Жили-були два сусіда. Ну й дожилися вони до того, що один напав на другого, побив, пограбував, межу пересунув — землю загарбав. Розбагатів на тому та й надумав згодом іще на свого сусіда-жертву в суд подати. Щоб того офіційно визнали агресором і взагалі падлюкою. Й примусили вибачатися та кланятися.
А чом би й ні, все ж підготовлено, сусіду ж передбачливо язик вирвано, щоб не міг нічого сказати, пальці обрубано, щоб нічого не написав, усі документи забрано, щоб нічого не міг показати.
Тим більше, що й судді підібралися — більшість такого ж типу, всі мали у своїй історії такі ж повороти, теж сусідів притісняли. А ворон ворону око не виклює.
Ну, а тепер без аналогій-іншомовностей. Було, наприклад, у Індії повстання сипаїв. Проти англійських колонізаторів. Англійці тепер не дуже симпатизують сипаям, говорять, що ті жорстоко вбивали «мирне населення». Тобто не тільки англійських солдатів, а й англійських колоністів — чоловіків, жінок і навіть дітей. Сипаї, говорять, робили це «неадекватно». А на підтвердження, природно, наводять купу документів-описів зі своїх архівів.
А що можуть протиставити їхнім документам індійці — нащадки сипаїв? А не дуже вони можуть протиставити — явно менше, ніж англійці... А чому ж так? Виходить, винні були, неадекватні?
Аж ніяк не виходить, виходить тільки те, що коли Англія була колонізатором, а Індія колонією, то й відбір і збереження документів-згадок був у віданні саме англійців. Отож цілком природно, що документів, де вони праві, — незрівнянно більше. Індійцям було «язик вирвано, пальці обрубано».
Тому сучасний англієць, якщо він не хам, а порядна, совісна, інтелігентна людина, — в жодному разі не стане мірятися з індійцями кількістю обілюючих документів. Для порядної людини буде просто ясно, що коли індійці дійшли аж до вбивства жінок і дітей, то їм таки добряче допекли перед тим. І саме за це «допекли» саме англійцям треба тепер соромитися, а не лізти до індійців із претензіями.
Цілком аналогічно було й на Волині. Якщо у поляків тепер більше документів, то це свідчить аж ніяк не про більшу вину українців. Це всього-на-всього нагадує про те, що українці на той момент не мали держави. А, отже, не мали й архівної справи. А поляки мали. Тому свідчень на їхню користь явно більше. І все.
Але це саме та перевага, якою порядна, совісна, інтелігентна людина в жодному разі не скористається. Така людина згоріла би від сорому, якби її втягнули в подібне «міряння».
Бо не можна пишатися своїми доказами, коли саме ти перед тим опоненту вирвав язика й обрубав пальці. Це гидко, це хамство.
КОЛОНІЗАЦІЯ ДОРІВНЮЄ ГЕНОЦИДУ
Ну, а тепер треба уточнити, що колоніст оселяється зовсім не в безлюдній пустелі. Бо тоді він був би не колоніст, а поселенець. Колоніст поселяється на землі, з якої перед тим зігнали аборигенів. Так було в Індії, так було і на Волині. Добровільність аборигенів при цьому якщо й буває, то внаслідок обману. Тому саме так — зігнали.
Ну, і що потім із тими аборигенами? Адже саме земля давала засоби до існування. Отже, якщо їх зганяли з землі — їх позбавляли засобів до існування. Далі їм лишалося на вибір — або залишатися на місці наймитами, або кудись виїжджати. Перше означало різке зниження рівня життя, а разом із тим, відповідно, різке збільшення смертності. Друге означало купу ризиків, які є при переселенні без жодної державної підтримки. Що теж означало підвищення смертності. Те і друге однаково означало сильний удар по дітях — сім’ї в таких умовах аж ніяк не могли довести до самостійності стільки ж дітей, скільки вони могли би у своїх звичних умовах.
Що це, коли не знищення нації? Причому дуже чітке — саме за національною ознакою!
А якщо так, то що це, коли не геноцид? Не якісь там ознаки, а в чистому вигляді!
Колонізація — це завжди геноцид. Де ті аборигени Австралії? Де індіанці Америки?
Аборигени ж, якщо не розуміють, то неминуче відчувають цей факт. Відповідно формується і їхнє ставлення до колоністів. Як до людей, що несуть бідність, нещастя, смерть. Ну, а колоністу ж дано цілих півтора кіло мозку, щоб теж якщо не зрозуміти, то хоч відчути, хто він для аборигенів. Бо щоб повторювати красиві слова про свої права — досить і півтора грама. Доведено папугами.
Ну, а якщо колоністи не хотіли думати, то небажання думати не звільняє від вини. Кожен колоніст був винен. Крім хіба що дітей, які ще не здатні думати.
Але з дітьми теж не так просто. Уявіть собі бандюгу, який іде вас убивати. Вас, вашу дружину, ваших дітей... Маєте ви право стріляти в нього? Питання зайве.
Ну, а якщо цей бандюга йде на вас, прикриваючись власною дитиною, — можете ви в нього стріляти?.. І хто буде винним? Він? Ви?
КОЛОНІСТИ — НЕ МИРНЕ НАСЕЛЕННЯ
Отже, виходить у кінцевому підсумку, що колоністи — це зовсім не якесь там «мирне населення». На мою думку, це взагалі блюзнірство — називати колоністів «мирним населенням».
Сипаї, отже, зовсім не нападали на жодне мирне населення, бо англійці могли бути таким тільки в Англії. От якби сипаї приперлися в Англію й там напали на якихось англійських міщан — от тоді б це був напад на мирне населення. Аналогічно — якби воїни УПА добралися до Варшави й там напали, то це був би напад на мирне населення. А на Волині вони нападали на тих, хто нищив українців. Фактично нищив самою своєю присутністю. УПА нищила тих, хто творив на Волині геноцид.
Те, що ті поляки не хотіли думати й розуміти цю свою роль, не звільняє їх від вини. Вони творили геноцид, українцям це таки допекло — й вони скористалися можливістю для помсти.
Ну, а піднятися з колін, повстати проти загарбника, вбивці — це в жодних системах координат не може бути виною. Тільки чеснотою.
І нам за те нічого соромитися.
