Перекласти пісню так, щоб для іншого народу вона залунала так само лагідно й ніжно, як для народу, для якого її написано, — вкрай важко. Дуже рідко саме пісня (у перекладі) стає тим послом, який представляє культуру нашого народу за кордоном. Саме тому так приємно тримати нині в руках чудове видання, здійснене Університетським видавництвом «Пульсари» — «Моя стежина: Пісні Платона Майбороди, Георгія Майбороди та Олександра Білаша на вірші Андрія Малишка». Двомовне (українською та французькою мовами) видання, з нотами, передмовою двома мовами та докладними довідками про композиторів. Навряд чи буде перебільшенням сказати, що цій книжці судилося стати подією і у Франції, і в Україні.
За кілька днів (14 листопада) відзначатимемо 100-річний ювілей Андрія Самійловича Малишка. «Запалай, мій вогнику крилатий, / Полум’ям привітним і незлим. / Як мойого серця жар багатий, / У житті не ділений ні з ким», — писав він у збірці «Що записано мною» (1956). Кільком ентузіастам — видавництву «Пульсари», перекладачеві Дмитру Чистяку, натхненнику видання президентові Малої академії наук України Станіславу Довгому, літературознавцеві Сергію Гальченку, — здається, таки вдалося «запалити» отой «вогник».
Хочеться наголосити на складності завдання, яке постало перед перекладачем. Процитую з його передмови («Перше сторіччя Андрія Малишка»): «...У перекладацьких колах жартують, що «Пісню про рушник» не перекладеш жодною мовою. Але спроби такі були. Деякі з покладених на музику творів Андрія Малишка відтворив французькою відомий перекладач зі слов’янських мов Анрі Абріль у виданні поетового вибраного, що виходило у київському «Дніпрі» наприкінці 80-х. Переспів «Пісні про рушник» представлено в «Антології української літератури», підготовленій Науковим товариством ім. Шевченка в Парижі й випущеній у київському видавництві ім. Олени Теліги 2004-го. Однак ці відтворення не заспіваєш на музику Платона Майбороди...» А «відтворення» роботи Дмитра Чистяка неодноразово лунало в Парижі протягом 10 — 14 жовтня, і слухачі не раз із подивом і пошаною казали перекладачеві «chapeau», себто «знімаю перед вами капелюха, вклоняюся перед вашою майстерністю». Чистяк і до цього вражав нас неймовірною перекладацькою еквілібристикою («Блакитний птах» Моріса Метерлінка та «Чорне творіння» Маргеріт Юрсенар українською, поезія Павла Тичини і Володимира Свідзинського французькою), та після Малишка став справжнім метром.
Зняти капелюха хочеться і перед організаторами презентації в Парижі — Культурно-інформаційним центром при Посольстві України у Французькій республіці і особисто його директором Олегом Яценківським, а також перед директором Малої академії наук України Станіславом Довгим. Саме він згенерував ідею й керував її втіленням. Чому? Бо з дитинства закоханий в українську пісню. А Мала академія наук вже не вперше підтримує мистецьку акцію, спрямовану на популяризацію творчості класиків української літератури. 2010 року було видано збірку творів юних літературознавців і письменників «Мій Гоголь», рік тому — аналогічну збірку «Мій Тичина», а цього року МАН підтримав ініціативу Квартири-музею П. Тичини з видання поеми «Скорбна мати» п’ятьма мовами (оригінал, російська, англійська, французька й грузинська). «Цим виданням, — каже президент МАН про Малишкові пісні, — ми хочемо продемонструвати, що українська пісня може зачаровувати й підносити дух народу навіть у перекладі, коли звучить іншою мовою. Ми з радістю і щемким трепетом у серці даруємо вам цей переклад, перефразовуючи Малишка: «Щоб у очах уздріть нові прологи...». «Нові прологи» — це талановита молодь України, з якою і на благо якої ми працюємо».
Працює з талановитою молоддю і Київська дитяча академія мистецтв під керівництвом лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка композитора Михайла Чембержі. Учні академії вирушили до Парижа і гідно представили творчість Андрія Малишка двома мовами. Дістали при цьому запрошення на ще один візит до Франції до так званого «Замку мистецтв» у Нормандії, де щороку відбуваються творчі зустрічі української і французької обдарованої молоді. Ініціатор проекту і його незмінний керівник — пані Олександра Місталь, яка керує Художньою школою при Культурно-інформаційному центрі. Неймовірно, але факт: у будинку, де колись вирувало життя зіркової пари Ален Делон та Ромі Шнайдер, молоді люди мають можливість навчатися українською мовою.
Саме тут відбулося кілька презентацій у жовтні. Так, президент МАН С. Довгий відкрив виставку науково-технічних розробок учнів-членів Малої академії, а також виставку робіт полтавської художниці Саші Путрі, яка пішла з життя 23 роки тому у віці 10 років. МАН підписала меморандум про співпрацю з Міжнародним рухом про науково-технічне дозвілля Milset, а також представила французьким журналістам свої міжнародні проекти. Між виступами організаторів і гостей лунали пісні Андрія Малишка двома мовами у супроводі гри на фортепіано юного піаніста Юрія Зеленіна. Завершився вечір презентацією білінгви Малишка, яку вів перекладач Дмитро Чистяк.
Таке поєднання науки і мистецтва невипадкове. Це давно вже стало європейським брендом. Так, у Європейському центрі ядерних досліджень у Женеві (там, де розміщено відомий адронний колайдер) вже кілька років функціонує резиденція для митців, які своїми творами можуть розповісти світові про роботу науковців. Директор міжнародних програм європейської асоціації La main а la pвte, що об’єднує фахівців із наукової освіти школярів, Ксав’є Персон, який був присутній на презентації, зауважив, що МАН потрапила у мейнстрим освітньої політики ЄС. Вочевидь, такі акції відбуватимуться й надалі. Учням Малої академії притаманний такий симбіоз галузей. Вони звичайно водночас і фізики, і художники, або і хіміки, і музиканти.
Потім відбувся ще один вечір, на якому був присутній Надзвичайний і Повноважний посол України у Французькій республіці Олександр Купчишин. Оскільки пан Купчишин є ще й послом України при ЮНЕСКО, то від нього лунала пропозиція про співпрацю МАН і цієї міжнародної організації. До речі, ЮНЕСКО також підтримує проекти, де поєднуються наука і мистецтво.
Логічною крапкою у паризьких гастролях Малишкових пісень став чудовий вечір в українській світлиці Бібліотеки ім. С. Петлюри. Український літературний клуб вже не перший рік очолює поетеса і перекладач Оксана Мізерак. Це вже не перший творчий вечір Дмитра Чистяка на вулиці де Палестін. Рівно рік тому він представляв тут ошатне видання «Анна Ярославна» мистецтвознавця Наталії Крутенко.
Вечір в українській світлиці перевершив усі сподівання. Перекладач, окрім білінгви пісень Андрія Малишка, презентував свій переклад поетичної збірки Анни Багряної «Якір», що вийшла в Брюсселі у видавництві Esprit des Aigles, а також власну двомовну збірку «Надсадний сад», видану в Руані у Christophe Chomant Editeur. І знову лунали пісні, мов «гімни осені малинові» (А. Малишко), і знову точилися розмови про непростий шлях української літератури до Європи. Прозвучало запрошення на Фестиваль європейських літератур у місті Коньяк, який має відбутись у листопаді і почесним гостем якого цього року є Україна. На жаль, «Анна Ярославна» у перекладах Павла Тичини, Андрія Малишка, Анни Багряної на цей захід не потраплять...
