З учорашнього дня громадянам Молдови вже не потрібно віз для того, щоб перебувати на території Євросоюзу. Таким чином, Молдова стала першою країною з СНД, яка домоглася скасування візового режиму з Європейським Союзом. Молдавани можуть вільно їздити країнами, які входять до Шенгенської зони, за винятком Великобританії та Ірландії, які вимагають віз, пише «Телерадіо-Молдова».
Слід зазначити, що Молдова почала шлях до скасування візового режиму з ЄС майже одночасно з Україною. На саміті в Брюсселі у травні 2010 року тодішній президент Віктор Янукович обіцяв запровадження безвізового режиму до кінця 2011 року. Але пройшло майже чотири роки, а Україна не виконала першого етапу Плану з лібералізації візового режиму. Тому виникає питання: чому нашій країні не вдалося зробити те, що змогла південна сусідка? І що ще треба зробити українській владі, щоб наші громадяни теж подорожували до ЄС без віз, і коли це стане можливим? Із таким питанням «День» звернувся до керівника громадської організації «Європа без бар’єрів» Ірини СУШКО.
— Річ у тім, що уряд Молдови продемонстрував політичну волю з 2010 по 2012 рр. За цей період було виконано більшу частину законодавчо-планувальної та імплементаційної роботи. Молдавський уряд не став зволікати із запровадженням біометричних паспортів (те, чого в нас досі немає), його члени дійшли консенсусу щодо реформ, які містили значні бізнес-інтереси.
Молдова дуже добре використала поради та рекомендації від країн Західних Балкан, які пройшли ідентичний шлях. Це — тісна комунікація всіх державних інституцій Молдови, задіяних у процесі безвізової лібералізації, з інституціями ЄС. Кожного дня підтримувався діалог та робилися звіти про виконану роботу. Така тісна комунікація на різних рівнях стала підставою для чіткого розуміння ЄС, що робота здійснюється, а уряд не просто декларує свою готовність, а рухається у цьому напрямку.
Чому в нас так повільно йшов цей рух? Тому що режим Януковича не був зацікавлений у реформуванні окремих сфер державної політики. Йдеться і про управління кордонами, управління міграції, про боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, про захист фундаментальних прав людини.
У нашому випадку було закладено великий елемент лобізму в окремі напрямки та сфери державної політики. Також був брак залучення незалежних експертів, як мінімум, фахівців із захисту персональних даних та інших питань.
Однак усі заходи з візової лібералізації, які у нас відбуваються, проходять дуже глибоке обговорення з представниками громадянського суспільства і незалежними експертами. Це — наша особливість, в той час, як в деяких балканських країнах, а також Молдові уряд діяв на підставі суто своєї політичної волі й зобов’язань, які були підписані. У нашому випадку є дуже високий інтерес і контроль із боку громадянського суспільства, що робить сам процес прозорим. Візова лібералізація — не лише технічне виконання завдань, а й глибока модернізація, яку контролює суспільство.
— Наскільки реальною є заява в.о. міністра закордонних справ України Андрія Дещиці про запровадження безвізового режиму до кінця 2014 року?
— Все в наших руках. Але потрібно бути реалістом і розуміти, що окрім завершення всіх завдань ми ще не перейшли від першої фази до другої. І ми в принципі можемо поставити собі за мету: поряд із законодавчою фазою, яка зараз триває, проводити імплементаційну.
Також треба брати до уваги алгоритм прийняття рішень у відповідних інституціях ЄС. Це, як мінімум, три величезні інституції, яким потрібен час, щоб оцінити прогрес України й ухвалити рішення. Найбільш реально, що цього року буде зафіксовано певний прогрес: відбудеться перехід від першого етапу до другого. Але я очікую, що саме скасування безвізового режиму між Україною та ЄС буде наступного року.
