Останніми днями деякі ЗМІ стали поширювати інформацію про те, що Канада призупинила переговори з Україною про створення зони вільної торгівлі. І справді, досить дивно чути такі сигнали від країни кленового листка, яку самі канадійці називають «найбільш українською країною». «Дню» вдалося поспілкуватися з канадським депутатом Джеймсом БЕЗАНОМ, який люб’язно прийняв мене у своєму кабінеті одразу після дебатів в Палаті общин.
— Пане Безане, деякі оглядачі відзначають, що позавчорашня тронна промова в канадському Сенаті (інтерв’ю записувалось 18 жовтня. — Авт.) дала початок виборчої кампанії в 2015 році...
— Політики завжди ведуть кампанії. Так, ми досягли половину терміну діяльності цього парламенту, і тому настав час перезавантажити порядок денний, запропонувати багато планів на наступні два роки. І я гадаю, що сильна промова чітко продемонструвала цей фокус, і як ми збираємось рухатись уперед із законодавчої і політичної точки зору. Ми вже підписали сьогодні вранці угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, яка принесе вигоди для більшості канадців.
— А чому ж переговори про ЗВТ з Україною було призупинено?
— Це цікаве питання. Декілька тижнів тому у мене був український посол, і я говорив з ним про співпрацю між Україною та ЄС. Ми збираємось відновити дискусії про торгову угоду з Україною і бути більш амбітними. Сказавши це, хочу нагадати, що європейці висловили стурбованість стосовно того, що відбувається в Україні. Це продовження ув’язнення Юлії Тимошенко, а також інших опозиційних лідерів. Більшість з них на сьогодні звільнено, а Юлія і досі у в’язниці. Ми хочемо побачити, як її звільнять. Ми хочемо переконатися, що демократія і верховенство права шанується владою в Україні.
А що стосується безпосередньо переговорів щодо ЗВТ між Канадою та Україною, то після вступу України до СОТ — перше, що зробила українська влада, вона заявила про перегляд тарифів на 271 різних товарів. І 60% з них — це канадська сільськогосподарська продукція. Тому це сильно вдарило по нас. Ми вважаємо, що говорити про вільну торгівлю і водночас застосовувати тарифи до канадської продукції та послуг — це для нас виглядає як лицемірство, а не демонстрація доброї волі. Якщо ми це питання вирішимо, то зможемо підійти до значно амбіційнішої ЗВТ, особливо враховуючи той факт, що Президент Янукович та його уряд хочуть більше співпрацювати із Заходом, ніж з Російською Федерацією.
— Тобто головна причина, що зірвала переговори, — це намір України переглянути деякі тарифи через СОТ?
— Так.
— І не Тимошенко, як кажуть тут в Оттаві деякі представники української діаспори?
— Ні. Хоча можна сказати, що тут відбулося нагромадження чинників. Як і європейці, ми підійшли до конференції між українським урядом і ЄС, коли обидві сторони говорять більше про співпрацю і торгову угоду між Україною та Європою. У них є список вимог, який вони передали Україні і хочуть бачити, що їх виконано до зустрічі у Вільнюсі. І все знову впирається в те, куди рухається Україна в плані демократичних реформ, придушення політичної опозиції та її керівництва як от Юлії Тимошенко.
— А коли можуть і мають відновитися переговори між нашими країнами?
— Ми побачимо, що відбудеться між ЄС і Україною. І тоді ми відновимо переговори і будемо більш амбітними. Зараз немає сумніву, що існує можливість для цього. Спікер Верховної Ради прибуває з візитом до Канади наприкінці листопада і можливо тоді ми зможемо відновити переговори.
— У вашій країні часто кажуть: Канада «найбільш українська країна» у світі, а як це гасло реалізується на справах? Ми не бачимо зусиль Канади, які б сприяли наприклад зближенню України та ЄС...
— Так. Ми за те, щоб не було ізоляції України. І не має питання, що Конгрес українців Канади, а також інші організації, які об’єднують українських канадців, а також друзів України разом із Канадсько-Українською діловою радою працюють з українським парламентом та різними організаціями, громадянських суспільством, бізнесом, намагаючись здійснювати зміни в Україні.
З іншого боку, діяльність уряду базується на принципах. І канадійці очікують, що і Україна буде дотримуватись їх. Зараз мають через це відбутися вибори у п’яти округах. Коли ми бачимо, що в Україні не дотримуються демократичних норм, результати виборів фальшуються, то я не думаю, що уряд Канади бути закривати на все це очі і допомагати Україні рухатися до Європи. Український уряд та Президент Янукович мають продемонструвати добру волю, щоб зняти стурбованість, яку висловлює ЄС і Канада та інші західні країни. Якщо ми побачимо, що уряд є щирим і прагматичним, тоді я думаю, переговори відновляться.
— А що насправді може зробити Канада, щоб допомогти Україні рухатися до ЄС?
— Якщо всі застереження з боку, зокрема, європейців буде серйозно розглянуто і активно вирішено, ми будемо розмовляти з нашими друзями в ЄС, щоб заохотити їх успішно завершити переговори щодо асоціації. Ми є членами NORAD, офіційними спостерігачами в ОБСЄ, тому будемо продовжувати працювати з нашими європейськими колегами. До речі, я сам був спостерігачем на останніх парламентських виборах в складі делегації ОБСЄ. Ми також будемо використовувати наші парламентські зв’язки з ЄС, щоб сприяти цьому.
— Пане Безане, а чи справді канадці українського походження можуть впливати на політику уряду?
— Звісно, тут дуже багато українських виборців. Як я вже відзначав, більшість з них прибуло із Західної України. Моя бабуся та дідусь прибули з Буковини. А більшість українського населення в Манітобі є вихідцями з Галичини. І всі вони мають погляди характерні для мешканців Західної України. Ми дуже пишаємося своїм українським походженням. Що стосується впливу, українська громада має голос на виборах, чимало українців є в парламенті та уряді. Тому ми активно висловлюємо прем’єр-міністру Гарперу, міністру торгівлі, закордонних справ нашу стурбованість щодо певних дій українського уряду. Але водночас ми знаємо, що співпраця України та ЄС важлива для всіх українців, не лише для олігархів чи уряду. І я твердо вірю, що хвиля, яка піднімається, піднімає весь бруд. Якщо ми поліпшимо процвітання для українців, то все населення побачить зростання стандартів життя і ми побачимо, що загальна продуктивність також збільшиться.
Така можливість є реальною. Цілком імовірно, що Росія буде розчарованою, якщо Україна досягне успіху. Разом з тим, Росії потрібна Україна, і все що, українці мають зробити — це диверсифікувати свою ринкову економіку, яка майже цілком є російською, щоб мати можливість також обслуговувати весь європейський континент.
— Що заважає канадському бізнесу, людям, які знають українську мову і можуть цим скористатися, виходити зараз на український ринок, як це роблять американські компанії, розпочинаючи видобуток сланцевого газу в Україні?
— Насправді, одна компанія, яка займається газопроводами і розвідкою сланцевого газу, присутня в Україні. Але нам для збільшення канадської присутності в Україні потрібна не лише угода про ЗВТ, але й також угода про захист інвестицій. Канадські інвестори та бізнесмени можуть виходити і робити інвестиції та бізнес в Україні впевнено, знаючи, що в якийсь момент вони не будуть націоналізованими. Канадські бізнесмени є обережними. Окрім енергетики, в Україні є можливості в сільському господарстві, промисловому виробництві, наприклад, випуску гелікоптерів, які грають важливу роль у канадських збройних силах.
— До речі, що ви можете сказати про роль канадського агентства з міжнародної допомоги CIDA? В українській діаспорі вважають, що Канада дає багато коштів на допомогу країнам Африки, а могла би більше виділяти Україні. Що ви скажете на це?
— Ви зі мною погодитесь, що Європа загалом перебуває у значно кращій ситуації, ніж Африка. На африканському континенті ми бачимо значно більше бідності, ніж на європейському. Україна є останньою європейською країною, яка отримує допомогу від Канади. Я сподіваюсь, що Україна буде гордо розвивати власну економіку через співпрацю з європейцями, Канадою та іншими країнами. Маю надію, що допомога для всіх країн залишиться у минулому, виключаючи Африку.
Україна має стільки ресурсів, велике і освічене населення. Позбудьтеся корупції, сумнівних урядових рішень, і тоді Україна буде великим гравцем у світовій економіці.
— Хотілось від вас почути, чи справді може канадський досвід двомовності стати моделлю для наслідування в Україні? Про це часто говорять деякі політичні сили в нашій країні.
— Я вважаю, що українська мова має бути державною. Але існують реалії, які є продуктом Голодомору, геноциду, коли багато українців було вбито на півночі та на сході, тоді відбулася російська імміграція і російське населення замінило померлих. Вони тепер українці, але розмовляють вони російською мовою. У вас є справді двомовне суспільство і від цього нікуди подітися. Україна має жити з двома мовами: українською та російською. Це реальність, а їй треба дивитися в обличчя.
Коли я відвідував своє рідне село, то там розмовляють на трьох мовах, ще й румунською. Ця частина була під владою Росії, Австрії, і, до речі, мої батьки виїхали з австрійськими паспортами. Мова і культура переживе покоління. Реальність полягає в тому, що в Україні дуже сильною є українська і російська мови.
— У вашій країні часто наголошують на канадських цінностях. Чому так відбувається, хіба ваші цінності відрізняються від європейських?
— Я вважаю, що нам потрібен набір цінностей, на яких покладається більшість канадців. Те ж саме стосується українців та американців. Я не думаю, що ми повинні повністю бути схожими один на одного. Нам треба показати те, що нас відрізняє в культурному плані, в цінностях. Але більшість західних демократій поділяють низку справжніх цінностей: верховенство права, сильну демократію, права людини завжди мають бути захищеними. До таких цінностей усі ми маємо прагнути, втілювати їх у наших суспільствах.
— Мені здається, із того, що я почув тут у спілкуванні з представниками діаспори, в Канаді не зовсім добре розуміють, що насправді відбувається в Україні, зокрема, у справі Тимошенко. Чи не думаєте ви, що існує потреба в новому каналі обміну інформацією між Канадою та Україною, щоб в Канаді більше знали про події в Україні?
— 2010 року, під час візиту прем’єра Гарпера до України, ми підписали угоду про мобільність молоді. Нам лише треба виконувати цю угоду. На мою думку, нам треба бути більш агресивними у сприянні такого типу обмінів між молоддю. Іншим кроком могло би стати спрощення візового режиму не лише для молоді, а й всіх людей.
