш погляд, можна говорити про будівництво нормальної, демократичної держави.
— А в атмосфері протистояння, в атмосфері полярних бачень ключовими гравцями нової Конституції, реально прийняти документ, який усі б визнавали й, головне, — виконували?
— Ця полярність, як ви кажете, сьогодні відбивається хіба що в політичних лозунгах. Це мова, вступ в асоціації, організації, однак у питанні єднання заради зміцнення державності в країні, я гадаю, полярності не буде. Більш того, я вважаю, що питання Конституції не міститиме питань, які б розколювали і політиків, і рядових жителів країни. А щодо безпосередньо полярності бачень Конституції, то, я вам хочу сказати, що Основний Закон сьогодні затверджується 300 голосами, а це означає, що лише за умови голосування і коаліції, і опозиції можна буде затвердити Конституцію. Це велика справа. Сьогодні неможлива ситуація, щоб, скажімо, лише політичні соратники, однодумці, затвердили Конституцію. Таким чином у новій Конституції будуть представлені інтереси всіх верств населення, які відповідно мають своє представництво в парламенті.
— І ви підете на ситуативний конституційний союз із Регіонами?
— Я переконаний у тому, що більшість членів «Нашої України — Народної cамооборони» підтримають ті конституційні пропозиції, які сьогодні є в парламенті. Я не виключаю, що позиція певної частини людей, які не можуть жити, щоб прокинувшись з ранку не подивитися у бік Секретаріату Президента, буде виключенням під час голосування щодо конституційного питання. Однак усі інші розсудливі політики, які сьогодні бачать необхідність поставити крапку в системних кризах, голосуватимуть за нову Конституцію. Я прогнозую, що нова Конституція буде затверджена навіть не 300 ма, а 400 голосами.
Конституційний процес завершиться тим, що наша країна припинить жити одними лише виборами. На вибори політики ходитимуть раз у п’ять років, і після цього ми не будемо відразу ж думати про нові вибори, а ті, хто прийдуть до влади, працюватимуть.
— А які гарантії, з урахуванням менталітету нинішнього правлячого класу, що сьогодні прийнята Конституція завтра знову не виявиться «поганою»?
— Знаєте, гарантії лише в одному. З того моменту, як завершиться конституційна реформа, не буде такого, що за все і вся, що відбувається в країні, запитуватиметься лише з коаліції. Йде реальний розподіл повноважень, реальний розподіл функцій контролю між владою та опозицією. І як тільки цей процес буде завершений, влада стає відповідальною за кожний прожитий день, а опозиція отримує реальні важелі, що дозволяють щодня ставити оцінку діяльності влади. Я вважаю, що саме баланс повноважень між гілками влади і стане гарантією того, що після прийняття цієї Конституції у нас не залишиться політиків, які зловживатимуть тими повноваженнями, що їм сьогодні надані законодавством.
— На ваш погляд, за тієї роботи ВР, яку ми бачимо в останні роки, сьогодні можна назвати Україну повноцінною парламентсько- президентською республікою?
— По суті повноважень можна сказати, що так, ми сьогодні, дійсно, живемо в умовах парламентсько- президентської республіки. Однак за формального відношення урядовців до діючої Конституції, я б сказав, що ми до сьогодні, навіть не однією ногою, а повністю всім, oкрім хіба що носа, залишилися в умовах президентської республіки. Вельми й вельми шкода, що чиновники не можуть позбавитися звички бігти до Кучми або, скажімо, до іншого президента й запитувати, який настрій сьогодні у батьки. І також дуже й дуже шкода, що в Секретаріаті Президента ще не зрозуміли, що навіть якщо до тебе прибігають і запитують, як настрій, не треба в собі концентрувати ті повноваження, які тобі хотілося б мати, а необхідно виконувати те, що ти вже маєш. Я сподіваюся, що коли буде затверджена нова Конституція, ми прийдемо до виключно парламентської моделі, але функції Президента залишаться такими, які дозволять йому залишатися політичним арбітром для інших гілок влади.
— Деякі ваші колеги з фракції нещодавно ратувати за підвищення прохідного бар’єра до ВР. Чи є це сигналом того, що Україна рухається до двопартійної системи?
— Ми бачимо, що на сьогодні Україна не готова до двопартійності, а досвід країн, що живуть в умовах парламентської моделі на пропорційній основі, демонструє, що ця модель завжди приводить до двопартійності. Зараз же моделюється поняття, що для України не потрібно зупинятися на відмітці двопартійної системи, оскільки це знижує політичну конкуренцію. Наша конституційна концепція вміщатиме такі норми, що створять умови допуску будь-яких — у тому числі й дрібних — політичних сил в український парламент.
— Як, на ваш погляд, відобразиться внутрішнє конституційне питання України на зовнішніх перспективах нашої держави?
— Щодо європейської громадськості, та й узагалі — міжнародного сприйняття тих процесів, що відбуваються в нашій країні, я вам хочу заявити абсолютно відповідально як член Ради Європи від України: це питання зараз дуже активно обговорюється в Європі, на це питання звертають увагу й за океаном. І Росія дуже й дуже уважно спостерігає за тим, що відбувається в нашій країні. І ви знаєте, всі: й на Заході, й на Сході, із задоволенням дивляться на те, що ми намагаємося вирішити шляхом консенсусу кризову ситуацію, яка існує нині. Більш того, Рада Європи дала рекомендацію Україні, що саме парламентська модель правління буде найефективнішою для України, як однієї з європейських держав. Венеціанська комісія також підтвердила, що саме парламентська модель найприйнятніша для України, з її територіальним і державним устроєм. Так що ми не перебуваємо в якомусь вакуумі, і ми чуємо, що з цього приводу говорить світова спільнота. Разом із тим, у будь-якому випадку ми повинні розуміти, що не існує ідеальної Конституції, ідеальної моделі правління, і ми не можемо постійно озиратися та прислухатися, а що ж нам скажуть з того чи іншого боку. Ми Конституцію писатимемо для своєї держави, задля своїх людей, а тому ми використовуватимемо всі корисні поради, але не робитимемо кальку з інших конституцій інших держав.