Представники країн Євросоюзу час від часу ініціюють дискусію про те, чи готова Україна до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Так, посол Литовської Республіки в Україні Пятрас Вайтекунас нещодавно заявив: «В Європейському Союзі немає внутрішніх проблем для того, щоб ми підписали договір про асоціацію з Україною. Але, на наш погляд, українська сторона поки не готова». Посол назвав три важливі сфери, в яких Україна і ЄС спільними зусиллями мають досягти поступу для підписання угоди — це реформа судової системи, реформа виборчого права, а також вирішення питань вибіркового правосуддя. «Якщо ми досягнемо поступу в цих трьох сферах, і не буде надто пізно, оскільки час має вирішальне значення, я думаю, що асоціацію буде підписано», — упевнений пан Вайтекунас.
Але не можна скидати з рахунку ще одну сферу готовності нашої країни до глибокої євроінтеграції. Це усвідомлене ставлення українських громадян до асоціації і, головне, до економічних наслідків її підписання. Досі дискусія в країні з цих питань точилася в основному на рівні емоцій і шляхом порівняння з можливими результатами вступу до Митного союзу. У вівторок Інститут економічних досліджень і політичних консультацій, починаючи серію заходів щодо роз’яснення економічних аспектів вступу до асоціації для бізнесу, суспільства і уряду, а також в цілому для держави, оприлюднив свою попередню оцінку економічних наслідків підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС.
Випереджаючи дискусії про це дослідження, глава правління інституту Ігор Бураковський зазначив, що деякі фахівці зараз говорять про якісь міфічні речі, нібито пов’язані з угодою про асоціацію, і прогнозують різного роду катастрофи, які можуть статися мало не наступного дня після підписання відповідної угоди. За його словами, насправді наша проблема сьогодні полягає в тому, що ми не знаємо і не аналізуємо тексту самої угоди, не намагаємося зрозуміти, що ж насправді є угодою про вільну торгівлю. Бураковський впевнений, що сьогодні нашій країні бракує саме детального, постатейного аналізу угоди про асоціацію і вільну дискусію довкола цієї теми. Експерт вважає, що імплементація цієї угоди залежить від того, чи зможе країна відповісти на чотири пов’язаних з нею виклики. Серед них — морально-етичний (співпраця на основі таких цінностей, як демократія, права людини, верховенство права і ринкова економіка), інтелектуальний (адекватне розуміння сучасного етапу світового розвитку), інституційний (виконання умов договору і взятих зобов’язань), економічний (здатність ефективно конкурувати). Якщо ми знайдемо відповіді на ці виклики, зазначає керівник інституту, то дуже багато що оцінюватимемо по-іншому і звичайно ж доб’ємося успіху.
Бураковського підтримала заступник виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження» Інна Підлуcька. «Для нас це не просто дослідження, — говорить вона, — не просто його вплив на економіку. Ми розуміємо, що підписання угоди про асоціацію — це унікальна можливість. І навіть у тому разі, якщо цього не станеться у Вільнюсі, зміни вже почалися, вони незворотні й їх потрібно усвідомити і проаналізувати». Вона припускає, що підписання договору про асоціацію стане поштовхом для реформ в Україні, яких постійно бракує.
Цю думку продовжила під час презентації дослідження директор інституту з наукової роботи Вероніка Мовчан. Вона вважає, що угода про асоціацію є природним продовженням багатьох реформ, які вже проходять в Україні. Зокрема, на її думку, ключовий компонент угоди — регулярна гармонізація українського законодавства із законодавством ЄС. На думку дослідниці, саме її глибина визначатиме наслідки реалізації угоди для бізнесу і економіки в цілому. Причому, як зазначає Мовчан, виграш від лібералізації ввізного мита далеко не єдиний позитивний результат для українського бізнесу. Розрахунки показують, що економічні переваги від зниження нетарифних обмежень у декілька разів більше.
Усупереч поширеній думці, що ЗВТ з Євросоюзом зруйнує українське сільське господарство, директор з наукової роботи дійшла висновку, що наші аграрії виграють більше, ніж інші галузі економіки. «Сектор сільського господарства України, за нашими підрахунками, буде в чистому виграші», — завірила Мовчан. Він отримає переваги від нульового ввізного мита в ЄС на товари, на які не поширюються тарифні квоти (близько 80% тарифних ліній). Йому будуть на руку тарифні квоти з нульовою процентною ставкою в рамках квоти для експорту в ЄС продукції тваринництва, зернових культур, скасування експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію ЄС, призначену для продажу в Україні.
Разом з тим, на думку Мовчан, наш аграрний сектор зустрінеться із зростанням конкуренції на внутрішньому ринку за рахунок зниження ввізного мита на сільськогосподарську продукцію (впродовж 10 років до 2,1% з 6,5%), йому нелегко витрачати кошти на перехід і подальше дотримання стандартів ЄС. Нелегкі часи очікують і українське машинобудування. Проте, як засвідчують результати дослідження, «проблема виживання і підвищення конкурентності в цьому секторі — на одній шальці терезів, на іншій — питання дешевих інвестицій». Мовчан прогнозує, що машинобудування може у в довгостроковій і середньостроковій перспективі виграти за рахунок організації спільної технічної торгівлі. «Це сектор, в якому створюється фактично спільний ринок з ЄС», — констатує вона. Водночас майже нейтральним буде вплив угоди на металургію, енергетику і хімічну промисловість України, вважає дослідниця.
Але дискусія засвідчила, що умови роботи на ринках ЄС прийнятні не для всіх українських галузей. Про це, зокрема, говорив генеральний директор корпорації «Укрвинпром» Володимир Кучеренко. Він розповів, що корпорація підписала меморандуми з керівництвом двох міністерств України, відповідальних за підготовку відповідних угод з ЄС, а також низку угод, які узаконили використання українськими винарями іноземних географічних назв («коньяк», «шампанське», «портвейн»). Проте парафований сторонами проект угоди про асоціацію все ж забороняє Україні застосовувати ці назви стосовно українських товарів, виготовлених не лише для поставки до Європейського Союзу, але і для внутрішнього ринку, а також для експорту в країни, що не входять до ЄС.
«Ми на міждержавному рівні підписали міжгалузевий протокол, в якому... чітко зазначено, що Україна на сьогодні має повне право використовувати на внутрішньому ринку такі назви, як «коньяк», «шампанське», «портвейн», «малага» та інші, не кажучи вже про «кагор», — обурюється Кучеренко. — А на сьогодні в тексті угоди ми бачимо положення, що суперечать тому, про що домовилися представники України на міжнародному рівні». «Чиїм бізнес-інтересам відповідає така ситуація?» — запитує експерт і наводить приклади, коли великі європейські корпорації, що володіють підприємствами в пострадянських країнах, не соромляться поставляти на український ринок коньяки і шампанське. Він закликає уряд активніше відстоювати і не здавати українські позиції на переговорах. «Першою має бути позиція національного виробника, а не політична позиція», — вимагає глава концерну.
Відповідаючи на цей докір на адресу уряду, Бураковський зазначив, що якісь раніше ухвалені міжнародні угоди при створенні нових документів не працюють автоматично. Разом з тим він визнав, що викладене Кучеренко — це, дійсно, проблема економічної політики. «Тут потрібне тонке поєднання інтересів бізнесу в дуже непростих юридичних аспектах і зусилля держави. Тут ми дуже часто провалюємося. Але що більше ми працюватимемо на так звану лібералізовану модель, то краще до нас ставитимуться. Але свою позицію потрібно і аргументувати і відстоювати»...
ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
• Аналіз тексту договору підтверджує висновки попередніх досліджень, що основна додана вартість Договору про асоціацію — у гармонізації регуляторного середовища.
• Договір дозволяє Україні завершити процес трансформації і побудови ринкової економіки, який було розпочато більше 20 років тому.
• Хоча договір не усуває всіх перешкод до виходу на ринок ЄС для всіх секторів, він істотно наближає Україну до спільного ринку, а для деяких промислових товарів де факто створює спільний ринок.
• Асиметричність зниження ввізного мита, досить високі обсяги тарифних квот з нульовим митом для товарів, щодо якого не було досягнуто домовленості про ліквідацію ЄС ввізного мита, а також двохсторонні захисні заходи для чутливих товарів українського експорту й імпорту створюють сприятливі умови для українського бізнесу для реалізації можливостей, які є в договорі, і нівеляції викликів, пов’язаних з посиленням внутрішньої конкуренції і адаптацією до нового регулювання.
