Саме в Києво-Печерській лаврі, починаючи з Нестора-літописця, створено більшість перших книг, перших часословів, перших граматик. У XVII столітті тут працювали всесвітньо відомі гравери брати Олександр і Леонтій Тарасевичи, чиї твори стали надбанням світової культури. Здавна в Лаврі існували свої іконописні традиції і школа. Як свідчить Патерик, Сама Пресвята Богородиця благословила майстрів із Царгорода (Константинополя) йти до Русі й побудувати Успенський храм; вручивши їм ікону «Успіння Пресвятої Богородиці» та мощі Святих. Іконописна школа на Русі бере свій початок від Аліпія Печерського (ХІ—ХІІ стст.), який навчався в цих майстрів, працюючи над розписами в Києво-Печерській лаврі.
Одному з таких осередків — Лаврським художнім майстерням — цього року минуло 130 років. На сьогодні це корпус № 30 Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. На фасаді будинку встановлено пам’ятну дошку білого мармуру Творчого об’єднання «Лаврські художні майстерні ім. Івана Їжакевича». Саме тут Іван Сидорович керував рисувальною школою 1905—1906 рр. А 1906р. школу перетворили на майстерню, залишивши при ній на повному пансіоні десять малолітніх учнів. Заява художника Івана Їжакевича наміснику Лаври 12.07.1905 р.: «У відповідь на усний запит Отця Намісника Лаври, на яких умовах я погоджуюся викладати малювання в Лаврській рисувальній школі, маю честь заявити... З огляду на те, що я як колишній вихованець Лаврської рисувальної школи, хочу бути зі свого боку тепер корисним Лаврі у відповідь на її попередню турботу про мене, я погоджуюся викладати протягом того часу, доки продовжуватиметься моя робота у Трапезній церкві, — безкоштовно, присвячуючи школі приблизно дві години на день. Після закінчення ж робіт у Трапезній церкві я погоджуюся викладати у школі з оплатою 100 рублів на місяць як прийнято взагалі платити викладачам у рисувальних закладах».
З легкої руки видатного майстра в 30-му корпусі ніколи не припинялася мистецька діяльність. Минав час, змінювалася влада, але в цих майстернях завжди плідно працювали кращі українські митці, відомі далеко за межами своєї країни: О.Щусєв, М.Глущенко, Ф.Коновалюк, П.Власенко, Т.Пата, Г.Якутович та інші. Тут знаходилася школа Миколи Мурашка, в якій на запрошення викладав Михайло Врубель.
Чепурний будиночок 30-го корпусу, немов вишиванка, оздоблений візерунком червоної цегли на жовтому тлі, вимережений фігурною кладкою. Тут чудові умови для творчої діяльності художників: кімнати з високими стелями добре освітлені завдяки великим арочним вікнам. Відчувається, що майстерні зводили з любов’ю саме для митців. Адже для роботи з реконструкції і розпису храмів Києво-Печерської лаври були потрібні відповідні приміщення. Тут створювалися ескізи розписів, помилуватися якими й досі їдуть паломники з усього світу.
1880—1883 рр. на міцному фундаменті, який утримує схил за Трапезним храмом, побудували приміщення для рисувальної школи за проектом академіка архітектури В.І.Сичугова. Старе приміщення, де 1876—1882 рр. навчався І.С.Їжакевич, уже було непридатним для занять. Іван Їжакевич разом із архітектором Олексієм Щусєвим вибрали місце за Трапезним храмом, на оглядовому майданчику, з якого відкривається чудовий краєвид на нижню територію Лаври, Дніпро та лівий берег.
Зовні будинок двоповерховий, та якщо зайти всередину, то виявляється, що існує ще й третій поверх — мансарда. З майстерень цього поверху можна піднятися на дах. Перед кожним, хто сюди потрапляє, постає неймовірної краси панорама, а подих перехоплює відчуття польоту в далечінь, аж за небокрай... Самим Богом це місце призначене для натхнення митців на Високу Творчість.
Протягом 130 років через майстерні І.Їжакевича пройшло чимало видатних митців пензля і різця. Після революції 1917 р. тут розташовувалася художня школа Народної освіти України, в якій виросли Катерина Білокур і Марія Приймаченко. З 1922 р. тут працювали театральні художники. Зазнавши значного руйнування під час війни із фашистськими окупантами 1941—1945 рр., приміщення було відбудоване 1953—1954 рр. Національною спілкою художників на власні кошти за підтримки держави.
Увесь цей час майстерні були творчим осередком професійних художників різних напрямків: іконописців, баталістів, архітекторів, живописців, майстрів графічного мистецтва і народної творчості, скульпторів. 1950 — 1980 рр. тут творили такі відомі майстри, як М.Дерегус, І.Гончар, В.Бородай, С.Кириченко, М.Чепик, К.Гвоздик, П.Мовчун, С.Подерв’янський, П.Білецький та багато інших. Ще зовсім недавно тут працювали знані талановиті митці: Г.Зубченко, О.Овчиникова, Ю.Хіміч, М.Лебідь, І.Зарицький, Ю.Шейніс.
Багатовікова традиція іконопису продовжується сучасними майстрами, які плідно працюють над розписами нових та реставрацією стародавніх храмів, зокрема й Успенського собору в Лаврі. У Лаврських майстернях знову проходять заняття з іконопису. З Божого благословення їх проводить художник-іконописець Михайло Гайовий для всіх, хто бажає освоїти таїну творення образів Святих. А іконописець Сергій Вандаловський створив понад тридцять іконостасів у різних країнах світу. Фрески майстра прикрашають навіть стіни Свято-Троїцького монастиря міста Хеврона в Ізраїлі. Подекуди в одній майстерні над спільним проектом працюють кілька друзів-митців. Так маленька майстерня Андрія Гончара прихистила художників, які розписують відбудований в Лаврі Успенський собор.
Проте майстрам у Лаврі крім творчості доводиться ще й боронитися від періодичних зазіхань на їхнє приміщення. Коли зайшла мова про виселення митців із майстерень, вони звернулися по допомогу до депутатів та усієї спільноти. Прогресивні співвітчизники і діаспора не раз відстоювали право на існування Лаврських художніх майстерень у 30-му корпусі, усвідомлюючи, що це національно-культурний спадок, який потрібно зберегти для прийдешніх поколінь українців. Довідавшись про чергову загрозу знищення унікальної історико-культурної пам’ятки, вітчизняна та зарубіжна преса і телебачення зробили серію репортажів на підтримку митців творчих майстерень. Зокрема й газета «День» у статті «Записки з «Живого» дому... що замерзає» (№28—29 від 17—18 лютого 2012 р.) висвітила ситуацію, в якій опинилися митці через непомірне підвищення тарифів (у чотири рази!) на опалення.
Завдяки небайдужості громадськості Лаврські митці не лише вистояли, а й радують нас своєю творчістю. З нагоди 130-річчя іконописці Творчого об’єднання «Лаврські художні майстерні ім. І.Їжакевича» запрошують всіх охочих відвідати виставку «Іконопис: традиція, школа, сучасність», яка відбкдеться в липні в Музеї книги (корпус №9 Києво-Печерського заповідника). Іконописці Творчого об’єднання — випускники НАОМА — гідно продовжують справу, розпочату І.С.Їжакевичем у Лаврі.
