Метеорологи відзначають серйозні зміни в кліматі України. Через надзвичайно спекотне літо і посушливу осінь скоротився метеокоридор, сприятливий для дозрівання вегетативної маси рослин. Культури не здатні швидко акліматизуватись і щосезону піддаються гідротермальному стресу. Агрогосподарствам Півдня України озимину доводиться сіяти практично в суху землю, при температурі повітря місцями до 35°С. Брак вологи в ґрунті не дозволяє повною мірою реалізувати план посівної компанії у відведені строки.
В уряді вважають, що можливість зберегти урожай є. «Перед посівом насіння проходить обробку препаратами-протравлювачами комплексної фунгіцидної й енфунгіцидної дії. Кримські аграрії повністю ними забезпечені. У нас в арсеналі понад 74 найменування протравлювачів. Серед них — «Юнта-квадро», «Вітавакс-200», «Сидопрід», «Боріус-універсал» тощо. Всі вони імпортні. Вітчизняних немає», — сказав заступник міністра аграрної політики і продовольства Автономної республіки Крим Микола Полюшкін.
На цей виклик українська наука вже готова відповісти. Адже використання імпортних добрив, за словами самих аграріїв, економічно невигідне. За умови високої собівартості, яка може сягати 2 тисяч гривень на гектар, вони не завжди виправдовують очікування.
Спроби створити український аналог робить Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства й агрохімії імені О. Н. Соколовського» НААНУ. Менша частина запропонованих його співробітниками інноваційних ідей доходить до стадії випробувань, і лише одиниці потрапляють у виробництво. «Зараз агрохімічне забезпечення в Україні на рівні 80-х років. Замість науково обґрунтованої системи збагачення ґрунту в 70% випадків використовуються азотні добрива, які дають спалах зростання вегетативної маси у збиток кореневій системі. Кліматичні умови вимагають чіткого дотримання принципу: «внесення кращої форми добрив, в оптимальній дозі в необхідні терміни у найбільш відповідний спосіб». Мінеральні добрива дозволяють більш продуктивно використовувати вологу в ґрунті на 20—30% і 50%. На жаль, в Україні втрачена сама система комплексного агрохімічного обслуговування», — зазначив заступник директора Інституту ґрунтознавства й агрохімії імені О. Н. Соколовського Микола Мірошниченко.
Серед тих небагатьох інноваційних добрив, які можна віднести до «старої школи», експерти називають винахід кандидата біологічних наук Геннадія Васильовича Мазільникова. Студент відомого фізіолога рослин Ігоря Анатолійовича Тарчевського — Геннадій Васильович — розробив механізм управління донорно-акцепторними зв’язками в клині рослини.
«У 60-х рр. академік Мокроносов зробив прогноз щодо руху пустель і напівпустель на 600 км на Північ. Тому, починаючи з 80-х років, робили різні спроби знайти вирішення цієї проблеми. Насамперед — дати рослинам можливість адаптуватися до нових погодних умов. Через 30 років стало чітко видно, що ці зусилля були виправдані. Нині в Центральних областях України клімат такий самий, як, скажімо, в Херсоні, а південні регіони дедалі більше стають схожими на субтропіки. Досліди показали, що ми можемо регулювати розвиток клітини рослини. Спочатку дати можливість кореневій системі досягти необхідної вологи, а потім, на четвертій стадії морфогенезу, забезпечити ріст у бік плодоносіння. При цьому навіть різкі коливання температур не можуть пошкодити листя і процес плодоносіння. Клітинні стінки стають настільки міцними, що їм байдуже метострес. Вони не лопаються, з клітин не виділяються вуглеводи і немає підстав для появи грибка», — поділився своїми спостереженнями Геннадій Мазільников.
Дослідження Геннадія Мазільникова лягли в основу двох комплексних мінеральних добрив з адаптогенними властивостями: «Біофора» і «Донор». Обидва пройшли державні випробування в Узбекистані, Татарстані, Туркменістані, Росії, Туреччині й Україні. «Біофора» і «Донор» сприяють підвищенню урожаю.
