Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Не дати себе обдурити

Позов проти влади — це круто. Але чи можна посадити її поряд із Тимошенко?
12 березня, 2013 - 12:06

Директор юркомпанії Lions Litigate, кандидат юридичних наук Станіслав Батрін 6 березня подав до суду позовну заяву. В ній він просить зобов’язати уряд скликати позачергові загальні збори акціонерів НАК «Нафтогаз України» й прийняти на них рішення про розірвання контрактів від 19 січня 2009 року з РАО «Газпром». Як пояснює позивач, без цього НАК не має права звертатися до Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма.

Багрін пояснює, що газові угоди, укладені 2009 року, були підписані не між учасниками «Україна» і «Російська федерація», а саме між «Нафтогазом» і «Газпромом» як самостійними суб’єктами господарювання. «Якщо Президент України самостійно вирішує питання про ініціацію перегляду газових угод, то він перевищує владні повноваження з наслідками, подібними до наслідків у справі Тимошенко», — зазначає юрист. Він нагадує, що Печерський районний суд м. Києва визнав, що підписання й виконання умов «газових контрактів» від 19 січня 2009 року мало тяжкі наслідки для країни, завдало шкоди інтересам держави, а також створило загрозу національній безпеці України.

«З дати набуття чинності вироку Печерського суду в справі Тимошенко суб’єкти владних повноважень протиправно не вирішили питання про перегляд газових контрактів, про їх розірвання або звернення до суду з вимогою визнання їх нечинними», — констатує Багрін. Тому дії органів державної влади, на його думку, є антиконституційними, протиправними й не спрямованими на захист інтересів держави та народу України.

Практично одночасно зі змістом цього позову надбанням ЗМІ стали деякі нюанси газових переговорів президентів України та Росії, що закінчилися нещодавно в Завидово («День», 6 березня). Їхній підсумок був практично нульовим через те, що російська сторона вимагала від України зобов’язання законодавчо закріпити право на оренду газотранспортної системи. «Якщо Україна встигне внести необхідні зміни до законів до 1 червня, — стверджує джерело в «Газпромі», — ціна газу може бути зменшена заднім числом з 1 січня 2013 року до $260 за тисячу кубометрів (зараз — $426)». Але, мабуть, Президент Віктор Янукович не наважився взяти на себе таке зобов’язання, розуміючи, що наразиться в парламенті на шалений опір в разі реалізації умов, що нав’язуються російською стороною.

Екс-уповноважений Президента в міжнародних питаннях енергетичної безпеки Богдан Соколовський не бачить судової перспективи в позову проти влади. І навіть не «грішить» при цьому на горезвісну українську судову систему. «Жодних перспектив, — говорить він «Дню» й уточнює: — Я думаю, що їх немає тому, що угода, а точніше контракт (від 19 січня 2009 року. — Авт.) був виписаний росіянами так чітко, що там нема за що зачепитися будь-якому суду. Такий позов сьогодні швидше дратує уряд, а не сприяє розв’язанню проблеми. Якби це питання можна було вирішити в суді, то воно давно було б вирішене». У той же час експерт вважає, що ні в якому разі не можна пов’язувати можливість передання української газотранспортної системи в оренду й здешевлення російського газу.

«Росіяни хотіли високої ціни для України, й вони її мають. А щоб її знизити, в них має бути достатня мотивація, щоб зробити її, як хоче українська влада, хоча б справедливою. Це абсолютно нормально. І в ролі мотивації використовується газотранспортна система України. Росіяни вже давно хочуть у неї «влізти». А наша ГТС унікальна. Вона об’єднує дві функції — насамперед постачання газу внутрішньому споживачеві, а потім — транзит. І розділити їх не можна. Технічно неможливо. Тому пускати самих росіян у консорціум, навіть на один відсоток, не можна. Їм треба віддати належне — з одного відсотка вони вміють зробити дев’яносто. Тобто більше, ніж контрольний пакет. І його в них не забереш. І, віддавши ГТС, ми практично всією країною, всією державою лягаємо під контроль Кремля. Цього не можна робити в жодному разі. І це не тому, що Росія. А тому, що іноземці. Якщо буде консорціум на трьох, із залученням ЄС, тоді треба дивитися. Це може бути для нас цікаво».

Незалежний експерт з енергетики Валентин Землянський вважає, що законодавче вирішення питання про оренду ГТС проходить в українському парламенті так само складно й конфліктно, як і відомі Харківські угоди. Опозиція, на його думку, блокуватиме парламент. «Але якщо він буде розблокований, — запевнив експерт у розмові з «Днем», — Партія регіонів знайде голоси, щоб прийняти рішення, що дозволяє оренду».

Колишній народний депутат, у минулому головний інженер «Укргазпрому» Іван Діяк сказав «Дню»: «Путін боїться: якщо в Україні зміниться влада, то газотранспортну систему в них можуть відібрати. Тому він наполягає на чіткому законодавчому рішенні, що дозволяє передавати ГТС в оренду. За ситуації, що склалася, провести таке рішення в парламенті дуже складно. І серед регіоналів є люди, які можуть побоятися голосувати за цей закон. Але комуністи будуть «за». Якийсь інший закон міг би й не пройти. А тут надто вже принадна зміна ціни пропонується Україні. Але нам варто придивитися до долі Білорусі, яка продала свою газотранспортну систему. Зараз їй кажуть, що в неї дешевий газ у зв’язку зі вступом до Митного союзу. Але забувають, що насправді досі тривають розрахунки за ГТС. А що буде, коли вся її вартість буде сплачена? Я думаю, завдання українських депутатів — не дати себе обдурити».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: