Щорічний міжнародний музичний фестиваль, що своїми концертами поважно прикрашає столицю восени, цьогоріч відбувся вже удвадцятьчетверте від часу заснування незабутнім Іваном Карабицем, композитором, котрий дав йому початковий імпульс, сформулював концепцію, налагоджував художні контакти із зарубіжними музикантами.
Бажання розширити звуковий простір вітчизняної музики, побачити її жанрове розмаїття в контексті світових тенденцій теперішнього етапу розвитку музичного мистецтва, почути яскравих українських й іноземних виконавців-особистостей — це ті реально потрібні ідеї, на які Національна спілка композиторів України (голова Ігор Щербаков) та Міністерство культури України спрямували фестиваль.
Нинішній форум присвячувався постаті Тараса Шевченка, 200-річчя від дня народження якого святкуватимуть українці наступного року. Образ Кобзаря слугував надихаючим оберегом щирого музичного висловлення — як композиторського, так і виконавського, втім строфи поезій Шевченка у низці виконаних творів у єдності з музичним рядом формували й виважено інтелектуальну, виразно національно забарвлену ауру імпрези. Її «фундаментом» постали дві масштабні композиції на шевченківські тексти митців старшого покоління -Мирослава Скорика та Євгена Станковича — в глибокому прочитанні капелою «Думка» (художній керівник Євген Савчук) та Національним симфонічним оркестром України під орудою Федора Глущенка і Володимира Сіренка.
Замислені як драматургічна арка всього фестивалю, кантата-поема «Гамалія» Скорика на його початку й ораторія «Страсті за Тарасом» Станковича у заключному концерті мали ефект набагато більший, аніж просто вдало написані твори, їх духовна наповненість сягнула рівня громадянського звучання! Інакшу візію поезії Кобзаря, медитативно-заглиблену, можна було почути в сольному концерті камерного хору «Київ» під керівництвом Миколи Гобдича, який представив хоровий доробок Валентина Сильвестрова у жанрі псалму й окремої хорової п’єси.
Протягом фесту прозвучало класичне прочитання Шевченка в хорових творах фундатора київської композиторської школи Бориса Лятошинського (1894 — 1968 рр.) «Тече вода в синє море», «Із-за гаю сонце сходить», «У перетику ходила», прикметних поліфонізацією фактури та стрімкістю формування кульмінацій, драматичним тонусом музичної тканини. Завдяки піаністці Діні Писаренко увагою слухачів миттєво заволодів і його чомусь майже ігнорований виконавцями фортепіанний цикл прелюдій ор. 38 з епіграфами рядків поета. За мотивами шевченківських поетичних образів прозвучала афористичного плану симфонічна сюїта «Українські ескізи» майстра оркестрового пензля Левка Колодуба, прикметна традиційним підходом у розумінні форми й музичного тематизму як основного носія смислу етнохарактерності даного твору. До того ж якраз у фестивальні дні побачила світ збірка хорових творів шевченкіани відомого українського композитора Олександра Яковчука, куди ввійшли твори різних років — кантата «Тече вода в синє море», концерти «На ріках круг Вавілона», «Чи Ти мене, Боже милий, навік забуваєш», чотири псалми, поема «Ісая. Глава 35», триптих «Доля. Слава. Муза» та диптих («Тече вода з-під явора», «Над Дніпровою сагою»).
Доброю рисою нинішнього фесту стала повага до творчості талановитих композиторів, котрих уже немає серед живих. Так, дуже сучасно прозвучали філософсько-концептуальні опуси представників харківської композиторської школи — «Камерна симфонія № 3» для двох скрипок і симфонічного оркестру (1983 р.) Віталія Губаренка в трепетній інтерпретації Богдани Півненко, Мирослави Которович і оркестру Національної радіокомпанії України (диригував Володимир Шейко) та виконана оркестром Національної філармонії України на чолі з Віталієм Протасовим «Симфонія № 7» (1982 р.) Валентина Бібіка, багатий творчий спадок якого після смерті митця залишився в Ізраїлі й навряд чи повернеться в Україну. У камерно-інструментальному жанрі до цієї групи слід віднести Квінтет для струнних (1990 р.) недооціненого композитора Олександра Канерштейна, показаний Квінтетом імені Дмитра Бортнянського.
Свою окрему, навіть автономну, лінію в фестивальній програмі посіла музика фортепіанного авангарду, українського й зарубіжного, яку обрав за основну сферу особистих художніх вподобань відомий київський піаніст Євген Громов. Цього року його нечисленна (вочевидь, так і задумувалася у рамках герметичності простору зала Академії мистецтв), проте вірна аудиторія слухачів-адептів була посвячена в таїнство «Ритуалу пам’яті Олександра Нестерова» — першого концерту з майбутнього арт-проекту Meditatio-1a» За висловом піаніста, «це музика із сильним і концептуально загостреним медитативним елементом, уповільненим і прихованим дискретним розвитком, відсутністю психологізму та становлення форми». Обрані композиції К. Штокгаузена, Л. Грабовського, М. Фельдмана, В. Загорцева, Д. Кейджа, В. Губи, Д. Куртага, що на прохання виконавця звучали без перерви на оплески, об’єднувалися пафосом експериментальності, статики, сонористичних шукань, психоделічної рефлексії.
Новітній вимір художнього відкриття показав твір «Накопичення» польського композитора середнього покоління Єжи Корновіча, де автор, спираючись на вигадливу темброву драматургію, зумів захопити увагу слухачів від першого до останнього звукового імпульсу. Фантастичного успіху здобув Концерт для фортепіано з оркестром (2012) львівської композиторки Богдани Фроляк, що ще раз переконав у життєздатності неоромантичної тенденції в музичному соціумі сучасного буття, перенасиченого інформтехнологіями. Це твір про глибину, силу людських почуттів, про домінантність людського первня у Всесвіті. Особливо вразила присутніх медитативна друга частина, тематично заснована лише на низхідних гамоподібних переливах звукової матерії, що волею авторки непомітно від поетичності світлих почуттів переходила до скорботно-трагедійного пафосу. Київську прем’єру змістовно переконливо, з артистичним смаком представив Йожеф Єрмінь у супроводі Національного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка. У жанрі хорової музики глибиною композиторського послання справив велике враження у виконанні Академічного хору Національної радіокомпанії України (художній керівник Юлія Ткач) твір Ганни Гаврилець «Miserere» (2008) на текст 50-го Псалма («Помилуй мене, Боже»), де духовні мотиви покаяння втілені крізь гнучке поєднання стильових підвалин вітчизняної сакральної творчості з традиціями західноєвропейських богослужбових традицій.
Заявку на торування особистого шляху показало молоде покоління музикантів. Наприклад, ґрунтовністю підходу до особливостей написання партитури для симфонічного оркестру, юнацьким максималізмом і водночас претензією на філософський зміст відзначалася композиція Олексія Войтенка «Tempus Fugit» для фортепіано з оркестром, темпераментно зіграна Олегом Безбородьком і оркестром Національної філармонії (диригував Віталій Протасов). З-поміж виконавців яскравий спогад про свій виступ залишила співачка Ганна Братусь, яка проникливо донесла драматичний зміст народних текстів, використаних композитором Володимиром Стеценком у «Чотирьох солоспівах» для сопрано з оркестром.
Після офіційного закриття фестивалю як постлюдію було проведено авторський концерт композитора й піаніста Олександра Козаренка (Львів), який привіз із собою цікавий колектив — камерний оркестр Хмельницької обласної філармонії (диригент Олександр Драган). Із нагоди 50-річчя митця прозвучали його твори початку 1990-х років, вже відомі київській публіці, — «П’ять весільних ладкань з Покуття» (народний спів — Ганна Солонична), Кonzertstuck, Concerto Rutheno. Їм притаманне своєрідне переосмислення гуцульського фольклору, яке у своїх принципах веде традицію від М. Скорика, вчителя Козаренка, в синтезі з елементами сентименталізму, особливо в сольних каденціях фортепіано (виконував автор). Програму урізноманітнив цикл обробок українських культових наспівів доби бароко «Ірмологіон», написаний Козаренком для струнних у 1988 році, в якому крізь рафінованість техніки створено оригінальний колорит музики віддаленої епохи. Данина автора жанрам легкої музики відчувалась у запальній ритмами танго Sinfonia estravaganza.
«КиївМузикФест-2013» показав поступ у жанрі хорового виконавства в Україні: так, капела «Думка» із сольним концертом акапельної польської музики продемонструвала тонке відчуття стилю складних авангардних композицій К. Пендерецького, Б. Ковальського, Г. Гурецького, Ю. Луцюка, А. Нікодемовича. Зрослою майстерністю вирізнявся спів хору ім. П. Майбороди Національної радіокомпанії України під орудою Ю. Ткач. Перспективні перші кроки майстерності зробив камерний хор «Софія» (диригент Олексій Шамрицький), репрезентувавши ніжні хорові мініатюри Валерія Ронжина «Осінь» і «Тютчеву» на вірші Пушкіна й Фета, а також написані з впливом джазової стилістики композиції американця Еріка Вітачера.
Незабутні миттєвості «КиївМузикФесту-2013» довели наявність спадкоємних традицій у сучасній українській музиці: активно працює старше покоління, вагомими здобутками відзначилося середнє і молодше, досить помітне зацікавлення до форуму митців з інших країн. Перспектива у фестивалю є...
