Сьогодні про дітей говорять, що вони не читають, що це діти покоління цифрових медіа, яким книжку заміняють смартфони, комп’ютери та планшети. Із одного боку, це — так, але з другого, — чи багато батьків плекають у дитини любов до читання власним прикладом? Свіжі статистичні дані свідчать: 51% дорослих українців узагалі не читають...
Зменшення інтересу до читання в дітей спостерігається по всьому світові. У Великобританії читає кожна третя дитина, в Німеччині лише 41% підлітків проводять вільний час з книжками, натомість із Інтернетом та телебаченням — 91%. Очевидно, що й в Україні сьогодні виростає покоління, для якого те, що колись називалося технологіями майбутнього, є реаліями сьогодення. І, заохочуючи дітей до проведення вільного часу за книжкою, треба це враховувати. Саме цьому був присвячений семінар «Промоція читання серед дітей та підлітків», що відбувся 17 — 18 травня в рамках Львівського міжнародного дитячого фестивалю на базі проекту «Книжкова платформа». Участь у ньому взяли 30 бібліотекарів із України, Вірменії та Грузії. Сучасним інструментам промоції читання їх навчали досвідчені спікери з України, Німеччини та Польщі.
ВІД СМАРТФОНА — ДО ПАПЕРОВОЇ КНИЖКИ
Критики технологій переконані, що читання й айпеди (планшети) — несумісні. Насправді ж усе функціонує з точністю до навпаки — мультимедійні формати можуть успішно підтримувати традицію читання. Існують різні читацькі сервіси, які дозволяють переглядати улюблені книжки он-лайн чи завантажувати їх на мобільні пристрої. І це, безумовно, перевага.
«Різноманітні пристрої можуть наблизити дітей, які не хочуть читати, до книжок, — переконана Сігрід ФАРЕР, менеджер проектів німецького Фонду читання, фахівець із медіа-грамотності та читання в епоху цифрових технологій, — є цілі «електронні» сім’ї, в яких кожен має власний гаджет, але які не читають. І ці медіа-сім’ї потрібно знаходити там, де вони є, — в айфонах. І якщо сьогодні вони читають у додатках, то завтра, можливо, звернуться до традиційних книжок».
Нині немає наукового пояснення, чому люди не читають, розповідає Сігрід Фарер. «Вірогідної причиною може стати те, що картинки, яка з’являється в процесі читання в нашій голові, просто не існує. Коли ми чуємо: «Це зловісна атмосфера», то не можемо себе уявити в ній. Тому корисними можуть бути додатки для планшетів і смартфонів, які розповідають історії із шумами, музикою та картинками», — говорить експерт. Такі додатки, переконана Сігрід, можуть частково стимулювати мозок й спонукати до читання, особливо тих, хто в перехідному віці не читає.
У Німеччині додатки на основі книжок розробляють видавництва, а продають їх через сервіз Apple ITunes. Ціна порівняно невисока — від двох до трьох євро за одне завантаження, однак вона є однією з причин нерозвиненості ринку додатків. Розроблення одного коштує 120 тисяч євро. Щоб створити новий додаток, потрібно попередньо продати щонайменше 40 тисяч екземплярів інших додатків.
ПІВМІЛЬЙОНА ТЕКСТІВ ПРО ГАРРІ ПОТТЕРА...
Ще один цікавий спосіб привабити дитину не тільки до рецепції літератури, а й її продукування — це ресурс fanfiction.net. Це глобальна мережа фан-фікшину, в якій розміщено історії, написані фанами відомих творів. Скажімо, тут можна знайти півмільйона текстів, в основі яких лежать пригоди Гаррі Поттера. Фан-фікшин може бути продовженням, передісторією, пародією чи альтернативою відомого тексту. Тут дитина, спостерігаючи за творчістю своїх однолітків, може й сама взятися до письменництва.
ВІД ЧИТАННЯ — ДО РОЗМОВИ
Час спілкування в сім’ях сьогодні більш ніж мізерний, що означає втрачений зв’язок між поколіннями, наголошують експерти. У наших польських сусідів, за статистикою, мати приділяє дитині 30 хвилин на день, батько — лише сім. Щоб зменшити цю часову прірву спілкування й заохотити до читання, 2001 року в Польщі розпочали кампанію, в якій закликали батьків читати дітям вголос щодня, розповіла член правління та програмний директор Фундації «АВСХХІ — уся Польща читає дітям» Ельжбєта ОЛЬШЕВСЬКА. До речі, кампанія «Уся Польща читає дітям» пройшла доволі успішно — 50% батьків висловили бажання читати своїй малечі. Зрештою, як влучно зауважив під час присвяченого Дитячому літературному фестивалю телемарафону ведучий каналу ZIK Остап Дроздов, для того, щоб батьки читали своїм дітям, не потрібно мати мільйон доларів на рахунку.
Ангажують до читання вголос і в Німеччині. Однак там акцентують увагу на татах, які, на думку експертів Фонду читання, практично не читають своїм дітям. «Мій улюблений випадок — це батько, який каже, що дітям обов’язково треба читати вголос, і пробує мотивувати дружину це робити», — говорить Сігрід Фарер. Експерт наводить цікаві дані: лише 8% татів читають своїм малятам. Одна із причин — тати більш зайняті на роботі, ніж мами. Саме тому Фонд читання вирішив «зловити» їх просто на робочому місці. Він забезпечує великі фірми історіями на будь-який смак, які батьки можуть завантажити з внутрішньої офісної мережі, роздрукувати на принтері й удома зачитати малечі.
Ще один важливий момент — книжки сьогодні недешеві, а чимало дітей зростають у соціально незабезпечених родинах. У Німеччині цю проблему спробували вирішити, запустивши вісім років тому проект Bookstart. Спеціальні набори, що містять рекомендації для батьків, ігри, медіа-продукцію та книжки роздають сім’ям, які цього потребують. Перша частина проекту — комплекти для читання передавали батькам педіатри, які обстежували однорічних дітей. Друга частина — бібліотекарі визначали кандидатів для отримання пакета. І третя — робота з першокласниками.
«ГОЛОВНЕ, ЩОБ ДИТИНА ЧИТАЛА»
Справжнім викликом для Фонду читання в рамках проекту Bookstart стали батьки, які жодного разу за період виховання дитини не заходили в бібліотеку. Це пов’язано зі заниженим престижем бібліотек, переконана Сігрід Фарер, і уявленням про них як про заклад із застарілими книжками і тіткою, яка постійно говорить: «Т-с-с».
Проте бібліотеки насправді вже давно не такі — це стереотипне мислення, стверджує промоутер читання. Із нею одностайна й Лариса МИТРОФАНОВА, в.о. директора Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. П.Мирного. «Усе, що ми робимо в бібліотеках, — це поширення читання. Наше завдання — зробити дитину, як тільки вона переступила поріг бібліотеки, нашим читачем і загалом читачем по життю. Для цього ми намагаємося використовувати різноманітні форми: і традиційні, й інноваційні, й із ігровими моментами», — розповідає пані Лариса.
Проте проблемою лишається технічне оснащення бібліотек. Наприклад, у Полтавській обласній у бібліотеці лише 15 комп’ютерів, а процес обслуговування — досі не комп’ютеризований. При цьому пані Лариса оцінює реалії з оптимізмом: «За останні два роки й діти активніше почали приходити до нас, і батьки частіше консультуються. Що ж до технологізації, вважаю, непогано, коли діти починають читати книжки, хай на якому б носієві вони були. Головне, щоб дитина потрапила до бібліотеки, а в ній було все необхідне. Зрештою, головне, щоб дитина читала».
