Чи можна говорити про створення громадянського суспільства в Україні, якщо до думки цього ж таки суспільства влада рідко прислухається? Взяти хоча б нинішню ситуацію у сфері освіти. Чи чули ви хоча б про одну реакцію від керівництва держави на те, що студенти вже багато днів поспіль влаштовують акції протесту — якраз проти нової влади, а обласні ради пишуть листи до глави держави із проханням звільнити новопризначеного міністра освіти та науки Дмитра Табачника? Крім заяви самого пана Табачника, що він не піде у відставку навіть тоді, коли студенти почнуть голодувати, більше ніякої відповіді на свої прохання та протести суспільство досі не почуло.
Призначення такої одіозної та скандальної фігури на пост міністра освіти та науки не піде нам на користь. По-перше, ставити очільників міністерств треба більш виважено (та й, мабуть, з урахуванням їхніх політичних поглядів). По-друге, освіта, на думку експертів, — це не та сфера діяльності, де можна проводити експерименти й керувати нею, спираючись на власні амбіції. Треба рахуватися з думкою громадськості, науковців, а також із позицією самих споживачів освітніх послуг — учнів, студентів та викладачів. Та, судячи з позиції нового міністра, робити цього він не збирається.
На жаль, за особою міністра трохи забуваються ті новації, які він разом зі своїми однодумцями хоче запровадити в освіті. Так, до завершення навчального року лишається приблизно два місяці, випускники шкіл налаштовані, що вступатимуть у вищі навчальні заклади за результатами тестів. Принаймні так було до того часу, доки віце-прем’єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко не заявив про запровадження вступних іспитів у ВНЗ та про врахування середнього бала атестата. На думку освітян, змінювати щось у напрацьованій за два роки системі вступу у виші зараз недоцільно, тим паче, що додаткові іспити — це зайве навантаження на школярів. Та, знову ж таки, новій владі до цього байдуже, так само, як і до позиції учнів та їхніх батьків, більшість яких (майже 90%) підтримують зовнішнє незалежне оцінювання.
Але найбільше обурення в освітян викликає рішення нових керманичів МОН, що учні зможуть писати тести тією мовою, якою навчалися у школі. Якщо це не наступ на українську мову — тоді що це? Ще одного удару по державній мові може завдати остання заява пана Табачника: школярі та студенти зможуть обирати ще й мову для навчання. І це пройшов лише місяць роботи нової влади...
КОМЕНТАРI
Володимир КОВТУНЕЦЬ, експерт Програми сприяння зовнішньому тестуванню в Україні:
— Проводити тестування мовами нацменшин зовсім недоцільно, бо діти вже готові до їх складання певною мовою. Другий мінус у тому, що діти, які писатимуть тести мовою національних меншин, потрапляють у нерівні умови з тими, хто пише їх українською. Одне і те саме питання, сформульоване українською та угорською мовою, може мати різні підтексти, що залежить від перекладу. Такі діти не підготуються до навчання в українських навчальних закладах. Це стосується не російськомовних школярів, а угорців, румун, які живуть компактно і перебувають у певній ізоляції в суспільстві, бо не знають досконало ні української, ні російської. Останнє, у чому небезпека, — організатори тестування будуть змушені дуже швидко перекладати та адаптувати тести, а це додатковий ризик витоку інформації, бо залучаються зайві люди, отже, важко зберегти конфіденційність. Нагадаю рішення суду Російської Федерації, який відмовив у позивній заяві школяра Татарстану, який просив дозволити йому складати єдиний державний екзамен татарською мовою. Суд пояснив, що це робиться в його інтересах, бо якщо учень вивчав російську мову протягом усіх років навчання, то перешкод у вступу до ВНЗ у нього немає, а якщо він не володіє термінологією відповідного предмета загальнодержавною російською мовою, то він не може успішно навчатися у виші. І це у федеративній державі, де існує більше десятка місцевих державних мов! В Україні така поведінка є абсолютно нелогічною, вона на шкоду самим дітям — представниками національних меншин.
Сергій КВІТ, ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Фокусувати увагу щороку на вступній кампанії — це не головне, тому що більш важливо проводити реформування вищої освіти. Метою реформ повинно бути збільшення якості, зменшення кількості та входження нашої освіти у західну систему. Цього не відбувається абсолютно, і вступна кампанія, і те — чи вимагати бал сертифіката, чи ні, чи мати вступні іспити, чи ні — це все похідне. І наша головна помилка, що ми постійно говоримо про зовнішнє незалежне оцінювання як про реформу, але це тільки інструмент, який без реформ не буде працювати. Вступна кампанія буде зараз, і в наступному році, і через 10 років, а нам треба думати, як змінити якість вищої освіти. Зовнішнє оцінювання — це важлива справа, яку ми підтримуємо, але для його впровадження потрібні реформи. У першу чергу ми повинні виконати свої зобов’язання щодо Болонського процесу — запровадити трициклеву систему здобуття наукових ступенів: бакалавра, магістра та доктора; вимагати англійську мову при вступі, бо немає Болонського процесу і мобільності, на яку він спирається, без знання іноземної мови. Також треба реформувати вимоги до якості навчання та викладання, провести реформу університетів, головне завдання яких — розвиток науки, проведення досліджень, коли навчальний процес організовується довкола наукових досліджень. Ключове, що повинно відбутися в реформах, — автономія університетів: фінансова, академічна, кадрова тощо. Але держава повинна допомогти в цьому, бо не можна вимагати від викладачів наукові публікації у міжнародні освітні видання, якщо в університету немає ніякої наукової бази для цього, тих же лабораторій. Тому простір для реформ величезний, і їх треба робити.
Лілія ГРИНЕВИЧ, голова правління Центру тестових технологій та моніторингу якості освіти:
— Зараз пізно щось радикально змінювати в умовах прийому до ВНЗ. Будь-які додаткові випробування будуть зайвим навантаженням для дітей. Тому вступні іспити не повинні бути взагалі засновані, бо це ще й привід для внесення у вступну кампанію непрозорість. З приводу врахування середнього бала атестата, то це передбачено в умовах прийому, коли до загального результату абітурієнта будуть враховувати результат успішності навчання у школі. Тривожить те, що пропонується цей результат екстраполювати до 200 балів. Це означає, що один бал атестата буде дорівнювати 16 балам тесту, при цьому абсолютно некоректно порівнювати критеріальну шкалу атестату і рейтингову шкалу тестів. Тим самим ми будемо стимулювати знову гонитву за оцінками в останній момент. До завершення навчального року залишилося практично два місяці, і це може призвести до нездорової ситуації у школах. Ми проводили дослідження, наскільки ЗНО є хорошим об’єктивним інструментом для прогнозу успішності навчання абітурієнта та студента. І порівнювали результати оцінювання з підсумками іспитів першої сесії. Виявилося, що коефіцієнт кореляції між ними достатньо високий, а це означає, що ЗНО як інструмент, на підставі якого відбувається вступ до університетів, працює. Це дослідження також виявило деякі недоліки тестування, які треба ліквідувати та удосконалювати. І над цим треба думати зараз. Не секрет, що вузи зараз нарікають, що вони не мають можливості формувати обличчя свого абітурієнта. Для цього є світові підходи, коли кожен ВНЗ може сам формулювати, результати яких предметів він враховує і з якими коефіцієнтами. Наприклад, якщо це технічний вуз, то українську мову він можуть зараховувати з коефіцієнтом, скажімо, 0,5, проте фізику та математику — з коефіцієнтом 1. Важливо, щоб ці правила, розроблені вузом, базувалися на об’єктивних критеріях і працювали для всіх абітурієнтів однаково. Опитування охопило 24 тисячі осіб і показало, що довіра до зовнішнього оцінювання у суспільства значно виросла, причому в усіх категорій. А серед молоді, тобто тих, хто пройшов оцінювання, ця довіра сягає 86%. Наразі потрібно не повертатися в минуле, вводячи додаткові вступні іспити, а йти в майбутнє, розвиваючи та вдосконалюючи систему зовнішнього оцінювання і систему вступу.
Богдан ЯРЕНКО, голова Молодіжного національного конгресу:
— Ми негативно ставимося до висловлювана пана Семиноженка з приводу того, що учні можуть здавати тести тією мовою, якою вони навчалися. Все-таки ми живемо в Україні, тому повинні складати іспити державною мовою. На знак протесту ми провели у кількох містах Західного регіону «Антитабачну кампанію», де студентство виступало не лише проти міністра, а й проти всього уряду. Бо його ж призначив Президент та уряд. Пана Табачника, можливо і звільнять через тиждень-два, але уряд, що лишиться, нічим не кращий. Тому ми сподіваємося на звільнення міністра освіти, хоча чули про його заяву, що він не напише заяву у відставку навіть тоді, коли студенти почнуть голодувати. Але це одіозна фігура, яка може підняти людей на якісь мітинги та протести, тому думаємо, що на цьому не треба зупинятися. Думаю, що його звільнять, аби втихомирити людей. Зараз стартує акція протесту у Львові «Передай заліковку Табачнику», коли студенти мають право написати все, що думають з приводу нового міністра у залікові. Також вона почнеться у Тернополі. Будемо пробувати піднімати студентів на протест. Східні регіони не координують ці акції, але деякі області до нас підключаються. Знаю, що акція із заліковками відбудеться у Харкові, свій протест провела молодь Донецька. Також у нас викликає обурення заява з приводу додаткових вступних іспитів. Але найбільше бентежить саме призначення такої фігури, яка висловлювалася проти галичанства, — це вже є плювок в обличчя української молоді та України в цілому. Не можу сказати за всю молодь, але мені здається, якщо міністр лишиться на посаді, частина молоді не змириться з цим і буде надалі протестувати.
Михайло БІГУН, директор Жмеринської загальноосвітньої школи №4:
— Ми почали серйозну підготовку до проведення зовнішнього незалежного оцінювання ще з вересня. Робота з батьками та дітьми проведена досить велика. Учні вже два рази спробували себе у пробному тестуванні. Тобто процедура відпрацьована та відшліфована, батьки та діти були зорієнтовані на те, що буде достатньо пройти тестування для вступу у ВНЗ, принаймні у більшості випадків. Правда, про врахування середнього бала атестата ми їм повідомили ще раніше, тому що минулого року цього не було. Але це потрібно, щоб трішечки показати роль школи, бо дитина 11 років тут навчається і її успіхи тут треба враховувати при вступі до вищого навчального закладу. А про вступні випробування ми почули недавно і опитування з цього приводу не робили. Але думаю, що вводити іспити цього року недоцільно, бо всі готувалися, що вступні випробування будуть зараховуватися за результатами зовнішнього незалежного оцінювання Може, досить вже в освіті реформ? Якщо говорити про ЗНО, то у ньому я бачу більше плюсів, але ще треба працювати над рівнем складності завдань, чи взагалі над їхнім змістом. Бо ми з колегами дійшли висновку, що є деякі запитання, які стосуються тих тем чи деталей, які на уроці вивчаються оглядово, а у тестовому завданні щодо нього конкретно ставиться запитання. Але часто це не дуже значимі питання, які діти вивчали не детально, можливо, самостійно опрацьовували. Ще треба попрацювати над змістом завдань. Є класи з поглибленим вивченням певного предмету, а є звичайні загальноосвітні школи. Можливо, у класах із поглибленим вивченням, де відводиться більше годин на той чи інший предмет, діти справляються і в них немає труднощів. Якщо наприклад, історія у гуманітарному класі вивчається сім годин, а у звичайному чотири, то, звісно, багаж знань у тих дітей більший. Тому змінювати щось в освіті треба, але все має бути виважено і продумано, без експериментів.
Володимир ПОЛОХАЛО, голова комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України:
— Нинішні керівники гуманітарного, наукового, освітянського блоку в системі виконавчої влади намагаються дуже швидко, як вони задекларували в мас-медіа, реалізувати програмне положення Віктора Януковича про відмову від системи обов’язкового ЗНО для вступу до вищих навчальних закладів. Це не тільки їх недемократичні світоглядні позиції, а й виглядає як антиосвітянський, недемократичний і непрофесійний жест, і є викликом для самого суспільства. Сьогодні такий підхід до ЗНО в Україні — безперечно, це крок назад. Я протягом двох років як голова комітету відстоюю думку про те, що для недопущення всіляких негативних дій в процесі реалізації проведення ЗНО, нам край необхідно на законодавчому рівні внормувати правовідносини у сфері незалежного оцінювання. Тому що, згідно з Конституцією України та законом про освіту, саме Верховна Рада формує основні засади політики у сфері освіти. Не можна допускати крайнощів через зміну виконавчої влади. Наш комітет, представники політичних партій переконували колишнє міністерство і колишнього президента в тому, що треба не указами, не підзаконними актами, не інструкціями міністерства усе це робити, а на законодавчому рівні. І мені шкода, що протягом двох років обговорення закону про ЗНО, який пройшов апробацію в усіх регіонах серед студентів, викладачів, ректорів, який має підтримку у 90% освітян, батьків і отримав ще у 2009 року 249 голосів у першому читанні, за вказівкою Віктора Януковича, 21 січня цього року, в другому читанні, не був підтриманий Партією регіонів і його союзниками в парламенті. Маю на увазі законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти. Практично там було 89 поправок до цього законопроекту, які йшли знизу — від ректорів студентів, батьків. Вони були б всі враховані і можна було б проголосувати.... Ми знову його зареєстрували — вже на цій сесії. Проблема досконалості тестів, безперечно, існує. Над цим потрібно працювати. Але не може бути крайнощів.
