На початку 2015 року Валерій Гергієв має посісти пост головного диригента Мюнхенського філармонічного оркестру. Після того, як Гергієв публічно підтримав дії Кремля в Україні, в міській раді Мюнхена виникли сумніви щодо цього призначення. Про це пише німецька газета Die Zeit.
Те, що диригент приятелює з Володимиром Путіним і висловлює лояльність російській владі, загальновідомо (до речі, перед концертами Гергієва в Лондоні і Мюнхені проходять демонстрації протесту), але тепер, коли диригент разом з багатьма іншими діячами культури Росії підписав лист на підтримку політики Путіна в Криму, в керівництві Мюнхена, схоже, замислилися, чи потрібний місту такий шеф оркестру, пише svoboda.org. Позицію тих, що засумнівалися, висловив член міської ради, депутат від партії «Союз 90/Зелені» Флоріан Рот:
— Пан Гергієв був би в разі приходу на пост керівника Мюнхенського філармонічного оркестру не просто диригентом, але і представником міста Мюнхена, людиною, яка стала б частиною іміджу міста. Така фігура має бути обережною в політичних висловлюваннях. Зараз пан Гергієв підписав лист як шеф петербурзького театру і оркестру. Якщо ж він через пару років підпише щось таке як головний диригент філармонічного оркестру Мюнхена, то це завдасть шкоди репутації міста, — вважає Флоріан Рот.
Мюнхен і Київ — міста-побратими. У столиці Баварії ще з післяреволюційних часів є велика українська громада. У місті діє створений з самого початку у Відні українськими емігрантами в 20-ті роки Вільний український університет, дипломи якого офіційно визнаються в Україні з 1992 року. Один з викладачів університету Андрій Дуфанюк переконаний, що «у разі приходу Гергієва на пост керівника оркестру його робота супроводжуватиметься акціями протесту, оскільки українське співтовариство Мюнхена сприйме призначення цієї людини як образу».
Хвиля протесту проти призначення Гергієва зростає. Представники партії «Союз90/Зелені» в міській раді наполягають на тому, щоб Гергієв виступив з поясненням своїх слів і вчинків. У заяві партії, зокрема, міститься висновок: «Якщо пан Гергієв як і раніше вважає свої дії і заяви правильними і не має наміру від них відмовитися, він робить себе тим самим неприйнятною фігурою для призначення на пост головного диригента в Мюнхені». Баварська преса вже пише про те, що контракт з Гергієвим може бути розірвано.
А втім, справа не лише в політиці. Газета Штутгарту Suddeutsche Zeitung в статті «Російська школа» дає тверезу оцінку Гергієву-музиканту і висловлює сумнів у тім, що він взагалі здатний дати щось нове оркестру: «Коли він диригує творами Чайковського, Прокоф’єва або Шостаковича — це не музика, а мрія. Але з симфоніями західних композиторів картина зовсім інша. Тут він, як і багато інших, лише професійний, але нічим не дивує. Незабаром після укладення контракту він виконував зі своїм майбутнім оркестром Брукнера, і це стало повним розчаруванням, оскільки сказати йому цією музикою було нічого. Мюнхенська публіка була, звичайно, розпещена Серджу Челібедаке. Йому багато що прощалося. Челібедаке був незручною людиною, але боровся лише за свій оркестр. Маріс Янсонс з творчих міркувань не втомлюється битися з владою міста за споруду нового концертного залу з найкращою акустикою. Але Янсонс, як у минулому Челібедаке, — свій у місті, його укоріненість безперечна. Кирило Петренко встиг всього за кілька місяців стати таким. Гергієв же «своїм» для мюнхенців не стане ніколи»!
