Лишилося 25 місяців до відключення в Україні аналогового телебачення. 17 червня 2015 року ми так само, як і всі наші європейські сусіди, повинні перейти на новий формат телевізійного мовлення — цифровий. Як відомо, це основна вимога Женевської конвенції, яку 2006 року підписала Україна. Що вже зроблено для успішного запуску «цифри» в Україні та що ще слід підтягнути? Ці та інші питання впровадження стандартів цифрового мовлення розглядали під час останніх слухань парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації наприкінці минулого тижня.
«На початку переходу з аналогового на цифрове мовлення всі були в певній ейфорії», — розповідає голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Володимир Манжосов. Утім, практика показала, що для запуску «цифри» треба багато і систематично працювати. Результатом цієї роботи стала національна мережа телемовлення, яку 2012 року на Всесвітній щорічній виставці цифрових технологій IBC в Амстердамі офіційно визнали найбільш швидкозростаючою в світі.
ПЕРШИЙ ЕТАП — «УСПІШНО ЗАКІНЧЕНО»
Збудована мережа, за розрахунками Державного підприємства «Українського центру радіочастот», покриває сигналом 95% населення України. Новостворена цифрова інфраструктура працює на обладнанні від провідних світових виробників, таких, як німецькі Rohde&Schwartz, KATHREIN, SPRINNER та американські Andrew і Harris. Вона складається з 664 цифрових передавачів, які розташовані на 166 передавальних станціях, та однієї головної станції у Києві. Мережа працює за стандартом DVB-T2, який в 1,5 разу ефективніший за інші, а також має високу стійкість до перешкод і збільшує зону покриття на 20%. Крім того, вона здатна працювати в двох форматах мовлення: стандартний — SD та високої якості — HD, який ще називають форматом «телебачення майбутнього». В мережі одночасно транслюють 32 телепрограми. Вже сьогодні, як зауважив директор компанії «Зеонбуд» Віктор Галич, понад 7 мільйонів українців можуть протестувати «цифру» на своїх телеекранах. До того ж безкоштовно, підкреслює він.
Зі слів Галича, найбільше проблем у побудові національної цифрової мережі було в гірському регіоні, особливо в Західній Україні та частково в Криму.
ДРУГИЙ ЕТАП — «У ПРОЦЕСІ»
Наступний етап переходу на «цифру» — оснащення всього населення спеціальними приймачами (по іншому їх називають сет-топ-бокси, або тюнери), які «навчать» будь-який телевізор приймати цифровий сигнал. За словами голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Олександра Курдіновича, держава забезпечить такими приймачами 1,384 мільйона малозабезпечених громадян. Сьогодні вже закуплено і передано 792 250 таких тюнерів. Минулого року на ці цілі в бюджеті передбачили 450 мільйонів гривень, а от на 2013 рік на закупівлю сет-топ-боксів у казні поки що немає ні копійки. Тож учасники дискусії наголошують, що держава має знайти ще 307 мільйонів гривень, аби закупити 592 тисячі сет-топ-боксів.
Загалом же, говорить генеральний директор ТОВ «Телеодин» (телеканали М1 і М2) Валентин Ковальов, панікувати не варто. «Не треба зважати, скільки зараз сет-топ-боксів в Україні. Європейська статистика свідчить, що 80% сет-топ-боксів населення купує за два місяці до проголошеної дати відключення. Тому коли б ми не назначили дату відключення, ніхто за рік чи півроку не буде нічого купувати», — підкреслює генеральний директор ТОВ «Телеодин».
ЧИ МАЄ ДЕРЖАВА ПІДТРИМУВАТИ ПРОВАЙДЕРА?
Загалом, кажуть учасники слухань, рухаючись на шляху до цифрового мовлення, Україні варто брати на озброєння світовий досвід і діяти відповідно. На думку консультанта з економічних питань Київського офісу BCG Сергія Боєва, аби успішно освоїти «цифру», слід враховувати ще кілька ключових факторів. По-перше, має бути чіткий план переходу і визначено відповідальних за його дотримання. По-друге, слід проводити активні промо-акції та роз’яснювальну роботу про важливість переходу на «цифру». Це допоможе мінімізувати можливі втрати глядачів. У США, наприклад, кажуть експерти, на пояснювальну роботу виділили практично стільки ж коштів, як і на будівництво мережі. І по-третє — надати державну підтримку мовникам.
Підтримувати треба — погоджуються й інші учасники дискусії, але об’єкт державної уваги може бути значно ширшим. «Я думаю, що нічого поганого не було б, якби тарифи були прозорими і той самий провайдер цифрового телебачення діставав підтримку від держави. Я не бачу в цьому катастрофи. Краще дати підтримку безпосередньо компаніям — і тоді ця ціна рівномірно ляже на всі компанії», — висловлюється голова підкомітету з питань телебачення і радіомовлення парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Княжицький.
Під час слухань прозвучала думка, що тарифи компанії «Зеонбуд» для телекомпаній дещо завищені. Крім того, компанії натякнули на її монопольне становище на ринку.
«День» попросив прокоментувати ці питання іншу сторону. Там звинувачення відкидають і додають, що, розуміючи подвійне фінансове навантаження, яке сьогодні несуть компанії у зв’язку з переходом на «цифру» (платять за аналогове телебачення і цифрове), вирішили піти на поступки і знизити тарифи. «Йдеться про додаткову знижку в розмірі 50% від діючого тарифу до кінця 2014 року. Нагадаємо, що зараз за контрактами з «Зеонбудом» телекомпанії мають 25% знижки, але вже з травня сумарна знижка може становити 75%», — коментує Галич. У понеділок стало відомо, що компанія вже надіслала телекомпаніям офіційне повідомлення про те, що вже з 1 червня починає діяти ця додаткова знижка. Говорячи про завищені тарифи, Галич додає: усі чомусь забувають, що є ще один бік цього питання. «Ми взяли за основу тарифи аналогового телебачення. Але цифровий передавач тієї ж потужності покриває територію в 4—5 разів більше, ніж подібний передавач аналоговий. Для телекомпанії важлива не потужність, а покриття, тобто скільки населення охоплює її мовлення. Якщо поділити вартість плати на п’ять, то вартість охоплення одиниці населення для телекомпанії буде набагато менша, ніж аналогова. До того ж за ту саму ціну телекомпанії отримують в рази більшу територію, фактично загальнонаціональне покриття! Але про ці переваги чомусь усі мовчать», — розповідає він.
На репліку про монопольне становище генеральний директор «Зеонбуду» Віктор Галич відповів так: «В Україні 8 мультиплексів, ми зайняли для будівництва системи лише чотири. Ще є чотири, то приходьте, інвестуйте і будуйте нову систему». А крім того, є ще кабельне та супутникове телебачення.
Підсумовуючи слухання, голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації України Микола Томенко сказав: «Цифрове мовлення — це завдання номер один, яке стоїть сьогодні на порядку денному». За його словами, саме тому потрібно прикласти максимум зусиль та об’єднати всіх учасників ринку, щоб перехід з аналогового мовлення на цифрове відбувся успішно. Зокрема, каже він, слід багато уваги приділити роз’яснювальній політиці серед населення. З ним згодні й інші учасники парламентської дискусії, бо цифрове телебачення — це не штучне виконання якоїсь конвенції, а реальна вимога часу. І якщо ми хочемо іти в ногу з цивілізованим світом, потрібно вчасно і правильно переходити на «цифру».
