Львівська міськрада звернулася до уряду, парламенту та Генпрокуратури з вимогою повернути Львівський автобусний завод у держвласність. Як заявив на засіданні представник ради ветеранів підприємства, його колишній технічний директор Роман Пак, власник заводу «веде підприємство до загибелі».
ПРИЧИНА №1:
ЗАВОД ЗАВАНТАЖЕНО ВСЬОГО НА ЧВЕРТЬ
«Якщо раніше завод виробляв 14 тисяч автобусів і 27 тисяч комплектів гідрокоробок, то зараз він простоює», — пояснив Пак. Розрахований на такі об’єми, навіть у більш вдалі роки він випускав по кілька сотень одиниць техніки. Так, якщо у кризовий 2009 рік ЛАЗ виготовив 90 машин, то з 2010 до 2012 року — близько 900 одиниць.
12 лютого підприємство припинило свою роботу через заборгованість по зарплаті, співробітників відправляли у відпустку за свій рахунок. Але незабаром прес-секретар Оксана Горак запевнила громадськість, що ЛАЗ працює у звичному режимі, зарплату за 2012 рік повністю виплачено, за січень 2013-го виплачується. У відпустки ж людей відправляли тому, що кілька днів завод був без електроенергії, виникли проблеми з опаленням приміщень.
ПРИЧИНА №2:
БОРГИ
Місцева влада висуває ЛАЗу претензії — непогашені борги за електроенергію, теплопостачання та оренду землі. «Ми сподівалися, що завдяки численним замовленням із міст-господарів Євро-2012 ЛАЗ отримає друге дихання і вийде з кризи. Однак все свідчить про те, що інвестор почав процес банкрутства та ліквідації заводу», — заявив свого часу мер Львова Андрій Садовий.
На вихід із важкого становища за рахунок Євро сподівалися і на самому підприємстві. Згідно з підписаним ним із Кабміном 2010 року меморандумом про співпрацю, в рамках проведення в Україні Євро-2012 завод повинен був зробити за 3,5 мільярда гривень 1500 автобусів та 500 тролейбусів для чотирьох українських міст, що прийматимуть фінальну частину чемпіонату з футболу. Але сподівання реалізувати не вдалося. Спочатку тодішній гендиректор ЛАЗу Ігор Малець говорив, що замовлення до Євро-2012 (перше отримали в кінці 2010 року) збільшило обсяги виробництва втричі, зросло число зайнятих робітників на виробництві і заробітна плата. А вже зараз нинішній голова наглядової ради ЛАЗу Ігор Чуркін заявив «Комерсант-Україна», що через нестачу обігових коштів, «спричинених боргами міст за поставлений транспорт», завод не може нормально працювати. Адже доводиться щомісяця виплачувати мільйони за кредитами, які брали для виробництва. Всього ЛАЗу заборгували близько 50 мільйонів гривень, із них до 20 мільйонів — заборгованість Львова.
ПРИЧИНА №3:
«РЕПУТАЦІЯ ВЛАСНИКІВ»
Важко сказати, наскільки добре розуміли російські підприємці брати Олег та Ігор Чуркіни, купуючи 2002-го ЛАЗ, усі складнощі, пов’язані з веденням подібного бізнесу в Україні. Адже багато в чому він залежить саме від держзамовлень, що тут сполучено з ризиками — то в бюджеті грошей не вистачає на оновлення парку транспорту, то їх виплатити не можуть вчасно тощо. Але складалося враження, що розвивати цей бізнес нові власники хочуть, хоча й запевняють, що банкротити завод — не в їхніх планах.
Фінансові проблеми у ЛАЗу виникають не вперше. 2008 року працівники не отримували зарплату протягом восьми місяців, до кінця року виробництво було зупинено. Тоді проблеми теж пояснювали тим, що бюджетні організації не змогли оплатити розміщені на заводі замовлення (близько 40 мільйонів гривень).
Але пояснити складнощі лише так виходить не завжди. Є нарікання на ЛАЗ як на недобросовісного постачальника. Так, 2006 року НАК «Нафтогаз України» призупинив контракт на купівлю 150 автобусів ЛАЗ через те, що вони виявилися на 30-40% дорожче ціни, зазначеної в прайсі. Минулої осені KП «Миколаївелeктpoтpaнc» віддало перевагу білоруським тpoлeйбycам, оскільки, як пояснила міська влада, вже три роки не може отримати від ЛАЗу три тpoлeйбycи, гроші за які перерахували.
Сумніви Миколаєва в порядності Чуркіних зрозумілі: в цьому місті вони володіли Чорноморським суднобудівним заводом, який при них переживав далеко не найкращі часи. Власників звинувачували в тому, що вони не хочуть розвивати підприємство, а зацікавлені лише в продажу устаткування тощо. Миколаївська податкова повідомляла про спробу обдурити державу на поверненні ПДВ: при заявленому обороті в 100 млн грн три траулери, які навіть не залишали територію ЧСЗ, сім разів продали ЛАЗу. Зрештою, ЧСЗ перейшов бізнесмену Вадиму Новинському, при цьому весь процес реприватизації був досить заплутаним, що навіть у самому Фонді держмайна не могли пояснити всіх тонкощів.
Що ж до приватизації ЛАЗу — теж є спірні моменти. Роман Пак повідомив депутатам, що «через місяць після приватизації Деснянський районний суд Києва скасував рішення про приватизацію, визнавши її недійсною». «Прокуратура виявила, що викуп 70,41% акцій був проведений за кошти, здобуті злочинним шляхом. Судове рішення про визнання приватизації недійсною пройшло і Вищий господарський суд, і був наказ повернути акції підприємства у ФДМ. Акціонери дізналися про цей процес лише в червні 2009 року», — сказав він.
ДО РЕЧІ
«Зараз Фонд держмайна не бачить причин для реприватизації. «Якби були дійсно якісь принципові рішення, нам би повідомили. Тоді стояло б питання про порушення умов приватизації. А так зобов’язання, взяті при приватизації, інвестор виконав ще кілька років тому, і претензій до нього немає. 2007 року терміни вийшли, і ФДМ зняв ЛАЗ із контролю», — запевнила «Дню» прес-секретар ФДМ Ніна Яворська. Оскаржувати ж приватизацію можуть лише сторони договору, за яким вона відбувалася, так що про реприватизацію не йдеться. Та й повноцінного механізму примусового повернення у держвласність приватизованих об’єктів в Україні теж поки немає.»
