За вікном справжня зима, а в центральному штабі БЮТ — по-літньому спекотно. Вчора лідер опозиційного блоку свого імені заявила про найближчі справді революційні плани. Юлія Тимошенко вирішила серйозно зайнятися регіональним політичним чищенням. Закон про імперативний мандат, який недавно підписав Президент, відкриває перед Юлією Тимошенко великі можливості контролю над бютівцями всіх рівнів, починаючи від обласних центрів, закінчуючи сільською глибинкою.
Згідно Закону про імперативний мандат, повноваження депутата місцевої ради можуть бути припинені за рішенням вищого керівництва партії у випадках:
не входження депутата до складу фракції місцевої організації політичної партії, за списками якої він пройшов у раду;
подачі депутатом особистої заяви про вихід із фракції або перехід до іншої депутатської фракції;
на інших підставах, встановлених вищим органом політичної партії, за списками якої був обраний депутат.
Які «інші підстави» може принести за собою втрата депутатського мандата? Виходить, що вигнати депутата можна не те щоб за неправильне голосування — навіть за косий погляд перед партійним лідером, — нарікають противники імперативної норми. Сидіти, склавши руки, вони не збираються й за допомогою Конституційного Cуду мають намір визначити законність імперативної норми. Зокрема, голова Української республіканської партії «Собор» Анатолій Матвієнко ініціює збір підписів серед народних депутатів під уявленням до Конституційного Суду на предмет визначення відповідності закону про імперативний мандат Конституції України. Проте хто з парламентаріїв, окрім нього, сказав своє «так» антиімперативному представленню на сьогодні невідомо. Однак, судячи з усього, Юлію Тимошенко подібні ініціативи не лякають. «Чому ви думаєте, у країні такий галас стоїть навколо імперативного мандата? Тому що 159 тисяч депутатів усіх рівнів цей закон з’їсти готові! Розумієте? Їм цей закон не потрібний. Половина з цих депутатів — бізнесмени, вони захищають свої корпоративні інтереси, а не інтереси суспільства», — запевняє лідер БЮТ.
Після виборів, зазначає пані Тимошенко, знайти депутата й вирішити з його допомогою свої проблеми, не є можливим. Власники депутатських мандатів, на думку лідера БЮТ, досяжні для «маленьких» українців тільки у виборчий період, коли для своєї перемоги вони готові й зірку з неба дістати. А далі — шукай вітру в полі.
Що б змінити ситуацію й подивитися: чи виконують очікування суспільства депутати від БЮТ, Юлія Тимошенко вирішила особисто поїздити по регіонах і взяти участь у сесіях місцевих рад. Регіональний вояж лідер блоку свого імені назвала не інакше як «великим прибиранням»: «Я вважаю, що прийшов час пропилососити наш партійний атрибут — сердечко. Я гадаю, нам це вдасться». Очевидно, що «прибирання», затіяне Юлією Тимошенко дійсно може позбавити депутатських мандатів багатьох бютівців на периферії. Адже на ряду зі своїм ревізорським регіональним вояжем, Юлія Володимирівна створила й «гарячу лінію» (8 800 50 40 400), подзвонивши на яку українці можуть проінформувати лідерів БЮТу про «погану» поведінку того чи іншого депутата від блоку Тимошенко. Чим це може загрожувати депутатам, що провинилися, після вірогідної партійної перевірки, здогадатися не складно.
Черкаси — одне з перших міст, куди планує поїхати Юлія Тимошенко. Друге місто в списку лідера БЮТ — Вінниця. Загалом же Юлія Володимирівна планує відвідати всі обласні й райцентри, де БЮТ представляє більшість. Там Тимошенко планує добитися проведення відкритих аукціонів щодо продажу землі й зменшення тарифів на житлово-комунальні послуги, що, на її думку, дозволить збільшити в два-три рази прибуткові частини місцевих бюджетів.
Крім цього, Тимошенко заявляє, що найближчим часом імперативний мандат може бути застосований не тільки до депутатів місцевих рад, але й до депутатів Верховної Ради. За її словами, представники БЮТ уже внесли представлення в Конституційний Суд з цього приводу «і приблизно до кінця лютого КС винесе свій висновок». Потрібно відмітити, що затіяне лідером БЮТ партійне чищення ще не означає очищення. Адже ті депутати, які нині працюють у місцевих радах, знаходилися на початку виборчого списку. І, у разі їхнього відзиву, на їхнє місце прийдуть ті, хто розташовувався в «хвості» списку. А там, як показує виборча практика, часто «прописуються» далеко не професіонали.
Кріпосне право для депутатів — так лаконічно експерти характеризують імперативну норму. Дійсно, у правових системах країн світу цей принцип не прижився, оскільки конфліктував iз принципом національного представництва, згідно якого кожний депутат виражає не волевиявлення конкретних виборців, що проголосували за нього, а волевиявлення всіх громадян країни. Саме тому відклик депутатів вважається порушенням прав виборців і не внесений ні в одну із сучасних європейських конституцій.
Вітчизняні ж парламентарії своє «так» імперативному мандату депутатам місцевих рад сказали 12 січня. Тоді закон підтримали 362 депутати, що є конституційною парламентською більшістю. Однак не треба забувати про те, що успішне голосування за закон про імперативний мандат було результатом бартеру БЮТ і Партії регіонів. Депутати від блоку Тимошенко допомогли «синьо-білим» подолати вето Президента на Закон «Про Кабмін», а ті, у свою чергу, підтримали «імперативний» закон. До речі, представники більшості, а також колеги БЮТ з опозиційного цеху — нашоукраїнці гостро критикують цей закон. Не виключено, що до критики імперативної норми можуть приєднатися й власники малинових мантій. А їхній вердикт, як відомо, оскарженню не підлягає. Можливо, саме тому, доки всі точки над «і» не розставив Конституційний Суд, так поспішає провести «імперативне чищення» на місцях лідер БЮТ?
