Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Картини, які пишуться мовою пластики

У Театрі ім. І. Франка закінчуються репетиції вистави «Два кольори індиго»
29 квітня, 2009 - 00:00
ЗА ЖАНРОМ, «ДВІ КВІТКИ КОЛЬОРУ ІНДИГО» — ХОРЕОГРАФІЧНА ДРАМА ПРО ДВОХ ЛЕГЕНДАРНИХ ХУДОЖНИЦЬ СВІТУ — УКРАЇНКУ КАТЕРИНУ БІЛОКУР (ОЛЕНА ФЕСУНЕНКО) ТА МЕКСИКАНКУ ФРІДУ КАЛО (ЛАРИСА РУСНАК) / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

Як розказав режисер-постановник дійства Олександр Білозуб, за жанром це буде хореографічна драма про двох легендарних художниць світу — українку Катерину Білокур і мексиканку Фріду Кало. Треба зазначити, що Білозуб є також автором ідеї і сценографом вистави. У процесі народження постановки всі зайняті франківці працюють як єдина команда, відточуючи кожен жест (хореограф Ольга Семьошкіна). Головні ролі репетирують Лариса Руснак (Фріда) й Олена Фесуненко (Катерина). На сцені звучить музика Вівальді, Моцарта, Білаша, спів Єви Бітової і квартету «Кронос». Вже через кілька хвилин дійства можна побачити, що Білозуб багато імпровізує, експериментує, аби вийшла естетська постановка, використовуючи відеоматеріал із роботами художниць.

Що ж єднає героїнь — таких різних жінок і майстринь? По-перше, величезний талант (Білокур — яскравий представник жанру примітивізму, а Кало — сюрреалізму). По-друге, до малярства вони прийшли через біль і втрати. По-третє, їх поєднують квіти та колір індиго — колір обраних...

Катерина Білокур народилася 1900 р. у селі Богданівка на Полтавщині (нині Київська обл.), свої перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Їй довелося пережити осуд і нерозуміння односельців, які вбачали в її заняттях малюванням спробу ухилитися від роботи. Вона зустріла нерозуміння матері, що вважала малювання безглуздим, і все-таки, подолавши непрості в сільському житті перешкоди, Катерина самотужки відкривала для себе таємниці живопису. Пензлі виготовляла сама зі щетини, використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Вона малювала здебільшого квіти, а іноді портрети, поєднувала кольори у єдину гармонійну цілість. На більшості з полотен майстрині стоїть авторський напис: «Малювала з натури Катерина Білокур». Справді, природа, «натура» були її головними вчителями, а квіти — найулюбленішими мотивами. «Квіти, як і люди, — живі, мають душу!» — казала художниця й тому ніколи не зривала їх, а змальовувала, сидячи біля стеблини чи куща, бо вважала, що «зірвана квітка — вже не квітка».

Не зазнавши особистого щастя, бачачи довкола себе злидні й гризоти щоденної боротьби за існування, Катерина Білокур у квітах, у їхньому малюванні бачила високий сенс. Малюючи, вона неначе сягала найдосконалішої краси, яку закладено природою... У 1954 р. роботи Білокур експонувалися в Парижі на міжнародній виставці, а її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» дуже високо оцінив Пабло Пікассо... Майстриня померла 9 червня 1961 року, а 1977-го на її батьківщині відкрито Меморіальний музей Катерини Білокур.

Про іншу героїню вистави — Фріду Кало наші глядачі, мабуть, знають трохи більше після виходу на екрани кінобіографії цієї легендарної художниці, роль якої зіграла Сальма Хаєк. Фріда народилася 1907 р. у Мехіко, в сім’ї фотографа (батько був євреєм з Німеччини, а мати — іспанкою з Америки). У шість років дівчинка перенесла поліомієліт і її права нога стала коротшою, а у 18, після страшної автокатастрофи, Фріда була багато місяців прикута до ліжка, і саме тоді вона лежачи почала малювати. Першими роботами Кало стали автопортрети. А коли дівчина змогла ходити, то почала навчатися в художній школі, там зустріла й своє кохання — знаменитого графіка, комуніста Дієго Ріверу. У 22 роки Фріда вийшла за нього заміж. Але їхнє сімейне життя було дуже бурхливим, як кажуть, «ні з тобою, ні без тебе жити неможливо»... Впродовж усього свого життя Кало носила корсети, періодично лягала на лікування. 1950-го їй зробили сім(!) операцій на хребті — дев’ять місяців вона пролежала у лікарні. Потім пересувалася лише в інвалідному візку. А 1952-го художниці ампутували праву ногу до коліна, але, незважаючи на це, в 1953 р. проходить її перша персональна виставка. Може, тому на автопортретах Кало ніколи не посміхається. Ідеї картин Фріди зашифровані у деталях, фігурах, навіть тлі полотен, а її символіка бере своє коріння в стародавніх мексиканських традиціях. Художниця все життя збирала пам’ятки древньої культури, і ці експонати донині стоять у саду «Блакитного дому» (музею художниці). Фріда померла у 47 років від запалення легенів.

Як зазначає Олександр Білозуб, вистава «Два кольори індиго» — це гімн не лише Катерині Білокур і Фріді Кало, а всім жінкам. Прем’єра відбудеться 30 квітня.

Аліса АНТОНЕНКО
Газета: 
Рубрика: