Готуючи матеріал для статті «Угода з Shell може вивести Україну з політичної орбіти Москви» («День», № 15) автор надіслав запитання доктору Ірині Лендел (на жаль, відповіді трохи запізнилися, і ми подаємо їх окремим матеріалом). Українка за походженням, вона зробила в США хорошу кар’єру, вважається знаним експертом з енергетичної політики, працює заступником директора Центру економічного розвитку при коледжі урбаністики Державного університету Клівленда, була співкерівником і провідним аналітиком дослідження «Аналіз економічного потенціалу сланцевих колекторів у штаті Огайо». Цей штат, завдяки сланцевій революції (у 2009 і 2010 роках тут було по одній свердловині, у 2011 році надано 94 дозволи на їх буріння, у серпні минулого року — 239), також істотно збільшив виробництво сталі й посів за цим показником друге місце у США, створивши тисячі додаткових робочих місць як у газовій, так і в металургійній галузях. Нині й Україна, уклавши договір про розподіл продукції з компанією Shell та закінчуючи переговори з компанією Shevron, має намір піти цим шляхом. Однак, у нас тривають розмови про ризики, які супроводжують видобуток нетрадиційного газу, а часом і протести з цього приводу. Отже, запитання «Дня» до Лендел стосувалися в основному охорони довкілля.
— За яких умов, на вашу думку, в Україні можна завдати шкоди природі й людині у ході спільної з Shell розвідки й подальшого видобування нетрадиційного газу? Чи це, взагалі неможливо?
— Будь-яке промислове виробництво пов’язане з ризиками для навколишнього середовища. Очевидно, що видобуток сировинних ресурсів має навіть більші ризики. Однак, найбільшої шкоди довкіллю можна завдати тоді, коли не витримується технологія виробничого процесу. Інтрига розробки сланцевих покладів нафти і газу полягає в тому, що в процесі буріння застосовується технологія гідророзвиву пластів. Вона не така вже й нова, її використовували в бурінні вже давно, як і спеціальні добавки до розчинів, які допомагають довше тримати відкритими отвори у сланцях чи твердих піщаниках, створені внаслідок гідророзриву.
Щоб правильно оцінити всі відповідні ризики, необхідно визначити їх причини і вивчити шляхи мінімізації цих причин. Наприклад, є ризики, пов’язані з використанням більшої кількості води, ніж при традиційному бурінні; а саме купівля та транспортування води, зберігання відпрацьованого розчину, його очищення та утилізація, ізоляція грунтових вод при прокладанні вертикального стовбуру свердловини, зберігання та використання пального та мастил на бурових площадках тощо. Найбільша кількість задокументованих у США випадків спричинення шкоди довкіллю пов’язана із зберіганням відпрацьованої води (зокрема, перетікання її, внаслідок дощів, за межі відкритих водойм, де вона зберігається) та аварій на дорогах, спричинених значною кількістю великих вантажівок там, де їх раніше не було (йдеться також про перевезення води у контейнерах там, де немає спеціальних водопроводів).
Для того, щоб оцінити ці ризики, необхідно знати, що передбачено технологією тих компаній, які залучені до розробки родовищ в Україні. Наприклад, в Огайо, заборонено створювати відкриті водойми для відпрацьованої води, вся вона зберігається тільки в закритих контейнерах. Є також багато прикладів того, як компанії добровільно, навіть без вимог законодавства, застосовують попереджувальні заходи, щоб не завдати шкоди довкіллю. Наприклад, вся територія бурового майданчика вкривається спеціальним покриттям, яке не дозволяє рідині потрапляти в грунт. Деякі компанії обов’язково миють машини, які виїздять за межі майданчика.
— Чи готова, на вашу думку, українська сторона до того, щоб повністю забезпечити виконання підписаної угоди, а також гарантувати безпеку довкіллю та людям на такому ж рівні, як і Shell?
— Це запитання до української сторони. Я можу лише сказати, що компанія Shell має одні з найвищих стандартів в охороні довкілля. Українська сторона у ході співробітництва може запозичити дуже багато корисного.
— Що може завадити використанню в ході здійснення цього проекту також і української техніки та матеріалів?
— Я вважаю, що труднощі в локалізації матеріальних ресурсів для видобування нетрадиційного газу в Україні можуть виникнути через недосконалість існуючих на сьогодні в Україні технологій і відсутність практики використання технологій, що застосовуються компаніями, які вже мають досвід буріння сланців. Я колись давала відповідь на подібне запитання в Огайо і виходила при цьому з матеріалів інтерв’ю з представниками компаній, які прийшли на сланцеві родовища цього штату. Отже, згідно з ними, будь-яка компанія на початку роботи в новому регіоні завжди застосує перевірені кадри, техніку, технології та матеріали, а також постачальників, які використовувались у попередній практицію При цьому компанія свідомо витрачає значні кошти на транстпортування кадрів, техніки та матеріалів в новий регіон, при цьому вивчаючи бізнесовий, кадровий та ресурсний потенціал цього регіону. Таким чином забезпечується висока якість технологічного процесу, відпрацьовується технологія на місцях тощо. З економічної точки зору, метою компанії є використання місцевих ресурсів і матеріалів, зниження вартості транспортування, за умови, що місцеві кадри, місцеві підрядні компанії і матеріали зможуть забезпечити високу якість технології, прийнятої в цій компанії. Коли компанія виходить на перспективи тривалого перебування на тому чи іншому родовищі, вона шукатиме шляхи здешевлення процессу, залучатиме місцевих партнерів, вкладатиме гроші в підготовку місцевих спеціалістів, використовуватиме місцеві кадри, матеріали й підрядників.
— З якими проблемами в ході вивчення та експлуатації родовищ можуть зустрітися сторони партнерства — Shell та Україна?
— Гадаю, їх може бути чимало: політичні, економічні, технологічні. Щоб робити правильні економічні розрахунки і не закладати велику складову цих ризиків у вартість розробки родовищ, необхідна політична стабільність і прогнозованість економіки. Потрібна чітка база розрахунків — нормативів, податків, вартості сировини тощо. Дуже багато залежатиме від геофізичних характеристик покладів — це визначатиме, скільки і якої продукції компанії зможуть отримати зі свердловини і яким буде коефіцієнт повернення інвестицій. Крім того, величезне значення у даному процесі відіграє наявність чи відсутність інфраструктури.
— Які саме політичні перешкоди для цього проекту можуть виникнути в Україні, чи спроможні на відчутний спротив йому українські екологи та як мають сторони проекту проватити роботу з місцевим населенням та органами влади?
— Виходячи з даних у пресі, так, спротив є і це природньо. Але можливі різні його види. Один виходить з того, що люди і навіть фахівці не до кінця розуміють характер ризиків і можливі їх наслідки. А є спротив, який грунтується на реальних побоюваннях. У цьому випадку люди володіють інформацією і хочуть добитися справедливої компенсації ризиків. А найкраща зброя проти спротиву — прозорість і адекватність відшкодування ризиків.
— Чому, на вашу думку, виникли перепони для здійснення проекту з Shevron у західних регіонах України? Зокрема, деякі українські експерти зазначають, що у цих регіонах існує більша екологічна небезпека при видобуванні нетрадиційного газу. Чи можете ви це підтвердити чи спростувати?
— Спротив, про який я читаю в пресі, пояснюється в основному тим, що місцеві громади не були залучені до обговорення угоди і непрозорістю процессу ухвалення рішень. Щоб говорити про більшу чи меншу екологічну небезпеку, треба брати папір, олівець, оцінювати нові можливості, що відкриваються для даного регіону, та ризики, що виникають. Я гадаю, уряд і місцева влада зацікавлені саме у такому підході.
