Днями відбулося перше засідання Ради народного об’єднання «Майдан». Окрім процесуальних моментів на кшталт порядку вступу до організації та засад її функціонування, які так і не було проголошено під час недільного віче, «День» звертав увагу на необхідність вирішення низки стратегічних проблем ініціативи. Щоб дізнатися, чи змогли представники громадського сектору, парламентських та позапарламентських політичних партій подолати ідейний вакуум та вийти на спільне бачення утвореного проекту, «День» звернувся до одного з представників Ради, депутата «УДАРу» Віктора ЧУМАКА.
— Пане Вікторе, які питання обговорювали на першому засіданні Ради Народного об’єднання «Майдан»?
— Під час засідання ми вирішили кілька організаційних та принципових питань. Таким чином ми затвердили емблему, форму заяви вступу до організації, порядок легалізації об’єднання, а також ухвалили рішення створити статут, який гарантуватиме додаткова конотація представників громадського суспільства до Ради, та передбачено зміну керівних органів. Про форму керівних органів ще будемо говорити.
— Чи визначено цілі й стратегію НОМу?
— Цілі й стратегія абсолютно чіткі й зрозумілі — об’єднання усіх людей, які хочуть побудувати нову країну. Шляхи до цього різні: від проведення майданів, акцій громадського протесту щодо державної політики, вимога дострокових виборів Ради та Президента. Ми бачимо серйозну системну політичну кризу в країні, і щоб її вирішити, потрібно звернутися до народу. Стратегічна мета — об’єднати всіх людей доброї волі, щоб вони висловили своє бачення країни, й сформулювати візію нової країни, яку запропонують не політики, а це буде спільне рішення громадянського суспільства й політиків, яку країну треба будувати, щоб правила, які будуть панувати в цій країні, були однаковими для всіх.
— Наскільки ефективною може бути така форма співдії?
— Загальнонаціональні мирні рухи призвели до позитивних змін у багатьох країнах світу: Індія, Польща, Пакистан. Як казав Ганді: спочатку вас не помічають, потім з вас кепкують, потім з вами борються, а потім ви перемагаєте.
— Але створення такого руху є довгостроковою акцією. Можна сказати, що це відбувається під 2015 рік?
— На мою думку, якщо це буде ефективно, не треба буде чекати 2015-го. Хоча, можливо, ви маєте рацію. Однак цей крок є позитивним. Хтось називає цей рух громадським, хтось політичним, але НОМ, в принципі, ставить перед собою вирішення політичних питань, і говорити про те, що громадський рух може вирішити їх самостійно, неправильно. Я б назвав цю організацію громадсько-політичною, поставивши громадськість на перше місце.
— Зараз часто зазначають, що перетворення Майдану на рух може призвести до розпуску фізичного Майдану. Як ви це прокоментуєте?
— Ніхто не збирається розпускати Майдан, тим паче люди самі звідти не підуть. Але при всьому тому Майдан має стати іншим в сенсі змістовного наповнення. Це — місце не просто для кричалок, Майдан має стати джерелом розумних речей, дій, ідей, концепцій, які може реалізувати суспільство. Майдан має пережити друге народження, фізично-духовне переродження.
— Чи реальне виконання вимог, заради яких зараз існує Майдан, наприклад, цілковите оновлення влади?
— Вимоги повинні бути максимальними, тільки тоді вони забезпечують максимальну мобілізацію. Зрозуміло, що вони повинні підстьобувати і сам Майдан, і владу. Скільки б влада не ігнорувала протестувальників, це занадто велика скалка в оці, яка буде їм заважати робити хороше обличчя при поганій грі. Ті ж великі вимоги будуть лише допомагати Майдану існувати і фізично, і духовно, й віртуально — в усіх іпостасях.
— Враховуючи, що реальних механізмів для забезпечення виконання вимог зараз немає, чи не будуть люди відучувати себе розчарованими?
— Нам здається, що механізмів немає. Зараз відбуваються різні процеси у тій же Верховній Раді, переговори. Сьогодні таких механізмів немає, але вони можуть з’явитися вже завтра — не можна опускати рук, і треба бути оптимістом.
Що ж до розчарування, не можна змінити владу й систему, клацнувши пальцем і сказавши «Змінюйся» — і все змінилося, ніхто не розчарований. Цю владу так просто не змінити, адже вона три роки вкорінялася в цю систему, будувала власні вертикальні й горизонтальні зв’язки. Так само — наполегливо й системно — треба працювати задля її усунення. Люди теж це все розуміють, тому я не думаю, що хтось буде розчарований. У суспільстві близько 10% радикалів, які хочуть змінити все одним махом, інші готові до роботи.
Майдан вже переміг, тому що країна стає іншою, з’являються нова свідомість, нові механізми контролю людей над владою, гідність. Революції — вони ж не в сокирах, а в головах.
