Юрій Ганущак став своєрідною жертвою симетричної відповіді «Батьківщини». Після оголошення «УДАРом» своїх кандидатів, яких він знімає на користь колег з опозиції, партійцям Тимошенко треба було реагувати. У результаті на 26 кандидатів, знятих ударівцями, «Батьківщина» відповіла аналогічною цифрою — відкликала своїх 26 претендентів на користь партії Віталія Кличка. У чому різниця? Щоб полегшати життя окремим кандидатам-самовисуванцям, «УДАР» зняв ще шістьох кандидатів, «Батьківщина» — одного. Але є ще одна відмінність: у Києві політична сила Кличка зняла двох кандидатів, а в колег з опозиції просила відкликати сімох (кажуть, спиралися на соціологічні опитування), проте Об’єднана опозиція зняла лише одного — чинного народного депутата Юрія ГАНУЩАКА. Із ним — наша розмова.
— Пане Юрію, у Києві зняли саме вас. Чому?
— Як людині, звичайно, мені трохи прикро. Але, з другого боку, це було однозначно визначено ще рік тому, коли ухвалювали закон про мішану виборчу систему. Тоді шанси в тих, хто пройшов до списку, наприклад, як я, — 179-м, ставали нульовими. До того ж потрапити в новий список було важко, адже експертів ніде й ніхто не любить, тому що вони схильні оперувати достатньо точними поняттями. Разом із тим таких людей найлегше переконати, що рішення, пов’язані з великою політикою, є логічними й доцільними, що здоровий глузд підказує: якщо ніхто не поступиться, згорять обоє.
— Ви говорили про певні домовленості з кандидатом від «УДАРу» у вашому вже колишньому окрузі. Які саме?
— Із кандидатом від «УДАРу», звичайно, ми вели переговори щодо того, що буде, якщо... Ми домовлялися про непоборення, про співпрацю після того, як залишиться одна кандидатура. Справді, мені прикро, але те, що залишається Віктор Чумак — людина, достойна бути в парламенті, — це добре. Якби був хтось інший, я, безперечно, наполягав би на тому, що немає сенсу поступатися на користь потенційних «тушок». У цьому разі для того, щоб таки був шанс перемогти ставленика влади (я сподіваюся, ні в кого немає сумнівів, що Олесь Довгий є креатурою влади, причому її найцинічнішої частини, де поняття моралі розглядають через призму золотого тельця), треба було комусь поступитися.
Сьогодні в кандидата від «УДАРу» з’явилися достатньо потужні шанси перемогти провладного кандидата. За нашими дослідженнями, мій рейтинг мало відрізнявся від рейтингу Довгого, навіть із урахуванням латентної частини, тобто тих людей, які навідріз відмовляються казати, за кого вони голосуватимуть. Це тактика, яку використовував свого часу Черновецький, коли людям, яких фінансували, забороняли брати участь у дослідженнях, щоб потім можна було обчислити реальні рейтинги. Тому навіть із урахуванням цієї латентної частини мій рейтинг був достатньо близьким до рейтингу Довгого.
— А в порівнянні з Чумаком?
— Я не хочу зараз говорити про війну рейтингів, тому що про це можна буде вести мову після виборів, щоб не поглиблювати певний ярочок недовіри, який може виникнути. Я можу сказати єдине: різні рейтинги були неоднозначними: десь Чумак був попереду, десь — я. Наші рейтинги перекликалися, тому тут справді потрібне було політичне рішення. А його ухвалювали на найвищому рівні.
Як ви знаєте, зняли 26 кандидатів проти 26-ти. Дуже просто. Там немає соціології — це все велика політика. Якщо вже на те пішло, то, наприклад, показують соціологію, згідно з якою представник «УДАРу» Куликов перебуває в рейтингу трохи вище за представника «Батьківщини» Яреми, чому тоді останнього не було у списку пропозицій на зняття від Кличка? Зате там були представники, які, за нашими підрахунками, мали вищий рейтинг, ніж люди від «УДАРу»... Ця партія молода і, очевидно, агресивна. Але це «перегорить», наскільки — побачимо 28 жовтня.
Я впевнений, що рішення, ухвалені в нашій партії, не найгірші. Це абсолютно симетрична відповідь. Не думаю, що заяви, які нині лунають, є заявами від людей, котрі розраховують на серйозне довгострокове політичне життя. Це ті, які побачили, що їхніх безпосередніх ставлеників було відкинуто. Відповідно, ця злість перелилася в ті заяви, які лунають від імені Кличка. Хоча я переконаний у тому, що сам Кличко і люди, які розуміються в цій сфері, розглядають такі речі як ритуал. Це бряжчання зброєю, щоб показати, що ця зброя є. Зрозуміло, це була симетрична відповідь, яка свідчить про продовження політичного діалогу. Можливі й наступні кроки.
— Чому не вдалося провести з’їзди двом партіям одного дня?
— Це запитання не до мене, хоча це було б ідеально... Так, тактично вони нас переграли. У протилежному випадку важко говорити, чиї б кандидатури зняли.
— Надалі маєте намір бути в політиці?
— Я з неї не виходжу десь із 1997 року, коли Юлія Володимирівна запросила мене готувати Бюджетний кодекс. Просто є різні форми здійснення політики. Верховна Рада — не найкраща і не найвища форма. Тут лише освячують рішення, підготовлені іншими людьми в інших кабінетах. Тому з цього погляду, можливо, наявність у ВР таких людей, як я, і не є найкращим рішенням.
— Що, на ваш погляд, превалює сьогодні в політиці — політична доцільність чи люди з позицією, професіонали?
— Можу лише сказати, що наразі — час яструбів.
