Те, що суди по всій країні у ці дні або взагалі забороняють проводити «євромайдани», або унеможливлюють установлення там наметів, ні для кого не дивина. Так само не дивина й те, що досі не було жодної заборони проведення масових акцій проти «гомоінтеграції», хоча ці заходи якось слабенько вписуються у чинне законодавство. Але чого не зробиш, коли «партия сказала — надо»? Зробиш усе, та ще й із присвистом…
Так-от, у двох далеко не останніх населених пунктах України цей «присвист», вочевидь, перейшов конституційні межі.
В Одесі окружний адміністративний суд ухвалив рішення про обмеження прав громадян на мітинги і демонстрації на території міста. За вердиктом суду, всім без винятків особам заборонено проводити збори і для цього встановлювати намети, використовувати звуковідтворювальну апаратуру й автотранспорт, розташовувати малі архітектурні форми, збірно-розбірні конструкції та інший мітинговий інвентар у ключових точках міста. Таким чином, до Нового року фактично заборонено всі політичні й неполітичні акції поблизу державних та муніципальних установ і на головних вулицях. Під забороною виявились, таким чином, навіть масові заходи, присвячені так званому західному Різдву, які мають відбуватися 24—25 грудня.
Під час судового засідання начальник юридичного департаменту Одеської міськради Олександр Іщенко висловив дві сентенції феноменального, як для держчиновника високого рангу, змісту: «Я вважаю, що тільки заборона будь-яким особам проводити мітинги забезпечить спокій громадян і сталий розвиток міста» та «Я вважаю, що постанова Президії Верховної Ради СРСР (від 28 липня 1988 р. — С. Г.) щодо встановлення термінів повідомлення про масові акції є чинною» (maidanua.org). Схоже, міська влада Одеси, попри відставку мера Костусєва, продовжує жити в Радянському Союзі і для неї є чинними ті норми, які Європейський суд з прав людини нещодавно в ході розгляду справи «Шмушкович проти України» визнав неконституційними. І схоже, окружний суд міста взяв до уваги саме «правові» аргументи пана Іщенка…
Ну, а в Харкові міський голова Геннадій Кернес із посиланням на підвищення рівня захворюваності на ОРВЗ та з метою запобігання подальшому поширенню захворюваності серед населення видав розпорядження № 76/1 про заборону проведення будь-яких масових заходів на території міста — аж до особливого сповіщення. І хоч це розпорядження є нікчемним під правовим кутом зору, оскільки самочинно забороняти масові заходи мерія не має права, в очах місцевого чиновництва воно набуло сили.
Утім, можна не сумніватися, що в разі потреби суд у Харкові зіграє роль «надійного ксерокса» — продублює рішення мера.
Тим часом стаття 39 Конституції України констатує: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей». А в офіційному тлумаченні першого положення в ухвалі Конституційного Суду № 4-рп/2001 від 19 квітня 2001 р., зокрема, написано, що сповіщення організаторами акцій має відбутися у «прийнятні строки», які «не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією та водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів та демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей». Інакше кажучи, місцева влада, сповіщена про проведення масових акцій, повинна докласти всіх зусиль, щоб забезпечити їх безперешкодне проведення, а ті чи інші обмеження можуть встановлюватися тільки у виняткових випадках. І то — коли йдеться про цілком конкретні акції в цілком конкретних місцях, а не взагалі по місту на тривалий чи невизначений час.
Однак творці Основного закону були невиправними романтиками і не могли уявити, що міський суд може заборонити масові акції на строк понад місяць або що міський голова висмокче з пальця епідемію застуди як привід для заборони на невизначений термін (до літа?) геть усіх масових заходів…
А взагалі-то встановлені статтею 39 права і свободи можуть бути тимчасово обмежені на загальнодержавному чи регіональному рівнях лише у разі надзвичайної ситуації. «В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень», — зазначено у статті 64 Конституції. Такі стани запроваджує президентський указ, який має бути у дводенний строк затверджений Верховною Радою. Невже ж Віктор Янукович передав свої повноваження щодо Харкова Геннадієві Кернесу? І невже гарант Конституції не бачить, що Одеса живе не за українським, а за радянським Основним законом?
Звісно, по всій Україні суди вже досить довго працюють на межі, а то й за межею правового поля. І щонайменше дивним видається ставлення влади, яка клянеться у вірності європейському вибору, до тих громадян, які обстоюють свій вибір на майданах країни. Але навіть на цьому тлі дії міської влади Одеси та Харкова відзначаються своєю демонстративною зневагою до Конституції України і до писаних та неписаних норм демократії.
