Кінець минулого тижня продемонстрував, що проблеми країни не можна розглядати у відриві одна від одної. Так, Міжнародний валютний фонд заявив, що може скоригувати програму співпраці з Україною в разі погіршення ситуації на Сході країни. Аналізуючи наміри Росії в нинішньому подвійному (збройному і газовому) конфлікті з Україною, політичний експерт, екс-директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан розкрив суть побоювань міжнародної спільноти щодо можливості України повертати отримані кредити.
• «Мета пана Путіна, — сказав експерт, — не Крим, не схід України, а контроль над Києвом, контроль над владою, контроль над всією лінією газового транзиту. Головний наслідок Женеви — що Путін зобов’язався не вводити війська на територію континентальної України в обмін на те, що Європа купуватиме газ». «Росія грає в довгу гру, не маючи (в Україні. — Авт.) підтримки зараз, не маючи можливості посадити проросійську владу негайно. Росія сподівається на економічну кризу, тобто Росія сподівається на те, що в кризовій економічній ситуації вона все ж зможе привести до влади людей, які гратимуть в її гру. Це довга гра, але Росія не поспішає, вона вважає, що Україна сама собі не допоможе». Додамо: і тому Путіну невигідно знижувати градус протистояння на сході України. Перегляд кредиту МВФ — в його інтересах.
Експерт прогнозує, що Україні «доведеться жити з путінською Росією, яка хоче експансією розв’язувати свої проблеми, ще тривалий час. Проте живуть так і в Ізраїлі, і в Грузії. Це складне життя, але можна синтезувати відповідальну владу, яка створить сектор безпеки, а головне — нову економіку, справедливішу і менш корумповану».
• Це завдання для нашої країни більш ніж актуальне. Але чи можна розв’язати його в умовах, коли Україні загрожує російський газовий зашморг? Зважаючи на непередбачуваність ситуації в Україні, не можна повністю унеможливити призупинення постачання газу, якщо не буде розв’язано проблему боргу, — заявив 9 травня російським журналістам постпред Росії при ЄС Володимир Чижов. «Звідки вони (українці. — Авт.) візьмуть ці кошти? — запитує постпред і сам же відповідає: — Імовірно, із траншей МВФ — інших джерел на сьогодні не видно, оскільки Єврокомісія сама по собі неплатоспроможна. Таким чином, у ході обговорення проблем заборгованості за газ сьогодні обговорюється питання, чи можна використовувати на це кошти МВФ і чи вистачить їх». А що буде, якщо, зважаючи на кризу, що триває на сході України, МВФ справді перегляне обсяг кредитів, які надає?
При цьому Чижов переконаний, що Україні не вдасться налагодити реверсне постачання газу з Європи. «Реверс газу технічно можливо здійснити, але це все символічне рішення, а не фактичне. Він не дає можливості Україні відмовитися від російського газу. Такої можливості немає», — стверджує чиновник і намагається вбити клин між країнами Євросоюзу, що дедалі наполегливіше вимагають від «Газпрому» єдиної ціни на російський газ для всіх країн ЄС. «Ідея єврокомісара Гюнтера Еттінгера про запровадження єдиної ціни на газ для всіх країн ЄС не викликає особливого захоплення ні в їх урядів, ні в європейських енергокомпаній». «Не факт, що така єдина ціна виявиться вигідною для самих європейських споживачів», — загрожує послідовник очільника радянського МЗС, якого колись прозвали «людиною «ні».
Проте очільник українського Міненерговугілля, що наполегливо відмовляється платити Росії за газ відповідно до формули, наявної у контракті 2009 року, підписаному не без його участі, де в чому згоден з Чижовим. Так, 8 травня він був вимушений визнати, що 2014 року Україна за потреби 27—30 мільярдів кубометрів газу може імпортувати за реверсною схемою з Європи всього лише 6—6,5 мільярда кубометрів, та й то «за умови серйозної роботи словацького оператора».
• Розраховувати на інші реальні джерела постачань природного газу в країну поки що не випадає. І Продан робить ставку на перегляд положень контракту 2009 року в досудовому порядку чи в Стокгольмському арбітражі. Із таким цивілізованим підходом можна погодитися. Тим паче, що, наприклад, литовська компанія Lietuvos dujos минулого четверга повідомила через Вільнюську фондову біржу Nasdaq Omx, що підписала угоди з «Газпромом» про значне зниження ціни на газ, що імпортується цією компанією. Деякі джерела стверджують, що, згідно з пропозицією «Газпрому», упродовж останніх трьох років чинності нинішнього договору з компанією (2013—2015 років) ціна на газ становила близько $370 за тисячу кубометрів проти $488 у березні цього року. Для України — це надихаючий приклад і обґрунтований прецедент.
Член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук із цим згоден. Зазначаючи, що «Нафтогаз України» не сплатив в обумовлений договором термін (до 7 травня) квітневих поставок газу, він вважає, що борг України за російський газ зріс до $3,5 мільярдів, і що Україна та Росія ще на один крок наблизилися до суду. Проте він не підтримує дій влади з накопичення боргів перед «Газпромом».
• У експерта для уряду є ділові поради. На його думку, під час судового розгляду в Стокгольмі Україні слід зробити акцент на чотирьох важливих моментах. Визначити мінімальний річний обсяг закупівлі газу на рівні 33 мільярдів кубометрів замість нинішніх 52 мільярдів, а також обсяг газу, який Україна може викуповувати в «Газпрому» за ціною спотового ринку (не менш як 20% від мінімального річного споживання). Ввести у формулу ціни замість газойля вартість українського вугілля й газу. Передбачити часткову відмову від принципу «бери чи плати» і закріпити в контракті обсяги газу, які Україна має право відмовитися викуповувати без санкцій з боку «Газпрому», — до 20% від річного мінімального обсягу.
Експерт нагадує, що майже всі країни ЄС домоглися від «Газпрому» зниження газової ціни до рівня $370—380. «Якщо відняти вартість транзиту, то Україна, — прогнозує Корольчук, — може розраховувати саме на ціну газу $320—330».
