Дорогий Дмитре Володимировичу Табачник!
Ми з вами не були знайомі особисто, тому про моє існування, гадаю, ви навіть не підозрюєте. Я ж навпаки — давно стежу за вашою кар’єрою.
Зізнаюся, ще в 1990-х я хотів бути вами.
Я хотів ні з чого, з низькоякісного людського матеріалу (а то і з собачки) зробити президента України — як доктор Франкенштейн або професор Преображенський. І щоб потім про мене казали: та хто такий Кучма (Ющенко, Тимошенко, Яценюк, Тігіпко etc, etc)? Це всього лише президент в адміністрації Андрія.
Я хотів би стати доктором наук із газетних статей.
Я хотів би стати полковником, не будучи підполковником.
Я хотів би написати книгу про вбивство Столипіна.
Урешті-решт, хотів бути одруженим на відомій актрисі.
Вас, за рідкісними виключеннями, усі ненавидять, причому, кожен за різне.
Із моїх українських знайомих Вас чомусь ненавидять навіть прибічники «Триединой Руси», «Русскаго Міра» і постійні читачі газети «2000». Є лише два виключення: подружжя (він на 20 років старший) з одного провінційного міста, обоє, як не дивно, — активісти місцевого відділення КПУ. Ще вони люблять Михайла Борисовича Погребінського, Володю Корнілова і, якщо не обманюють, мене (напевно, все-таки обманюють).
Не враховуючи сьогоднішнього звернення ректорів, із публічних інтелектуалів та письменників вас чомусь підтримало лише десятка два навколополітичних фриків і газетних крикливців. Хоча ні, мабуть, гідні люди серед тих, хто підтримав, теж були — людини дві-три. Ну а звернення ректорів — це, як ви краще за нас усіх розумієте, боротьба не за вас, а за себе (вони дуже уважно віднеслися до вашої заяви про те, що не підете з посади).
Я вас не вмовлятиму — мовляв, зробіть благородний вчинок і підіть з посади (можливо, ви колись бачили в театрі «малоруську оперету» «Наталка Полтавка», так от, там є такий пан Возний — він учинив в аналогічній ситуації саме так). На моє розуміння, у вас чотири функції у структурі уряду.
1) Бути «громовідводом» і «димовою завісою», зосередивши на собі весь інформаційний і іміджевий негатив. Поки з вами боротимуться, як із триголовим чудовиськом, на контроль за іншими міністрами та віце-прем’єрами не залишиться ні сил, ні часу.
2) Бути фільтром на всіх фінансових потоках в освітній і науковій сферах. Країни четвертого світу, до яких відноситься Україна, — світові лідери з торгівлі дипломами про вищу освіту, а також кандидатськими і докторськими ступенями.
3) Залежно від ситуації, маніпулювати громадськими настроями: у випадку соціального колапсу відволікати суспільну свідомість оманливими питаннями і дискусіями — про мови, Голодомор, Бандеру, Мазепу, Росію, НАТО тощо.
4) Російський досвід продемонстрував, що Академія Наук (РАН) — це власник суперпривабливої нерухомості в центрі Москви та Пітера. Гадаю, що контроль над нерухомістю НАНУ — це теж добрий ресурс.
5) Готовий повірити, що серед ваших функцій не передбачається боротьба з українською етнокультурною ідентичністю, знищення української культури, деукраїнізація освіти і маніпуляції стосовно Голодомору та Бандери. Хоча, можливо, саме ваше перебування на посаді міністра — це вагомий аргумент для керівництва Росії — мовляв, даєш «депомаранчевізацію» і «дебандеризацію».
Ваші погляди на генезис української етнокультурної ідентичності — питання, насправді, об’ємне, та й не зводиться до вас особисто. На тему конкуренції українського і «триєдиноруського» націобудівничих проектів неодмінно напишу найближчим часом, тим паче, що ця проблема зараз виходить на ПЕРШЕ МІСЦЕ серед гуманітарних.
З погляду іміджебудівничого, скажу: ваш публічний імідж абсолютно унікальний, діапазон інтерпретацій дуже широкий. З одного боку, мої знайомі (ті самі, де він на 20 років старший, ніж вона) вважають вас гідною людиною, одним із провідних українських інтелектуалів, мужнім борцем із «помаранчевою чумою» і Бандерою, прибічником російсько-української єдності
Думки іншої полярності, з вашого дозволу, не переказуватиму — поруч із ними навіть відомі вислови Бориса Колеснікова — просто компліменти, лизоблюдство і підлабузництво.
Мабуть, не пригадаю нікого, про кого б одночасно існували б настільки різні думки.
Пам’ятаю, у своїх статтях із геополітики початку 2000-х я любив цитувати ваш вислів як репрезентативний для українського політичного класу другого кучмівського періоду, що демонструє геополітичну безсуб’єктність України і пронатовський паразитизм еліти: «Україна має лише один шлях — швидкими, семимильними кроками рухатися до Європи. Відкинувши флер підвищеної «політичної цнотливості», необхідно «віддаватися» Європі або «великій сімці» («День», 19 квітня 2000 р.).
Але я хотів би отримати від вас відповіді на запитання, що мені здаються пріоритетними для міністра освіти та науки.
Отже.
1) Яка концепція розвитку української середньої та вищої освіти? Концепція — це, насправді, не ідеологічні оцінки складних історичних подій і періодів, концепція — це відповідь на запитання: кого повинні готувати українські школи? Майбутніх учених, інженерів, висококласних робітників — творців оригінальних технологій? Або тих, хто здатний адаптувати запозичені оригінальні технології в умовах наздоганяючої реіндустріалізації? Або тих, хто готовий користуватися досягненнями чужої індустрії та чужих технологій в умовах повної деіндустріалізації і архаїзації українського суспільства, як відбувається зараз?
2) Чи має Україна на сьогодні власні оригінальні освітні технології та системи, чи необхідно запозичувати західні освітні технології? Яка концепція рецепції Болонського процесу? Наскільки виправдане переведення середньої школи на 12-річний період навчання? Чи виправдане відродження професійно-технічної освіти?
3) Чи необхідна Україні академічна наука? Чи НАНУ ефективніше розформувати, приєднавши до університетської науки? Або наука — це взагалі розкіш для України? Де в українських умовах необхідно отримувати фінансування на фундаментальні дослідження? Як зробити ефективними прикладні дослідження? Як зупинити відтік українських розумів — на Захід, до Китаю і навіть інколи до Росії? Як зробити професію ученого соціально престижною? Якою, на вашу думку, має бути стратегія українського інноваційного розвитку? А, може, «інноваційний розвиток» — це просто красиві слова?
Як ви розумієте, я можу задати вам ще з десяток концептуальних запитань про науку та освіту.
Але був би радий почути вашу думку хоча б щодо цих трьох.
До речі, це був би непоганий тест для вас — ким ви насправді є: МІНІСТРОМ-РЕФОРМАТОРОМ чи ГРОШОВИМ ФІЛЬТРОМ І ГРОМОВІДВОДОМ???
