Пострадянські країни по-різному захищають свої державні мови. Здається, найрадикальніший спосіб обрала Латвія, де за незнання латиської мови штрафують. Зокрема, під такі «санкції» підпадають чиновники та депутати, а також працівники сфери обслуговування населення.
2012-го за недостатнє знання або невикористання державної мови в Латвії було оштрафовано 1501 людину. Мінімальний розмір штрафу складає 25 латів (50 доларів), максимальний — 200 (400 доларів). Грошова пеня передбачена і за реалізацію товарів без перекладу латиською мовою маркування, інструкцій, гарантійних документів чи техпаспорта.
Перевірку знань населення здійснює Центр державного контролю мови, створений ще 1992 року. Його повноваження регулює Закон про державну мову, який виділяє три рівні володіння латиською: основний, середній і вищий. Залежно від місця роботи, жителям Латвії необхідно скласти тест на знання мови, після чого їм видають спеціальний сертифікат, який необхідний для прийому на роботу. Наприклад, щоб стати політиком у Латвії — необхідно знати латиський на «відмінно»...
До речі, в історії цієї балтійської країни були випадки штрафування представників політичної еліти. У жовтні минулого року депутата Валерія Кравцова оштрафували за розміщення на власному будинку таблички з назвою вулиці російською мовою. Усього ж, як розповів «Дню» керівник відділу контролю Центру державної мови Антонс КУРСІТІС, за останні чотири роки в Латвії було оштрафовано 12 депутатів. Після першого попередження вони зазвичай «підтягують» свої знання. А ось з нового скликання Сейму (парламенту), за повторне порушення їх можуть позбавляти мандатів.
«Робоча мова в Латвії лише одна — латиська. Володіння нею для депутатів Сейму чи місцевих рад є обов’язковим», — розповів «Дню» Курсітіс. — Якщо людина не знає державної мови, практично неможливо працювати, приймати рішення, розглядати законопроекти тощо». Чи варто говорити, що всі виступи в Сеймі, як і діловодство тільки латиською?
Представник Центру державної мови переконаний: при виникненні будь-якого закону має бути «батіг і пряник». «Штраф має бути не дуже великим, таким, щоб люди зрозуміли, що її [мову] треба вивчати і не варто порушувати закон», — вважає Курсітіс. За його словами, якщо за недотримання закону не передбачені штрафи — його виконання буде дуже важко контролювати. Втім, «штрафи — не найголовніше, — додає Антонс Курсітіс. — Головне, щоб людина усвідомила важливість державної мови».
Час показав ефективність мовної політики в Латвії. У січні 1989-го за переписом населення СРСР, латиська мова була рідною для 52% населення Латвії, російська — для 42%. На той час російською володіло понад 80%, латиською — понад 60%. Не дивлячись на це співвідношення, уряд Латвії цілеспрямовано підвищував статус державної мови, закріплюючи його різними законами й актами. Зокрема, згідно з законом «Про Латвійське радіо і телебачення», який прийнятий 1995 року, перші канали державного радіо і телебачення ведуть мовлення лише латиською мовою, решта ж — як мінімум 70% державною мовою.
До того ж, серед усіх балтійських країн у Латвії росіян проживає найбільше — близько 30%. Проте, не дивлячись на сильні позиції російської мови в латиському суспільстві, на референдумі 2012 року 74,8% населення висловилися «проти» надання російській мові статусу державної.
Утім, за словами Антонса Курсітіса, зараз проблема в іншому: «4% латишів, які не володіють державною мовою, — це люди літнього віку. Молоді легше, оскільки у нас була проведена реформа освіти, і всі, хто закінчує школу, володіють державною мовою. Зараз існує дещо інша проблема — багато латишів не знають російської», — говорить експерт.
У Латвії є таке прислів’я: «Той, хто себе і свою рідну мову не поважатиме, того й інші не поважатимуть». Шкода, що в Україні не всі дотримуються цієї народної мудрості і зневажливо ставляться до рідної мови. Адже і закони ухвалювалися, навіть за часів Української РСР. Зокрема, 1989-го був прийнятий закон «Про мови», який мав укріпити позиції української мови. Однак, протягом останніх 20 років, цей закон, як і багато інших, які «штампують» зараз, фактично не виконуються. Мабуть, тому, що не був врахований латвійський досвід — те, що в законах мають бути передбачені покарання за їх недотримання? Відомі й такі випадки, коли українські політики, навіть ті, які знають державну мову, навмисне розмовляють російською.
Чому ж латишам удалося посилити позиції своєї мови, а українцям ні? Український дисидент і публіцист Євгеній Сверстюк вважає, що сьогоднішнє ставлення латишів до своєї мови є «поверненням Латвії до норм цивілізованого суспільства». За його словами, це пояснюється тим, що з самого початку радянської окупації латиші активно їй супротивилися. «В Україні, тим часом, зберігається радянське ставлення до мови: як було за «совєтов», так усе і залишилося», — пояснив Євгеній СВЕРСТЮК.
Більше того, минулого тижня в українських ЗМІ з’явилася інформація, що депутати «вибили» собі надбавки до зарплати за знання російської мови, як іноземної.
Утім, коли ми попросили прокоментувати це, народний депутат від Партії регіонів Володимир ОЛІЙНИК сказав, що «не знає» таких випадків і «не користувався цим». «Я лише з інтернету прочитав про це, — зауважив він. — Але конкретних людей, які за знання іноземної мови, до якої належить російська, отримують якісь надбавки, — не знаю».
— А як ви ставитеся до того, що в Латвії штрафують депутатів і чиновників за незнання державної мови? Чи потрібна така практика в Україні?
— У цьому питанні треба бути обережним. Якщо ухвалюється якесь рішення, має бути великий перехідний період. На мою думку, знання української мови як державної має бути предметом оцінки під час прийняття на службу. За його словами, коли держслужбовець знає українську і не користується нею — це порушення присяги. За це його можна карати матеріально, виносити догану, аж до звільнення з роботи. «Але коли наші колеги пропонують новий закон, щоб таким чином збурити все суспільство — це лише шкодить українській мові. Це потрібно робити поступово, щоб усі були готові. Протягом 20-ти років на це закривалися очі, проте потрібно зробити все, щоб такий перехід був максимально безконфліктним», — відповів депутат.
Якби в Україні і були подібні штрафи, Олійника, який розмовляє українською, вони б не торкнулися. А ось на результати його колег було б цікаво подивитися...
