У відремонтованому Будинку культури Хотянівки можна було спостерігати традиційну для села «виборчу» картинку. Зранку — голосують пенсіонери. Як то кажуть: «Хто рано встає, тому Бог дає». Саме з таким девізом, за словами самих виборців, і підтягувалися мешканці села до виборчої дільниці № 70 (територіальний округ № 97). Молодь, зазвичай, голосує ввечері. Тим більше, «вчора була субота, а це означає, що від дискотеки треба «відійти», як говорять члени виборчої комісії.
Із приїздом кореспондента та фотографа «Дня» присутні спочатку трохи насторожились, але згодом все стало на свої місця. Ніякого ажіотажу не спостерігалося, тривав спокійний процес волевиявлення виборців. І хоча зовні все справляло позитивне враження, виявляється, організувати процес голосування було не так-то і легко. «У цьому році найбідніші вибори, — говорить голова дільничної комісії Олександр Кучерявий. — Наприклад, можу сказати, що я зі своєї кишені виклав гроші за машину, яка зараз об’їжджає голосуючих вдома. Обіцяють виплатити витрачене, але чи повернуть нам наші гроші, невідомо! Працюємо, як то кажуть, на свій страх і ризик. Проблеми також були і з виборчим законодавством. Сьогодні телефонують і говорять одне, завтра — вже інше, тобто сьогодні ти повинен керуватися одним законом, а завтра вже іншим».
У Хотянівці майже 640 виборців, серед яких 28 голосують вдома. «Знову ж таки, спочатку говорили про те, що треба ходити і збирати заяви серед тих, хто хоче голосувати вдома, потім — дали відбій. Хоча в законі чітко написано, що виборець повинен прийти до дільничної комісії і сам написати заяву. Але виборець каже: «Прийти на виборчу дільницю і написати заяву — це все одно, що що прийти і проголосувати!» «Одним словом: як хочете, так і організуйте вибори», — обурюється пан Кучерявий.
Проте за час нашого перебування на виборчій дільниці ніяких «серйозних» порушень не спостерігалося. Це підтвердили як присутні спостерігачі — українські, іноземних не було, — так і більшість виборців. Однак були й такі, що не знайшли себе у списках. Працівниця Державної фабрики театрального реквізиту при Міністерстві культури Марія Сохольська (58 років) каже: «Я не проголосувала, тому що мене не занесли до списків. Я прописана у цьому селі вже два роки, але ні мене, ні мого сина немає серед виборців. Комісія говорить, що треба звертатися до суду. Стосовно прізвищ у бюлетені можу сказати, що мене не влаштовує список кандидатів. Я, наприклад, вважаю, що засуджені люди не мають право бути на посаді президента. Але, хто б не став президентом, хочеться вірити в краще. Як-то кажуть, надія помирає останньою».
Взагалі, вислів «надія помирає останньою» може стати гаслом для всіх опитаних громадян. «Не дивлячись на те, що вибираємо з того, що маємо, від майбутнього президента очікую тільки позитиву, інакше і бути не може», — говорить пенсіонер Петро Кучер. «А я вважаю, що головним негативом цих виборів є те, що голоси демократичного табору розпорошені, — продовжує інший пенсіонер Микола Грищенко. — Список кандидатів мене влаштовує, проблема лише в тому, що всі вони обіцяють, але ніхто нічого не робить».
Попри загальну стомленість від політики і політиків, що неодноразово констатувала більшість експертів, хотянівці усвідомлюють свій громадянській обов’язок. «Я відповідально ставлюся до голосування і вірю в свій вибір», — переконує працівниця «Київводоканалу» Віра Грищенко. До речі, саме про свою відповідальність говорила більшість тих, хто прийшов на виборчу дільницю. Більш того, пані Грищенко запевнила, що кожен повинен уміти захищати свою точку зору, і якщо потрібно буде, вона навіть готова вийти на Майдан.
Зібралися ми було вже їхати, але — о, диво! — прийшов молодий виборець. Як виявилося, студентка Ольга (деякі громадяни відмовлялися називати свої прізвища) голосує вперше. Ніяких вітань з першим проявом громадянської позиції з боку голови або членів комісії не було. Зате були перші враження: «Мені було дуже цікаво вперше проголосувати, а головне — відчути свою відповідальність перед суспільством. Чесно кажучи, ніяких нових надій на майбутнього президента не покладаю. Прийшлося обирати з того, що є, а точніше, з двох зол».
Зовсім інша картинка чекала на нас у сусідньому селі Новосілки. На виборчий дільниці № 72 того ж 97-го територіального округу можна було спостерігати справжній ажіотаж: черги за бюлетенями, жваве обговорення, голосування сім’ями. Тут, напевно, керувалися девізом: «На вибори, як на свято!». Голосували всі: пенсіонери, студенти, які прописані в селі, робочі та селяни різного віку.
Сімдесятитрьохрічна пенсіонерка Марія Шевченко, ледве пересуваючись на двох палицях (її привезли на машині), все ж таки вирішила проголосувати. І не дивлячись на слабкість в ногах, але міцність у душі, трохи попозувавши для нашого фотографа, запевнила нас: «При Юльці буде краще!». Натомість представник молодого покоління, студент Київського інституту фізкультури Юрій Висоцький (19 років — голосував вперше) виступає за прихід нової генерації в політику: «Звичайно, я підтримую молодих політиків, бо старі вже приїлися. В країні треба щось міняти. У принципі, список кандидатів влаштовує, але могло б бути і краще. Якщо будуть якісь фальсифікації, я готовий відстоювати свій вибір, навіть, якщо потрібно, вийду і на Майдан».
Голова комісії Сергій Шелест проінформував нас, що в Новосілках більше ніж 500 виборців, серед яких 24 голосують вдома. На відміну від попереднього голови комісії, Сергій Вікторович менше скаржився на проблеми в організації виборів, тому що багато в чому допомогу отримав від сільської влади. І що цікаво, пан Шелест запевнив нас, що «в селі ніяких фальсифікацій бути не може, тому що в селі всі одне одного знають».
«Свято» виборів, яке, до речі, проходило у прикрашеному ще з Нового року приміщені Будинку культури, доповнило вітання: Сергій Шелест вручив коробку цукерок вперше голосуючій двадцятирічній Вікторії Щербині, яка заочно навчається в Київський державній академії водного транспорту. «Сподіваюся на те, що мій голос зможе щось змінити на краще. Особливо мене турбує працевлаштування після закінчення учбового закладу».
Звичайно, були і такі виборці, яким набридли «всі та вся». Наприклад, пенсіонер Петро каже: «Якщо б я не вийшов в магазин за хлібом, голосувати б не прийшов. У цих виборах не бачу ніякої сенсу — це пусте витрачання часу». На питання «Але ж ви все таки проголосували?» відповів: «Так, проголосував, але це все — хліб (сміється). Ну, немає у нас на сьогоднішній день гідних кандидатів. Які це політики, якщо думають тільки про себе?».
І, насамкінець, вдалося нам познайомитися із заступником директора телерадіокомпанії Всесвітньої служби УТР Юрієм Горовим, який, як виявилося, прописаний у Новосілках тільки один місяць, але вже має право голосувати. «У цілому від голосування в мене позитивні враження, але, чесно кажучи, надій на нового президента ніяких не маю. Змінити щось через волю однієї людини важко. Нам потрібно міняти всю систему організації владної структури і взагалі ставлення влади до людей. Поки що воно негативне, але на все це потрібен час. Вважаю, що існуючий список кандидатів відображає стан суспільства, яке всі ми сьогодні складаємо. Якщо ж говорити конкретно, то я б виділив Ющенка. Для мене він найкращий серед кандидатів. Тому що відродження будь-якої країни починається з відродження свідомості її громадян. А Ющенко для відродження свідомості українців зробив дуже багато. Жоден президент до Ющенка стільки не робив. Я дуже радий, що газета «День» сьогодні присутня на нашій виборчій дільниці. Це потужний і популярний засіб масової інформації. Я вважаю, що Лариса Івшина, яка, до речі, є моєю однокурсницею, зробила для цієї газети дуже багато. Вона веде правильну політику, висвітлюючи всі сфери життя суспільства».
Але, як виявилося, не тільки Юрій Григорович слідкує за діяльністю газети «День». До нас підходили й інші наші читачі: представники виборчої комісії, спостерігачі, виборці. Цікавилися справами в редакції, останнім примірником, який ми їм охоче дарували.
Таким чином, ми бачимо: «виборчий» день у двох окремо взятих селах, скоріш за все, відображає загальний стан процесу голосування по Україні. Були наявні стомленість політикою, але водночас і прояв громадянської позиції. Бачимо, що виникали труднощі із організацією виборів, але це здебільше пов’язано з недосконалим виборчим законодавством та прорахунками Центральної виборчої комісії. Загалом же було відчутно, що люди хочуть змін. За ці п’ять років українці вже відчули, що можна жити інакше. Навіть на виборчих баталіях були представлені різні концепції, молоді політики. Але, на жаль, критичних, реформаторських виборців не вистачило. Результат отримали — консервативний. Як сказала пенсіонерка Марія з Хотянівки: «Хотілося б, щоб люди порозумнішали. Робили свій вибір головою, а не серцем».
