Третій день поспіль у Слов’янську Донецької області терористи обстрілюють українських силовиків, які охороняють телевежу. Чергова спроба захопити стратегічний об’єкт відбулася 10 травня, коли озброєнні бандити атакували українських військових. Наступного дня обстріл телевежі було продовжено. За інформацією групи «Информационное сопротивление», у результаті спецоперації двоє українських військових постраждали: одного контузило, другого поранено осколком. Учора, ховаючись за житловими будинками, терористи вкотре обстріляли телевежу. Цього разу — з мінометів. «Знову вночі «мирні» слов’янські сепаратисти 14-мінометними пострілами, як зазвичай, з-за житлових будинків обстрілювали телевежу і українських бійців, які охороняють її. Відповідали. Постраждалих у нас немає», — написав у «Фейсбуці» в.о. міністра внутрішніх справ Арсен АВАКОВ.
Нагадаємо, що ще 17 квітня в Слов’янську озброєні бандити захопили місцеву телевежу і відключили мовлення українських телеканалів, замінивши їх на російські. Цей радіотелевізійний передавальний центр забезпечує трансляцію телесигналу на Слов’янськ, Краматорськ, Горлівку і Макіївку. Об’єкт українські військові відбили і взяли під свій контроль. Крім того, під час складної спецоперації у Костянтинівці Донецької області минулого тижня українські військові також відбили чергову атаку озброєних бандитів, що намагалися захопити місцеву телевежу. Загалом упродовж квітня-травня телевежі Луганської та Донецької областей ставали ключовими об’єктами для терористів. Вони то захоплювали їх, вмикаючи в регіоні трансляцію російських каналів, то змушені були відступати. Українські канали поверталися. Не важко уявити, якою є каша в головах частини місцевого населення, для яких ТБ — головне джерело інформації.
Інформація в умовах війни набула військово-стратегічного значення. Цього довго не розуміла українська влада, цього, схоже, і досі не розуміють наші журналісти. Адже центральні канали не сповна використовують можливість мовлення на сході, яку ціною здоров’я та навіть життя їм забезпечують військові. Понад те, надаючи ефір сепаратистам та не дотримуючись правильної «лінії поведінки» в умовах війни, ТБ часто підіграє ворогу. Відбивши з боєм та втратами телевежу, скажімо, в тому ж Слов’янську, люди з цього регіону (увімкнувши українські канали!) продовжують бачити в ефірах «баланс думок» — позицію сепаратистів, терористів та вбивць. «Телевізійні війська», догоджаючи медіа-магнатам грою в лібералізм, провалюють АТО. А держава, що мала б «нормалізувати» роботи ЗМІ, відмовчується. Якою є справжня ціна телевеж, а відтак — інформаційного простору?
«Наші військові реально ризикують своїми життями, вже другу добу захищаючи телевежу в Слов’янську. Вже пролилася кров наших хлопців. Нині, дійсно, ця звичайна телевежа стала стратегічним об’єктом, хоча вона і місцевого значення. Не дарма при штурмі терористами задіяно кулемети і скеровано протитанкові реактивні снаряди. І в мене все те ж питання, а що зробили наші телевізійні війська (національні телеканали), щоб хоча б підтримати наш військовий підрозділ, який героїчно захищає їх — цих телевізійних військ — найважливіший об’єкт , без якого вони нічого не варті, — написав на своїй сторінці в «Фейсбуці» екс-прем’єр-міністр України, екс-міністр оборони Євген МАРЧУК. — Сміливо і гнівно тріпатися в спокійних київських кабінетах про те, що ми програємо Росії інформаційну війну, звичайно, це круто. Але невже потрібно звідкись отримувати письмові вказівки, що у воєнний час принцип збалансованості інформації грає на руку ворогові. Що люди у військовій уніформі, в «балаклавах» і з бойовим армійською зброєю в руках на нашій землі — це ніякі не сепаратисти, а просто терористи і бандити. І що вони не повинні щось там мовити на українських телеканалах, бо треба давати збалансовану інформацію... Невже без держзамовлення, без вказівки власника каналу не можна зробити цікаво відеоматеріал про небезпеку донецького сепаратизму на людському рівні для самих донеччан, про чеченську трагедію, про гріховності пособництва терористам і багато іншого, що було б нормально сприйнято більшістю жителів цього регіону. Не кажучи вже про спокійну і довірчу розмову про те, чим там змушені займатися внутрішні війська, СБУ і Збройні сили. А розвінчання ідіотського міфу про жахи бандерівців і «Правого сектора» не тільки в Києві. Адже псевдореферендум в агітаційному сенсі базуватиметься саме на цих міфах. Для чого тоді наші військові вже другу добу, ризикуючи своїми життями, захищають цю телевежу? Навіщо вона їм? До речі, а про них самих можна було б зробити коротенький відеоматеріал?»
КОМЕНТАРІ
«УКРАЇНА НЕГАЙНО ПОВИННА УПОРЯДКУВАТИ ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ»
Наталія ЛИГАЧОВА, медіа-експерт, шеф-редактор «Телекритики»:
— З одного доку бачимо дивовижно неприпустиму на першихг етапах халатність українських силових органів, які не застосовували всіх необхідних заходів для того, щоб не допустити захоплень телевеж. З другого — відчуваємо в цьому зацікавлення місцевих князьків-політиків, які контролюють ситуацію на сході країни. Показовим був виступ першого заступника генерального прокурора України Миколи Голомши на «Інтері», який сказав, що сепаратистів у Донецькій області в рази три-чотири менше, ніж представників силових структур. І розповідати про те, що вони не можуть впоратися з ними — смішно. Проблема в тому, що силові структури або прямо, або побічно є посібники сепаратистів та терористів. Інакше, чому три-чотири тисячі військових не можуть протидіяти 500 бандитам? Чому силові структури інколи легко здають своє озброєння? Відомо кому підпорядковані місцеві силовики, хто їх набирав... На жаль, Київ сам часто не контролює своїх силовиків на місцях. Зокрема, не давав раніше вказівки будь-що втримувати телевежі.
Також дуже важливо, щоб місцеві ЗМІ проводили українську політику, а не проросійську. Навіть коли не захоплюють медіа чи телевежі, в тому ж Луганську ЗМІ, зокрема друковані, продовжують займати зовсім не проукраїнську позицію. Треба негайно втручатися в ситуацію українській владі та навести порядок в інформаційній безпеці.
Є чимало запитань також до політики центральних каналів. Медіа-експерти розробили рекомендації, як працювати в нинішніх умовах, зокрема щодо точності в назвах — не можна називати терористів сепаратистами чи просто протестувальниками... Утім до цих рекомендацій звісно не всі прислуховуються.
«ВКРАЙ ВАЖЛИВО МІНІМІЗУВАТИ МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА ЯК ЗАСОБУ ДОНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ПОЗИЦІЙ ЗЛОЧИНЦІВ»
Михайло БАСАРАБ, політолог:
— Контроль над трансляторами телевізійних каналів є дуже важливим, адже ми чудово розуміємо, що перед тим, як здійснити вторгнення на територію певних регіонів, Росія тривалий час вела інформаційну агресію, яка нині, на жаль, дала свій результат. Поведінка багатьох мешканців східних регіонів свідчить про те, що вони мають хибну або навіть протилежну інформацію щодо ситуації, яка там відбувається. Це — заслуга російського телебачення і результат тривалої ретельної пропагандистської роботи російських ЗМІ. Тож, не потрібно недооцінювати вплив засобів масової інформації у врегулюванні ситуації на Сході.
Що ж до українських медіа, зрозуміло, що установки вітчизняних телеканалів зараз має бути чітко окреслено рамками відсічі агресору та підтримки дій українських військовослужбовців. Однак, щоб не перетворюватися на геббельсівське телебачення, потрібно також відображати і позиції жителів сходу. Врешті-решт, це може допомогти і їм самим зрозуміти хибність їхніх поглядів та невірність оцінок. Порівнюючи об’єктивну картину подій, що там розгортаються, та свою реакцію, вони можуть швидше змінити свою думку. Відверта пропаганда не матиме такого ефекту, адже вона завжди сприймається в штики, особливо, якщо людина вже має «сформовану» думку. Рубати з плеча й намагатися протиснути свою думку було б неправильно.
Загалом вкрай важливо мінімізувати можливість використання українських медіа як засобу донесення позицій відвертими злочинцями, які сприяють агресору, псевдолідерами громадської думки, рупорами Москви, такими як Царьов, Добкін тощо. Там немає жодного конструктиву, тільки відстоювання інтересів Росії. Водночас думку простих громадян, мешканців Донецька і Луганська, можна було б висвітлювати, намагаючись на порівняннях та прикладах демонструвати хибність їхніх оцінок.
«НІКОЛИ ЩЕ КОЖНЕ СЛОВО, КОЖЕН СИНХРОН НЕ БУЛИ ТАКИМИ ВАЖЛИВИМИ»
Тетяна КОТЮЖИНСЬКА, медіа-експерт НСЖУ:
— Дискусії щодо стандартів роботи точаться сьогодні серед журналістів усієї України. Як і держава, медіа-спільнота зіткнулася з цілком новими викликами. Ніколи ще не було такої відвертої пропаганди на російських каналах, ніколи ще кожне слово, кожен синхрон не були такими важливими. Те, що ще зовсім недавно було нормою, зараз викликає гостру реакцію несприйняття. Демократичні стандарти вимагають від нас перебудувати свою роботу. Нас закликають «почути Донбас», і ми повинні дати слово тому, хто його представляє. Але вперше ми зіткнулися з тим, що його представляють не лише бізнес-групи, політики, а й терористи та «мирні мешканці» з гранатометами. Ми, журналісти, маємо пройти через усе це, щоб зрозуміти, як діяти. Певні зміни помітно вже сьогодні. Раніше в інформпросторі з’являлися «зелені чоловічки», максимум — «сепаратисти»... Зараз ми чітко ідентифікуємо їх як терористів. Раніше ми давали дуже багато синхронів — фактично вони говорили все, що хотіли. Сьогодні ми даємо лише коротку інформацію, найчастіше взагалі без синхронів і тільки про тих терористів, про яких вже щось повідомила СБУ або російські канали. Всі, що, роблять інакше — або підтримують терористів, або ще не усвідомили необхідності зміни стандартів, або ж погано знають чинне законодавство. Кожний такий випадок потрібно окремо аналізувати. Разом з усією країною журналісти сьогодні працюють над новою парадигмою життя.
