Російські ЗМІ доволі дивно прокоментували зустріч міністрів закордонних справ України та Росії Леоніда Кожари і Сергія Лаврова, що відбулася днями у Чернівцях. Наприклад, «Независимая газета» стверджувала, що Росія може пом’якшити свою позицію щодо членства України в Митному союзі, якщо Київ підтримає ініціативи Москви щодо придністровського врегулювання. Проте потім, за результатами зустрічі, видання не змогло навести підтвердження цьому. «Независимая газета» пішла далі і в статті під заголовком «Тирасполь дрейфує у бік Одеси» заявила, що Київ і Москва обговорюють план економічної інтеграції невизнаної республіки з Україною. Й основою для цього, стверджує видання, є проект екс-голови Верховної Ради Придністров’я Григорія Маракуци, що передбачає створення вільної економічної зони на базі Одеської області і Придністров’я. Що фактично означає повернення Придністровського регіону до України. Газета пише, що цей план було передано заступнику міністра закордонних справ РФ Григорію Карасіну, а потім було покладено на стіл українським чиновникам в Адміністрації Президента. За словами джерела «НГ» у цій структурі, Віталій Кожара під час візиту до Кишинева (21—22 січня цього року. — Авт.) повинен обговорити з молдовською владою запропоновану Тирасполем перспективу.
А «Российская газета» пише про підтекст вибору місця зустрічі двох міністрів у матеріалі «Союз да нелюбовь». «Немає сумнівів, що в Києві скрупульозно з підтекстом вибирали місце знайомства глави російського МЗС з його щойно призначеним українським колегою Леонідом Кожарою», — стверджує газета. Треба зазначити, що місце вибиралось торік, ще до того як посаду шефа української дипломатії обіймав Костянтин Грищенко.
Вибір столиці Буковини як місця для переговорів символізує прагнення України «якось примудритися і сісти одразу на два стільця: вступити на своїх, ексклюзивних умовах у Митний союз [...] і створити зону вільної торгівлі з Євросоюзом», вважає «Российская газета».
Поки ж ані Київ, ані Москва ніяк не коментують результати зустрічі у Чернівцях і зокрема будь-які домовленості щодо придністровського врегулювання. Міністр закордонних справ Леонід Кожара на прес-конференції в неділю за підсумками переговорів із главою МЗС РФ Сергієм Лавровим заявив: «Без сумніву, пріоритетне значення в процесі головування України в ОБСЄ приділятиметься «замороженим конфліктам», і придністровське врегулювання має особливе місце в цих питаннях. Ми маємо намір активізувати весь процес урегулювання в цьому регіоні, і сьогодні під час переговорів із російською стороною ми присвятили чимало часу цьому питанню».
А на сайті російського МЗС із цього приводу сказано лише таке: «Серед пріоритетних були й питання придністровського врегулювання. З урахуванням ролі Росії й України як держав-посередників і гарантів домовленостей сторін конфлікту сторони домовились про координацію дій у зв’язку з підготовкою майбутньої зустрічі формату «5+2», що відбудеться в середині лютого ц.р. у Львові».
Як сказав «Дню» заступник Директора Департаменту інформаційної політики Василь ЗВАРИЧ, атмосфера на зустрічі міністрів у Чернівцях була теплою та переговори проходили в конструктивному руслі. «Що стосується придністровського врегулювання, міністр сказав на прес-конференції, що це є одним з пріоритетів головування в ОБСЄ і Україна докладатиме зусиль у форматі «5+2». Це наша стандартна позиція», — відзначив він.
«День» звернувся до молдовського експерта з проханням прокоментувати перспективи придністровського врегулювання у світлі головування України в ОБСЄ.
Оазу НАНТОЙ, програмний директор Інституту суспільної політики, Кишинів:
— Перспективи так званого придністровського врегулювання я бачу доволі похмурими. Адже коли ми говоримо «придністровське врегулювання», то старанно уникаємо того, щоб називати речі своїми іменами. А саме — це конфлікт між проектом побудови молдовської держави в її міжнародно визнаних кордонах і Російською Федерацією. І коли міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров про щось говорить із представниками дипломатії України, мені це багато оптимізму не вселяє. Тому що через слабкість і некомпетентність, а частенько й корумпованість молдовського керівництва Росія зуміла нав’язати красиву схему сприйняття цієї проблеми, а саме — нібито це внутрішній конфлікт між берегами Дністра. І тому поки ми не побачимо молдовське суспільство, яке справді хоче вирішити цю проблему, і, відповідно, хоч трохи компетентний і мотивований політичний клас, я не очікую жодних чудодійних кроків, виходячи з зовнішнього чинника.
— А що ви скажете про публікацію в «Независимой газете» під заголовком «Тирасполь дрейфує у бік Одеси» і план створення єврорегіону «Придністров’я», що, за словами екс-голови Верховної Ради невизнаної ПМР Маракуци, допоможе «об’єднати інтереси Тирасполя, Кишинева й Одеси?
— Я можу сказати, що Григорій Маракуца, який був секретарем райкому партії в одному з районів, активно займається бізнесом із партнерами з Румунії. Про це я знаю з достовірних джерел. І оскільки молдовська держава не вважає за потрібне його зловити й заарештувати і посадити на 15 років за узурпацію суверенітету Республіки Молдова, він дозволяє собі такі абсолютно порожні демарші. Те, що пише «Независимая газета», зазвичай підписує Світлана Гамова, яка ще з 1989 року, живучи в Кишиневі, писала статті, а її рукою керувало КДБ. Тому мене мало цікавить те, що пише Світлана Гамова.
А якщо говорити про взаємини Тирасполя й Одеси, то вони дуже давно встановились по лінії так би мовити творчого партнерства на основі контрабанди.
— Голова представництва ЄС у Молдові, посол Дірк Шубель сказав, що ЄС розраховує, що головування України в ОБСЄ 2013 року слугуватиме вирішенню придністровського конфлікту. Більш того, посол вважає, що у офіційного Києва є абсолютне розуміння ситуації, яке ще й посилене особистим — сусідським інтересом вирішення замороженого конфлікту і, на його думку, «Україна займе дуже конструктивну, а головне — активну позицію у врегулюванні». Ви бачите, відчуваєте таку позицію України?
— Ні, не відчуваю. Єдиний раз, коли це було відчутно, коли два президенти — Віктор Ющенко і Володимир Воронін — звернулись до Хав’єра Солани з листом, щоб було засновано місію Євросоюзу з підтримки на молдовсько-українському кордоні. І 3 березня 2006 року з’явилась ця місія, яка справді змінила ситуацію, коли всі економічні агенти з лівого берега реєструвались у промисловій палаті Республіки Молдова. Але відтоді ми спостерігаємо такий уповільнений оптимізм. Є проблеми, і я сподіваюся, вони будуть вирішені з демаркацією кордону, тому що це інтерес самої України. Але я не належу до тих громадян Республіки Молдова, які сидять склавши руки і чекають, щоб хтось прийшов і вирішив ці проблеми. В даному випадку у мене немає підстав вважати, що Україна, у якої, скажімо так, безліч невирішених проблем у своїх відносинах із Росією, почне тягати каштани з вогню для молдовського політичного класу.
— Але, втім, урегулювання придністровського конфлікту — один із пріоритетів головування України в ОБСЄ. Невже в цей період не може відбутися зрушення у врегулюванні?
— Я не виключаю того, що щось може статися. Але, виходячи з того, що було досі, напевно, слід почекати результатів самміту ЄС — Україна. Тому що ставлення України до проблеми конфлікту в лівобережному регіоні республіки Молдова, на мій погляд, напряму залежить від геополітичного вектора України. Тому я не кваплюсь ні з песимізмом, ні з оптимізмом. Намагаюсь бути реалістом і поки що не бачу особливої готовності України активно втрутитися в цей конфлікт. Для того щоб активно втрутитися в цей конфлікт, не треба чекати 66 років або головування в ОБСЄ.
