Рік, що настав, Міністерство екології та природних ресурсів хоче оголосити роком роздільного збору сміття. Про це очільник відомства Олег Проскуряков заявив ще у грудні, пообіцявши розробити із Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства спільні програми, в тому числі й просвітницькі. Однак експерти сумніваються, що з цього щось вийде. Навіть після домашнього сортування українцями органіки, скла та пластику всі ці відходи зрештою все одно опиняються на сміттєзвалищі в одній купі. Бо в Україні є мало компаній, які б вивозили посортоване сміття, а кількість заводів, які б займалися його переробкою чи мали спеціальні сортувальні лінії, невелика.
Як стверджують екологи, на всю Україну працює лише кілька підприємств, які або частково сортують відходи, або переробляють незначну кількість. Таким чином, вони спроможні утилізувати усього 3% відходів, а їх збирається щодня тоннами. Експерти підрахували, що зараз на полігонах зберігається близько 35 мільйонів тонн твердих побутових відходів. Самі ж полігони перевантажені, оскільки працюють ще з радянських часів. Зараз вони займають 130 тисяч гектарів, плюс — нелегальні сміттєзвалища, кількість яких, за підрахунками експертів, сягає 12 тисяч. Проте і цього замало: щоб умістити усе сміття, потрібно відкрити ще півтисячі сховищ. Частково цю проблему вирішило б сортування відходів, яке передбачає вивезення на полігони лише органіки, яка з часом перегниє, а решту — використовувати як вторсировину.
ЄДИНИЙ КИЇВСЬКИЙ СМІТТЄПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД НЕ ПРАЦЮЄ НА ПОВНУ ПОТУЖНІСТЬ, БО ЙОМУ БРАКУЄ... ВІДХОДІВ
За словами віце-прем’єра Олександра Вілкула, зараз 500 населених пунктів впроваджує технологію роздільного сміття, працює 21 сміттєсортувальна лінія, а ще у 23 містах триває будівництво сортувальних комплексів. Однак екологи, з якими поспілкувався «День», вважають подібні проекти недієвими.
«Це профанація та відмивання грошей, бо на сьогодні в Україні немає потужності для роздільного збору сміття. І подібні ініціативи не завжди виконуються належним чином, — коментує еколог Іван Парнікоза. — Екологічні групи підтримують такі акції, люди приєднуються, але потім вміст цих контейнерів висипають у сміттєву машину, тобто в загальний потік, і вивозять на той самий смітник. Тому люди масово не підтримують цей рух, бо відчувають, що немає в цьому ніякого сенсу. Наприклад, якщо в сусідній Польщі стоять контейнери для роздільного сміття і є потужності для його переробки, то у нашому випадку більше йдеться про піар, а не про конкретні кроки».
Приміром, київський сміттєпереробний завод «Енергія» працює не на повну потужність. За рік він може переробити 235 тисяч тонн відходів, але насправді переробляє удвічі менше, бо комунальні підприємства міста доставляють йому недостатню кількість відходів. І це при тому, що такий завод — один на всю столицю, а купи сміття просто лежать на полігонах.
Як пояснюють у прес-службі «Київенерго», якому підпорядковане підприємство, причина в тому, що перевізники вивозять відходи на полігон №5 або на звалища, розташовані на території Київської області, в тому числі й на несанкціоновані.
«Проблема стовідсоткового завантаження заводу могла б бути вирішеною, якби Управління охорони навколишнього середовища КМДА при оформленні лімітів та дозволів на знезараження відходів у цьому році врахувало наші пропозиції. Вони передбачають встановлення обов’язкових квот на знезараження відходів на заводі як для перевізників відходів, так і для інших підприємств Києва. Крім того, КМДА має контролювати дотримання цих квот. Також поліпшити ситуацію могли б і законодавчі зміни, наприклад, введення єдиного комунального оператора у Києві для роботи з відходами», — прокоментували «Дню» у прес-службі.
«СОРТУВАННЯ СМІТТЯ НА ПОЛІГОНАХ ВРУЧНУ СТАЛО ТІНЬОВИМ БІЗНЕСОМ»
У Державному агентстві інвестицій та управління національними проектами запевняють, що скоро ситуація таки покращиться. До 2015 року тут планують звершити проект «Чисте місто». Він передбачає, що у 10 містах країни з’являться нові комплекси з переробки твердих відходів. Керівник проекту Іван Олексієвець пояснив, що «у кожному з цих десяти міст буде впроваджуватися роздільне збирання відходів, яке дасть можливість оптимізувати систему відбору цінних фракцій. У середньому ці комплекси будуть переробляти по 100—200 тисяч відходів на рік кожен».
Але якщо на ці підприємства не будуть завозити сміття у необхідних обсягах, то їх чекає така ж доля, як і в «Енергії». Екологи кажуть, що для фірм, які займаються утилізацією сміття, вигідніше висипати його на полігоні, цінні фракції продати, приміром скло чи металобрухт, а не займатися переробкою.
Юрист ГО «Еко-право-людина» Ольга Мелень-Забрамна вважає, що сортування сміття людьми, а не автоматичними установками, стало вже тіньовим бізнесом: «Є фірми, які на сміттєзвалищах мають своїх людей, котрі сортують вручну відходи. Мені відомі випадки, коли серйозні компанії хотіли ставити сортувальні установки, але їх попередили, що її спалять за два-три дні, бо інакше вони позбавлять роботи людей, які тут працюють. Такі працівники відокремлюють на звалищі усе, що можна продати чи здати. І так виходить економічно вигідніше, ніж закуповувати обладнання для переробки вторсировини».
Нелегальне сортування приваблює ще й тим, що таким чином можна працювати без ліцензії Мінекології. Як пояснюють експерти, щоб переробляти відходи, особливо якщо йдеться про токсичні речовини, треба отримати ліцензію від відомства. А вона коштує недешево, тому й мають її одиниці.
П’ЯТЬ МІЛЬЯРДІВ НА БОРОТЬБУ З ВІДХОДАМИ
У багатьох країнах Європи вже навчилися давати відходам друге життя і не шкодити при цьому довкіллю. З них роблять інші товари: паливо, картон, папір, скляну тару, нитки, сітки тощо. Але для цього підприємства повинні мати спеціальне обладнання. Ольга Мелень-Забрамна додає, що іноді закупити нову сировину дешевше, ніж виготовити її з відходів: «Мої колеги спілкувалися із виробниками мінеральної води, так вони кажуть, що їм вигідніше і дешевше зробити нову пляшку, ніж її переробити. Інше питання: хто буде привозити ці відходи на територію заводу? Така сама ситуація з батарейками: підприємці говорять, що вони готові переробляти за умови, що їх будуть завозити на території підприємства. Бо це ж додаткові витрати, які ніхто не компенсує».
Також експерти радять розвивати саме екологічно безпечні технології переробки сміття. Бо при спалювані відходів на нині діючих заводах утворюються шкідливі сполуки — діоксин та формадельгіди, а ті громадяни, які живуть поруч, скаржаться на сморід та забруднене повітря. «Шкода для здоров’я людей від цих сполук дуже серйозна, і цим не можна нехтувати. Наприклад, в Австрії та Німеччині громадяни можуть спокійно жити за 500 метрів від сміттєпереробника, а у нас мешканці лівого берега столиці потерпають від сміттєспалювання в Києві», — додає голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
Уряд розробив програму боротьби з твердими відходами до 2020 року, яка передбачає будівництво нових сміттєпереробних заводів, закупівлю техніки, на це планують витратити п’ять мільярдів гривень. Проте екологи нарікають, що починати треба не з цього.
«Для початку треба виділити окрему галузь економіки — переробка відходів, — бо зараз немає ні законів, ні економічних інструментів, ні технологій. Ця програма має бути спрямована не просто на розчищення якихось звалищ або будівництво заводів, а на формування законодавчого поля, в межах якого почне працювати бізнес», — говорить Тимочко. А поки що в нас немає навіть закону, який би чітко пояснював, що таке роздільне збирання сміття.
