У Києві пройшла культурно-мистецька програма «Все для тебе». Її запропонував Національний музей українського народного декоративного мистецтва. На виставці «Образ життя» представлено роботи знаного майстра Олександра Ковальчука з Вінниці. Художник працює в рідкісній техніці, яка має глибинне народе коріння, — це розпис на склі. Це явище виникло в українській культурі три століття тому, так народні майстри робили ікони й за свою діяльність прозивалися богомазами. Така техніка цілком імпонувала барвистому бароко. Ікони Олександра Ковальчука, виконані темперою, олією та сусальним золотом на склі, тяжіють до народного примітиву, але в малюнку відчувається рука професіонала, його роботи стилізовані, сповнені вільного трактування образів. Експозиція виставки поділена на тематичні цикли: Богородичні ікони, ікони з образом Георгія Змієборця, серія «Козак Мамай», народна картинка...
Жінка неможлива без краси, а звідси її повсякчасне бажання себе прикрасити. Це прагнення з часом переросло у стремління підкорити собі кожну дрібницю для того, щоб змусити її слугувати й виявляти жіночу унікальність. Приміром, наші пращурки-українки робили собі намисто із зерняток яблук.
— Нанизували на основу зернята сирими, по мірі того, як споживали яблука, робили кілька рядів у намисті, а коли насіння висихало, вкривали зернята лаком, їх для кращого ефекту могли перемежовувати із камінням — і виходив досить оригінальний виріб, — демонструвала таке намисто, зроблене власноруч, заступник директора Національного музею українського народного декоративного мистецтва Галина БЕЗКОРОВАЙНА.
Намисто із зерняток яблук Галину Іванівну навчила робити її бабуся Одарка Грабольчук. І саме з рук бабусі вона перейняла вміння виготовляти прикраси з тканини. Сьогодні ці речі знову стали актуальними. Певно, що в кожної господині є відрізи чи клаптики шовку, велюру, крепдешину чи будь-якої іншої тканини. Втім, для виготовлення намиста можуть стати в пригоді і речі, які вишли вже з ладу, але тканина ще не втратила своєї привабливості. Так, на виготовлення однієї «бусинки» майстриня витрачає близько сорока хвилин. Вона бере клаптик квадратної форми 15—20 см, відступаючи від країв близько 1,5 см, прошиває по квадрату клаптик наскрізним швом так, щоб, стягуючи нитку, утворився невеликий мішечок. В нього ховаються кінці клаптика й починають голкою стягуватися до центру виступаючі частини — «ріжки» мішечка. Прошиваючи з різних боків наскрізь тканину, підтягаючи і стискуючи її, майстриня формує кульку до тих пір, поки «мішечок» не перетвориться на тугий зібраний м’ячик. Для виготовлення намиста з тканини така бусинка формується відразу на основі (нитці, стрічці). Перемежовувати бусини з тканини можна із справжнім чи штучним камінням, створюючи цілі композиції...
З давніх-давен на Сході існували цілі школи з виготовлення прикрас. Так у кожному турецькому місті обов’язково існує своя школа з бісероплетіння. Одну з них і закінчила українка Оксана Садіоглу з Чернівців. Свій п’ятирічний досвід Оксана передавала під час майстер-класу в Музеї народного декоративного мистецтва. Майстриня — авторка сотень унікальних прикрас, в яких поруч із якісним бісером активно використовує натуральний камінь, разом із класичним уживає мозаїчне, коралове плетіння, а також квадратний джгут і метод плетіння під назвою «Аннушка», що осучаснює прикраси з бісеру.
Майстриня запропонувала виготовити перстень. За основу обирається камінь чи більша намистинка, яку нанизують на волосінь, залишаючи 15 см від краю. Далі роблять подвійні петлі навколо бусинки, виходячи через центр бусинки, — основу для подальшого нанизування бісеру. Кожне нове коло з бісеру починається з нанизуванням відразу двох бісерин. Потім одна за одною прикріплюються навколо намистини, нанизуючи бісер на голку, захоплюють основу і знову через отвір бісеринки виходять назовні. Так, комбінуючи форму і розмір рядів з бісеру викладається малюнок персня. Останній ряд для ажурності починають із трьох бісерин, а потім нанизують відразу по дві бісеринки. На звороті роблять кільце із бісеру — і прикраса готова. А майстриня Наталя Топчій навчала всіх охочих, як зробити оригінальний весняний букет «фунтик».
