Євген Грицяк — людина, яка може радити політикам і суспільству, як рухатися далі. Ім’я Євгена Степановича записане в історію українського спротиву нацистським і більшовицьким окупантам. У 1953 році він був одним з керівників Норильського повстання, яке заклало ґрунт для подальшого розвалу радянської системи. Як Євген ГРИЦЯК оцінює останні події в Україні — в інтерв’ю «Дню».
— Євгене Степановичу, була певна загроза, що Росія може зірвати президентські вибори в Україні, проте голосування, за винятком Донбасу, відбулося. Як ви оцінюєте ці вибори?
— Вибори пройшли краще ніж я сподівався. Я навіть не думав, що в суспільстві буде така одностайність, бо розумію наші розбіжності по регіонах, політичних поглядах...
— З чим ви пов’язуєте таку одностайність суспільства?
— Мене здається, така змобілізованість стала можливою «завдяки» Путіну. Найбільше мені сподобалося те, що наші розбіжності і відмінності між заходом і сходом України поступово стираються.
— Які головні завдання стоять перед новообраним президентом?
— Найголовніше покласти край московській інтервенції на нашій території. Як з цим справиться новий президент наразі складно сказати, але у нього немає вибору — треба наводити порядок. Московська агресія — це не тимчасова справа, а давно обдумана і спланована операція. Мені здається, що Кремль йде на розв’язання глобальної війни. Це не закінчиться Україною. Якщо ми не відіб’ємо охоту Росії йти далі в цій «чорній справі», це погано закінчиться для світу. Доля Європи зараз вирішується в Україні.
— А чи розуміє цю небезпеку Захід? Чи на належному рівні вони підтримують Україну?
— Вони підтримують Україну досить непогано. Але вони не усвідомлюють тієї небезпеки, що Росія хоче навести свій порядок у всьому світі. Це таке ординське плем’я — «дійти до крайнего, последнего моря». Москва думає, що Захід вже настільки слабкий, що вона може продиктувати свою волю.
— На сході України вже загинуло багато людей, зокрема українських військових, зокрема, вбивства під Волновахою, збитий вертоліт під Слов’янськом. Як ви це прокоментуєте?
— На жаль, наші Збройні Сили доведені до ручки. Мене також турбує нескоординованість дій під час антитерористичної операції. На прикордонний штаб напали терористи, а прикордонники так і не отримали підмоги. Це деморалізує наших військових.
— Зараз актуальне питання щодо майбутнього Майдану: йому варто залишитися чи все-таки розійтися?
— Треба розходитися. Майдан уже сходить нанівець. Там досі є сотники із патріотичним налаштуванням, але багато і маргіналів. Столицю треба очистити, а люди мають виражати свій протест у нових формах. В даний час не треба протестувати, а всіма силами підтримати владу.
— Наскільки політики сьогодні адекватно сприймають сигнали суспільства?
— Україні за всю її історію патріотів не бракувало, а от хороших політиків — так. Українська політика в мене асоціюється з картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Це невміла політика. Хоча сьогодні вимальовуються окремі особистості, молодь, яку треба підтримувати.
— Після подій останнього півроку, наскільки зміниться наше суспільство?
— Психологічно воно однозначно зміниться. Сьогодні завдання №1 у Москви — остаточно розчавити Україну, і тут немає жодних сумнівів. Головне, наскільки ми їй це дозволимо. Нам треба дати відсіч. І ми на це здатні.
