Берлінський аеропорт Тегель, який і досі зустрічає багато пасажирів, що прибувають до столиці провідної економічної держави Європи, є застарілим і провінційним. Відкриття аеропорту Берлін- Бранденбург відкладено більш ніж на рік через технічні причини (певного роду виклик німецькій репутації та ефективності). Однак Берлін випромінює впевненість, незважаючи на те, що в Центральній Європі видався сірий і холодний березень. Заплутане, не дуже красиве та перезавантажене історією, місто перебуває більш ніж будь-коли на стадії вдосконалення.
Берлін — це будівельний майданчик, якому вдалося трансформувати своє минуле в позитивну енергію. «Різноманітність знищено: Берлін 1933—1938 рр.» — це об’єднуюча тема для ряду виставок, присвячених 80-річчю приходу до влади Гітлера, та 75-ї річниці Кришталевої ночі. У Німецькому історичному музеї на Унтер-ден-Лінден цілі класи учнів та студентські ватаги дивляться на те, як експозиція показує руйнування кримінальним режимом, об’єкти якого — від гучномовців до уніформи та зброї — дано в доступній манері.
Молоді берлінці не можуть ігнорувати свого походження. Можливо навіть тому, що минуле все ще звучить як попередження, — його й досі видно фізично в топографії та сьогоднішній архітектурі міста. Берлін вражає своєю простотою, блискучою сучасністю (це символізує скляний купол рейхстагу — задум британського архітектора Нормана Фостера) й, передусім, інтенсивністю.
Така позитивна енергія різко контрастує з декадентською красою Парижа, міста, яке перебуває на шляху до музеєфікації. Звісно, якщо ви можете дозволити собі жити там, Париж залишається чудовим місцем для цього. Але Берлін краще підходить для роботи, навіть якщо те, що ви робите, дуже погано оплачується. Швейцар, який приніс мій багаж до готельного номера, має туніське походження. Він щасливий берлінець і пишається, що є новим німцем. І навіть на низьку зарплату він може жити й ростити своїх дітей у цьому місті.
Завдяки помірній вартості житла Берлін не став гетто для багатих, як Париж. На відміну від французів, які скаржаться на високу вартість житла, купівельна спроможність німців більша, отже, залишається більше як на побутові витрати, так і внесок у економічне зростання.
Позитивна енергія Німеччини — результат успіху, який трансформувався у впевненість, втіленням чого є канцлер Німеччини Ангела Меркель із її силою та простотою.
Меркель дуже змінилася під час перебування на своїй посаді. П’ять років тому вона не мала того авторитету, який є в неї зараз. Сьогодні, як і Папа Франциск, вона, очевидно, здобула внутрішній спокій.
Чи мала Франція з часів Франсуа Міттерана президента, який був би рівним німецькому канцлерові? Якби Франція замінила Німеччину як «хвору людину Європи», то це могло б статися передусім із політичних причин: бачення мужності та сили на північному березі Рейну та якби на південному панували вагання, інерція та слабкість.
Враховуючи надмірно низьку заробітну плату та несприятливі демографічні тенденції в Німеччині, ця країна й надалі стикатиметься з труднощами. Але підкреслювати тільки ці проблеми, як це роблять деякі французи, — це чиста втеча від життя. Демографія Німеччини не може розглядатися як рішення для ліквідації безробіття французької молоді, хоча можна було б скористатися гаслом: «Їм не вистачає молоді, нашій молоді не вистачає робочих місць — який чудовий збіг!» Такі поширені настрої рівнозначні безвідповідальності й свідчать про те, що час працює на користь Франції, незалежно від того, чи реалізовує вона структурні реформи.
Нинішня (політична та економічна. — Ред.) спрямованість Франції є джерелом глибокої стурбованості в Німеччині, еволюція якої має розглядатися в Парижі як джерело натхнення — приклад для наслідування, навіть якщо країна не повинна вдаватися до самокритики. Утім, сьогоднішня дискусія у Франції навколо німецької моделі нагадує страхітливі дискусії, які відбулися після поразки Франції у Франко-прусській війні. У червні 1871 року, відразу після закінчення війни, французький державний діяч Леон Гамбетта зазначав: «Наші супротивники перемогли, тому що на їхньому боці були передбачення, дисципліна та наука». Здається, Німеччина все ще може згуртувати ці вічні цінності.
Основною відмінністю сьогодні є те, що європейський процес об’єднання виключає війну, навіть економічну, між двома країнами. Німецькое дзеркало Франції спонукає французів поставити собі фундаментальне запитання — чи зробили вони в останні десятиліття правильний вибір щодо своїх лідерів та політики?
Французька влада не заохочує скромність. У своїй останній книжці «Дні влади» колишній міністр сільського господарства Брюно Ле Мер пише поблажливо про дім, у якому живе його датський колега в Копенгагені, який він порівнює з дешевим житлом. Із надмірною помпою, занадто великою кількістю каменів спотикання і браком динамізму Франція сьогодні може та повинна вчитися в Німеччини.
Проект Синдикат для «Дня»
Домінік МУАЗІ — старший радник французького Інституту міжнародних відносин, професор Інституту політичних досліджень, автор книжки «Геополітика емоцій: як культура, страх, приниження та надія змінюють світ».
