«Таємний щоденник Адріана Моула» Сью Таунсенд — це дивовижно легкий, іронічний та добрий роман, який вийшов у світ більше тридцяти років тому. У ньому йдеться про нагальні проблеми тринадцятирічного Адріана Моула і все, що він помічає довкола, живучи в провінційному англійському містечку в такі цікаві 1980-ті роки. А це і тетчеризм, і весілля принцеси Діани, і безробіття, і нова яскрава музика та книжки. Український переклад роману (перекладач — Анатолій Саган) з’явився лише минулого року у «Видавництві Старого Лева», тож читач ще не встиг як слід познайомитися з Адріаном Моулом. Але це неодмінно варто зробити — і не важливо, чи за віком ви підходите йому як друзі, як батьки, або ж як дідусі й бабусі.
Погляньмо, що ж у «Таємному щоденнику» такого особливого, що зробило самого Адріана відомим літературним персонажем, а його життєписи — англійською класикою, на яку рівняються автори книжок для підлітків.
З перших сторінок приваблює насамперед легкість і дотепність авторського стилю. Частково цьому, вочевидь, сприяє форма — щоденник. Адріан ділиться із записником своїми пригодами і переживаннями хай і коротко, але майже щодня. Багато проблем юного героя всім нам добре знайомі з того віку: перше (і таке справжнє!) кохання, непорозуміння з батьками, вугрі, ідеологічні конфлікти з друзями та догляд за домашніми улюбленцями...
Сью Таусенд вдалося передати цілком буденні події з життя хлопця настільки цікаво, іронічно і влучно, що від книжки неможливо відірватися. Герої роману, навіть другорядні — зовсім не пласкі, і водночас — наче наші добрі знайомі. Байдуже, що це англійці з вже далеких 1980-х. Авторка тонко підмічає особливості взаємин людей різного віку: і підлітків, і подружніх пар, і навіть пенсіонерів — усіх, з ким у Адріана зав’язується спілкування. Родина Адріана — зовсім не ідеальна, але психологію їхніх взаємин виписано справді майстерно. Теж саме можна сказати про сцени зі шкільного життя і стосунки Адріана зі своєю першою дівчиною. Викликає подив, що цей роман досі не відтворили на широкому екрані (є лише серіал, який британці зняли ще 1985 року).
Головному герою неможливо не симпатизувати. Адріан — простий та щирий, добрий і чесний, та саме через це часом страждає. Він бажає тільки найкращого і батькам, які раптом надумали розлучатися, і власному собаці, і коханій Пандорі, і принцесі Діані. Водночас він розуміє усю складність світу і відчайдушно намагається знайти у ньому своє місце — виступає у шкільному протесті Червоних Шкарпеток, надсилає свої вірші на ВВС, або ж доглядає за старим чоловіком. Проте у дечому він впевнений: він — Інтелектуал. На підтвердження цього записує в щоденник прочитані книжки, а також — власні афоризми, які продиктовано перипетіями життя. Деякі з них — це справжні перлини.
Однак не меншою мірою зробило цю книжку відомою і вміння Сью Таусенд показати між рядками затертого щоденника звичайного тринадцятирічного юнака все тогочасне англійське суспільство з його чеснотами і проблемами: масовим безробіттям (батько Адріана не може знайти роботу), падінням інституту сім’ї, недосконалістю соціальних служб і медичної системи. А ще — це типово англійський поділ суспільства за політичними поглядами й навіть за тим, хто які газети передплачує... І водночас — дивовижна здатність прийти на допомогу сусідові і вміння влаштовувати свята.
Роман є правдивим і дуже відвертим свідченням часу. Його написано просто і без претензій, а «вистрілив» він несподівано, захопивши читачів усього світі настільки, що авторка була змушена написати ще вісім книжок-продовжень (останні «Щоденники» вийшли 2009 року). Критики визнали: Сью Таунсенд вдалося показала англійцям самих себе, змусивши їх посміятися над власними слабостями і водночас зробити певні висновки, а все завдяки тихому голосу худенького хлопця на ім’я Адріан.
Хочеться сподіватися, що «Видавництво Старого Лева» вже незабаром порадує всіх нас, прихильників справжнього інтелектуала Адріана Моула, українськими перекладами наступних романів Сью Таунсенд.
