Україну охоплює хаос, і загроза російського втручання зростає. В цих умовах відповідальність Заходу за досягнення конструктивного результату стає самоочевидною.
Росія може занурити Україну в жорстоку, руйнівну і небезпечну для міжнародного співтовариства громадянську війну. Вона здатна спровокувати відділення Криму і деяких промислових районів на Сході країни. Однак це створить гарантію того, що більшість українців перетвориться на вічних ворогів Росії, незалежно від перших результатів громадянської війни за підбурювання Москви.
У свою чергу, це викриє ностальгічну мрію російського президента Володимира Путіна про створення «Євразійського союзу», показавши, що ця ініціатива, яку просуває особисто він, побудована на залякуванні й примусі. А це не найприємніша перспектива для колишніх радянських республік, що стали суверенними.
Але Захід може відіграти конструктивну роль у забороні насильства. Для цього будуть потрібні погоджені дії з боку США та ЄС. Сполучені Штати можуть і повинні чітко довести до Путіна думку про те, що вони готові використовувати свій вплив і зробити так, щоб по-справжньому незалежна і територіально цілісна Україна проводила щодо Росії політику, схожу на ту, яку настільки ефективно здійснювала Фінляндія. Це означало б сусідські стосунки взаємної поваги, тісні економічні відносини з Росією та ЄС і неприєднання до будь-яких військових альянсів, які Москва вважає спрямованими проти неї. При цьому слід розширювати зв’язки Росії з Європою. Коротше кажучи, фінська модель може стати ідеальним прикладом для України, ЄС та Росії.
Проте щоб переконати Кремль, США необхідно в приватному порядку пояснити Москві, що спроби дестабілізації демократії, яка зароджується в Києві, й/або відділення окремих частин України, не кажучи вже про таємну або відкриту участь Росії у внутрішніх конфліктах сусіда, змусять Вашингтон використовувати свій міжнародний вплив, а це викличе такі кроки, які виявляться для Москви занадто дорогими в економічному плані.
Заходи тут можуть бути найрізноманітніші — від індивідуальних до міждержавних фінансових санкцій; перегляд статусу Росії у Світовій організації торгівлі, у Світовому банку, а також її ролі у «Великій Вісімці». Очевидно, що ЄС в таких зусиллях має стати солідним партнером, оскільки він має значні обсяги торгівлі з Росією.
Однак нагальнішою і важливішою для ЄС є потреба сформувати пакет термінової і значної фінансової допомоги Україні. Інакше ця країна зануриться в деструктивний фінансовий хаос. Лідерство в цьому питанні в Європі повинна взяти на себе Німеччина, а також Велика Британія. Роль останньої як притулку для російських та українських фінансових олігархів дає Лондону особливі важелі впливу. Однак кожна країна ЄС також має піти на певні жертви у спробі запобігти потенційно катастрофічному економічному краху України.
Очевидно, що США та ЄС за допомогою Росії повинні й надалі здійснювати тиск на переважаючі в Києві демократичні сили для того, щоб вони займалися не помстою і карою, а національним об’єднанням і політичним стримуванням. Зробити це можливо, а лідери, що з’явилися на Майдані, є поміркованими.
Тому незалежно від того, як підуть справи в найближчому майбутньому, я, як і раніше, вірю, що рано чи пізно Україна по-справжньому стане частиною демократичної Європи. Рано чи пізно Росія послідує за нею, якщо не самоізолюється і не перетвориться на застійний імперіалістичний релікт.
The Financial Times, 24 лютого 2014, переклад inoСМІ.Ru
Збіґнєв БЖЕЗИНСЬКИЙ — працював радником з національної безпеки у американського президента Джіммі Картера. Він написав книжку Strategic Vision: America and the Crisis of Global Power («Стратегічний погляд: Америка і криза глобальної сили»).
