На території донецького фонду «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив» відкрилася виставка «Плакати вішати заборонено». Куратор проекту Андрій Горохов привіз до Донецька понад 30 кг постерів, зібраних цього року в Берліні. Більшість плакатів — з району Фрідріхс-хайн-Кройцберг-Нойкельн, де живуть креативні люди. Серед експонатів — реклами панк-концертів, радикальних журналів, гаражних вечірок і тату-салонів. «Зривати плакати змусила жадібність до краси, що розвішена містом і живе лише півдня. Зберігати вдома багато афіш неможливо, тому вирішив, що створю колекцію графічних робіт для донецького музею дизайну», — розповідає Андрій Горохов.
У Берліні плакатів дуже багато, їх клеять один на одного, тому виходять строкаті «пироги» з п’яти-шести афіш. Куратор виставки коментує: «Цікава серія маленьких ксерокопій на кольоровому тлі — типова берлінська справа. Чорний «ксерокс» на яскравому флуоресцентному папері швидко ліпиться зверху будь-якого постера, й виходить плакат-паразит — дешево й сердито. Графіка на таких афішах «сяк-так», але вони «забивають» усі інші вивіски — при нічному освітленні ксерокопія світиться».
Приклад такого плаката — заклик «Танцюй для революції». У Берліні є традиція танцювально-політичних заходів: виручені від таких вечірок гроші йдуть, наприклад, на допомогу товаришам, які потрапили до поліції під час розгону демонстрації. На подібну дискотеку запрошує афішка кислотно-зеленого кольору.
На виставлених плакатах шалений креатив поєднується з соціальними темами. Величезний постер закликає: «Перервати абонемент гвалтівника!». Майже весь плакат «окупували» чорні фігурки — чоловіки-гвалтівники, на яких не заявили в поліцію, всього шість блідо-рожевих фігур — ті, кого засудили. Унизу — статистика: щороку в Німеччині відбувається близько 160 тис. згвалтувань.
Частина експонатів зроблена в техніці шовкографії: кілька шарів фарби наноситься крізь трафарети, виготовлені фотоспособом, — так кольори виходять яскравішими й більш насиченими, ніж на друкарських виробах. Шовкографія виконується вручну, й на вулиці такі плакати — рідкість. Один з них — чорно-білий постер «Незалежний Бінц заснований 2006 року». Бінц — фабрика в Цюріху, яку 2006 року захопило місцеве населення. Відтоді там утворився центр незалежного життя: хтось проводить концерти, а хтось просто живе в будівлі фабрики.
У колекції куратора виставки є постери з Кельна, Москви, Харкова, дивакуваті оголошення про купівлю волосся з Луганська. Горохов зізнається: «Цікавлюся донецькими постерами, але таких сміливих і потворних, як у Берліні, тут немає, вони недостатньо «погані» для мене. Узагалі, треба вміти бачити красу плакатів — люди часто проходять повз чудових робіт. У моїх постерів є візуальна цінність, через десять років вони перетворяться на унікальний архів. Сподіваюся на нові виставки — ще є, що показати й, звісно, продовжую колекціонувати плакати, у мене вже залежність!»
Виставка «Плакати вішати заборонено» триватиме до 26 січня.
