Після спалаху страхітливого насильства українське повстання на диво отримало позитивний результат. Усупереч усім раціональним очікуванням, групи громадян, озброєні всього лише палицями і щитами з картонних коробок і кришками від сміттєвих баків, взяли гору над озброєними правоохоронцями, які стріляли бойовими патронами. Було багато жертв, але перемогли громадяни. Це був один з тих історичних моментів, які залишають незгладимий слід на колективній пам’яті суспільства.
Як таке могло статися? Принцип невизначеності Вернера Гейзенберга в квантовій механіці пропонує гідну метафору. Згідно з Гейзенберга, субатомний феномен може проявлятися як частинки або хвилі; аналогічним чином людина у своїй поведінці може чергуватися як окрема частинка або як компонент більш великої хвилі. Іншими словами, непередбачуваність історичних подій, подібних до тих, що сталися в Україні, пов’язана з елементом невизначеності людської ідентичності.
Ідентичність народу складається з індивідуальних елементів і елементів більших одиниць, до яких вони належать, і вплив народів на реальність залежить від того, які елементи домінують в їхній поведінці. Коли цивільні громадяни розпочали самогубну атаку на збройні сили в Києві 20 лютого, їх почуття, що представляють «націю» набагато переважали побоювання щодо їхньої індивідуальної смертності. Результатом став поштовх глибоко розділеного суспільства від межі громадянської війни до безпрецедентного почуття єдності.
Чи ця єдність збережеться буде залежати від того, як відреагує Європа. Українці продемонстрували свою вірність Європейському Союзу, який сам безнадійно розділений, у якому внаслідок кризи єврокредитори і країни-боржники риють один одному яму. Саме тому ЄС був безнадійно переграний Росією на переговорах з Україною щодо Угоди про асоціацію.
Дотримуючись формальності, ЄС під керівництвом Німеччини запропонував занадто мало і зажадав занадто багато з України. Тепер, після того як відданість українського народу тіснішим зв’язкам з Європою підживила успішне народне повстання, ЄС разом з Міжнародним валютним фондом пропонує багатомільярдний пакет рятувальних заходів, щоб врятувати країну від фінансового краху. Але цього не буде достатньо для підтримки національної єдності, яку потребуватиме Україна найближчі роки.
Я створив фонд Відродження в Україні в 1990 році — до того, як країна отримала незалежність. Фонд не брав участі в недавньому повстанні, але він служив як захисник тих, проти кого були направлені державні репресії. Тепер Фонд готовий підтримати сильне прагнення українців створити стійкі демократичні інститути (насамперед незалежну та професійну судову владу). Але Україна потребуватиме сторонньої допомоги, яку тільки ЄС може надати: досвід управління і доступу до ринків.
Під час дивовижної трансформації економік Центральної Європи в 1990-х роках, досвід управління і доступу до ринків привів до масивних інвестицій з боку німецьких та інших компаній, що базуються в ЄС, які інтегрували місцевих виробників у свої глобальні мережі. Україна, з її висококваліфікованим людським капіталом та диверсифікованою економікою, є потенційно привабливим місцем для інвестицій. Але для реалізації цього потенціалу потрібно поліпшити діловий клімат в економіці в цілому і в окремих секторах — зокрема, вирішивши проблему повальної корупції та слабкого верховенства права, які стримують іноземних та вітчизняних інвесторів.
На додаток до заохочення прямих іноземних інвестицій ЄС міг би надати підтримку для підготовки менеджерів місцевих компаній і допомогти їм розробити свої бізнес-стратегії, а постачальники послуг при цьому отримували б винагороду пакетами акцій або часткою прибутків. Ефективний спосіб з надання такої підтримки великій кількості компаній полягатиме в поєднанні з кредитними лініями, які надаватимуться комерційними банками. Щоб стимулювати таку участь, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) повинен інвестувати в компанії разом з іноземними та місцевими інвесторами, як це було в Центральній Європі.
Україна, таким чином, відкрила б свій внутрішній ринок для товарів, вироблених або зібраних європейськими компаніями або їхніми філіалами, у той час як ЄС збільшив би доступ до ринків для українських компаній і допоміг би їм інтегруватися в глобальні ринки.
Я сподіваюся і вірю, що Європа під керівництвом Німеччини буде на висоті положення. Протягом декількох років я намагаюся довести, що Німеччина повинна прийняти відповідальність і зобов’язання свого домінуючого положення в Європі. Сьогодні Україна потребує сучасного Плану Маршалла, за допомогою якого Сполучені Штати допомогли відновити Європу після Другої світової війни. Німеччина повинна грати таку саму роль сьогодні, як тоді це зробили США.
Однак я повинен закінчити словами застереження. План Маршалла не включав радянський блок і тим самим він посилював поділ Європи в часи холодної війни.
Повтор холодної війни завдасть величезної шкоди і Росії, і Європі, і насамперед Україні, яка розташовується між ними. Україна залежить від російського газу, і вона потребує доступу на європейські ринки для своєї продукції. Тому вона повинна мати хороші відносини з обома сторонами.
Тут також Німеччина повинна взяти на себе ініціативу. Канцлер Ангела Меркель повинна звернутися до президента Володимира Путіна аби гарантувати, що Росія є партнером, а не супротивником в українському відродженні.
Проект Синдикат для «Дня», переклад Миколи СІРУКА, «День»
Джордж СОРОС є головою правління Фонду Сороса та головою Фондів відкритого суспільства. Він є автором багатьох книжок, зокрема й «Алхімії фінансів», «Нова парадигма для фінансових ринків: кредитна криза 2008 року і що це означає і трагедія Європейського Союзу».
