Новий Президент України має передусім запропонувати країні свій політичний та економічний курс. Яким він буде — скоро побачимо. Анотацію пан Порошенко, схоже, дав у своїй інавгураційній промові — збільшення фінансування армії, завантаження державними замовленнями підприємств ВПК, робочі місця для сходу тощо.
Україна потребує чітких дій для стабілізації політичної та економічної ситуації. Уряд Арсенія Яценюка запропонував Програму, яка включає актуальні й логічні кроки, але також не можна не відзначити відсутність шляхів досягнення цілей, а отже, — й конкретних результатів.
STATUS QUO І НАТО
Однак Програма уряду — це одночасно програма чинної коаліції, але аж ніяк не програма Президента та його бачення розвитку країни. Одним із головних її завдань є забезпечення територіальної цілісності, суверенітету й недоторканності України. За умов воєнної агресії з боку Рошсії — на даний момент це є першочерговим. Проблема в тому, що хоча Програма уряду й включає це завдання, однак механізмів досягнення цілей не запропоновано. Експерти і політики відзначають гостру необхідність збільшення фінансової підтримки саме оборонного державного сектору, відновлення цілісної системи державного оборонного замовлення і особистий контроль Президента за цими процесами. Відсутня нова оборонна доктрина країни. Тобто можна говорити про відсутність послідовної внутрішньої політики щодо забезпечення територіальної цілісності та суверенітету країни, а рішення уряду мають лише ситуативний характер. І навіть такі рішення Кабінету Міністрів щодо стабілізації ситуації є дуже часто запізнілими: про небезпеку так званих політичних туристів попереджалося одразу, однак рішення про посилення прикордонного контролю було ухвалено лише тоді, коли ситуація наблизилася до надзвичайно загрозливої.
Слабкою також є політика щодо спроб знайти зовнішні чинники стримування зовнішньої агресії.
Позитивним як з економічної, так і з політичної точки зору є підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Це створило чіткий сигнал зовнішньоекономічного вектора розвитку країни і має певний стримуючий ефект на дії Росії, однак для стабілізації ситуації цього недостатньо. Потенційно Європейський Союз може застосовувати економічні санкції щодо Росії з метою забезпечення цілісності України. Застосування економічних санкцій щодо російських олігархів наштовхнеться на ще більший супротив через залежність Європи від російського газу та нафти, бізнес-інтереси та проросійських лобістів у Європі.
Із огляду на ці події, уряд мав би почати шукати інші міжнародні засоби захисту від зовнішньої воєнної агресії. Саме тому Програмі уряду бракує чітко закріпленого вектора на інтеграцію до НАТО. У цьому питанні має бути висловлена чітка позиція й Президентом України. Лише приєднання до НАТО зможе надати гарантії цілісності й територіальної недоторканності країни. Перебуваючи на межі збройного конфлікту з ядерною країною, з одного боку; маючи ствердження Північноатлантичного альянсу про готовність прийняти Україну в членство, з другого боку, а також підтримку населення щодо приєднання до НАТО як відповідь на окупацію території країни, відсутність спрямованості на інтеграцію до НАТО є абсолютно необгрунтованою. Аргументом проти інтеграції може слугувати виправдання щодо уникнення провокування російської сторони, однак на етапі необхідно хоча б говорити якщо не про вступ, то про посилення зв’язків та співпраці, навчання військовими НАТО українських військових тощо. Вже сьогодні парламент країни має звернутися до Альянсу з пропозицією про вступ і розміщення на території України на схід від Дніпра систем ПРО, які мали б розміщатися в Польщі та Чехії. Тоді ситуація була б зовсім іншою.
На тлі тієї складної ситуації, що склалася на даний момент, забезпечення цілісності та суверенності держави є важливим і, як ніколи, актуальним за останні 23 роки завданням. Саме тому розвиток оборонного сектору має бути одним із першочергових завдань.
ЗВТ із ЄС і CОТ
Серед наступних завдань уряду поставлено євроінтеграцію та розвиток співпраці з Росією на добросусідській основі. Російська сторона вже розпочала й продовжуватиме принаймні деякий час притримуватися політики економічної війни. Саме тут відкриті ринки Європейського Союзу можуть допомогти Україні уникнути величезних збитків для економіки. І тут перспективи доволі оптимістичні, адже саме цим шляхом ішли Грузія та Молдова.
Ще одним інструментом зменшення негативних наслідків економічного тиску має бути подання скарг до Світової організації торгівлі (СОТ). Так, звісно, процес оскарження є тривалим і не дасть результату вже завтра, але на даному етапі ще невідомо, як довго триватиме російсько-український конфлікт. Із другого боку, Росія як член СОТ має міжнародні зобов’язання, а тому цей інструмент також може відіграти важливу роль.
Хоч як це дивно, але саме позиція Європейського Союзу відіграватиме надзвичайно важливу роль для налагодження зв’язків із російською стороною. І тут треба зізнаватися, що прямих механізмів та інструментів налагодження українсько-російських відносин немає. Російська сторона фактично не визнає уряд і не хоче вести діалог з українською стороною. Лише за допомогою міжнародних посередників цей діалог може бути налагодженим. Здійснюючи економічний та політичний тиск на Росію, світова спільнота (і чи не найбільшою мірою Європейський Союз) може повернути Росію за стіл переговорів. З одного боку, ми можемо відзначати не достатньо жорстку позицію Євросоюзу, однак ситуація не є безнадійною (принаймні поки що). Тому життєво важливим є збереження наданої підтримки, а це можливо лише за умови дотримання урядом та іншими державними органами прозорих та чітких правил гри та реальними досягненнями боротьби з корупцією.
Із Росією потрібно розмовляти і нам самим на всіх рівнях — від громадськості до Президента. Ми одні від одних нікуди не дінемося, і ніяка Америка не втиснеться територіально між нашими кордонами.
Залучення кредитування від ЄС та МВФ стане важливим кроком не лише на шляху стабілізації ситуації та відвернення загрози дефолту, а також сприятиме проведенню реформ у країні. МВФ надає кредити на умовах дотримання виконання певних вимог, серед яких може бути запровадження болючих на непопулярних реформ. Програма уряду передбачає дотримання умов як від МВФ, так і від ЄС, що є однозначно позитивним сигналом. Однак помилковими є висловлювання керівників уряду про те, що вони виконають УСІ вимоги МВФ. Якщо таке станеться, то тоді це буде не уряд України, а уряд Міжнародного валютного фонду.
МЕНЮ РЕФОРМ
Потрібно пам’ятати, що на сьогодні в Україні спостерігається не просто перманентна економічна криза, йдеться про повну зміну моделі економічного розвитку — вичерпуються резерви закладеної в радянські часи господарської структури, і відсутня нова альтернатива розвитку економіки країни. Ми 23 роки фактично відтягували агонію радянської економічної моделі й радянської системи організації державного будівництва. Рано чи пізно цьому мав прийти кінець. Так звана реформаторська діяльність нового уряду за минулі 100 днів звелася фактично тільки до підвищення рівня податкового навантаження для населення.
У даний час Україна має обрати єдиний шлях розвитку, що визначить долю економіки України, — шлях реформ. По суті ми маємо змінити економічну модель розвитку та перейти від експорто— та імпортозалежної, рентоорієнтованої моделі до моделі національної економіки з розвинутим внутрішнім ринком, високотехнологічним експортом та сприятливим середовищем для залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.
Держава постала перед необхідністю термінового здійснення низки глибоких структурних реформ, які мають докорінно змінити не лише ставлення до України зовнішніх партнерів та інвесторів, але й насамперед самих українців, які мають стати головними інвесторами своєї країни.
Щоб реалізувати таку програму, потрібно відповісти на три базових запитання: Хто це здатен зробити? Що потрібно зробити? Якими інструментами, в який спосіб, протягом якого часу і якими ресурсами будуть проводитися реформи?
Відповідаючи на перше запитання, слід запевнити, що швидкі та ефективні реформи може здійснити тільки ефективна й відповідальна влада, яка має легітимність, ПОВНУ довіру і підтримку від людей. Президент Петро Порошенко таку довіру має. І якщо він не використає її протягом найближчих 100 днів, може її суттєво втратити.
Першою складовою реформування має стати адміністративна реформа, здійснення якої й буде виконанням суспільного замовлення на ефективні, відповідальні та відкриті інститути виконавчої влади й місцевого самоврядування, а відтак і на належне управління державою. Метою реформування є створення ефективної системи влади, що надаватиме якісні публічні послуги громадянам на рівні європейських стандартів, забезпечуватиме відповідальне використання бюджетних коштів та буде здатна вчасно й адекватно реагувати на соціально-економічні та зовнішньополітичні виклики.
Доцільно переглянути структуру органів виконавчої влади з погляду їх відповідності основним функціям держави та посилити роль і відповідальність міністерств у розробленні й реалізації державної політики. Питання надання публічних послуг та управління державними підприємствами необхідно зосереджувати в комітетах та агентствах, які мають перебувати у сфері управління відповідних міністерств. Такий перегляд структури і функцій дасть можливість оптимізувати чисельність управлінського апарату та підвищити якість його роботи з відповідним матеріальним і кар’єрним стимулюванням.
Другою складовою реформування, яка має забезпечити ефективність і відповідальність влади, є реформування судової системи, що потребує забезпечення доступності правосуддя, удосконалення системи судів, завершення створення повноцінної системи адміністративного судочинства, удосконалення судочинства, створення законодавчих гарантій реалізації права особи на справедливий судовий розгляд справ, формування корпусу професійних суддів, забезпечення неухильного виконання рішень судів та контролю за об’єктивністю цих рішень. Без реформи судової системи всі інші економічні реформи будуть приречені.
НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ
Формування моделі національної економіки з розвинутим внутрішнім ринком, високотехнологічним експортом та сприятливим середовищем для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій буде вимагати проведення низки реформ, спрямованих на розвиток вітчизняного виробництва за пріоритетними напрямами. Настав час переходити до забезпечення зростання купівельної спроможності через підвищення продуктивності праці у виробництві та сфері послуг. Соціальні трансферти мають стати виключно цільовими, а їх величина залежати від реального матеріального стану отримувачів та наповнення бюджету як результату економічного розвитку. Для реалізації такої концепції необхідно забезпечити визначення низки загальнонаціональних пріоритетів, які будуть стимулювати внутрішнє виробництво і стануть основою для досягнення високих темпів економічного зростання. До таких пріоритетів слід віднести:
3 створення необхідних умов для перетворення України на євроазійську транзитну державу, яка має стати зручним та економічно привабливим каналом транзиту товарів, послуг і пасажирів усіма видами транспорту між розвинутими європейськими і такими, що стрімко розвиваються азійськими та іншими ринками. Завдяки цьому можна буде не тільки залучити інвестиції, створити додаткові робочі місця, а й істотно поліпшити інвестиційну привабливість країни в майбутньому. Насамперед це стосується побудови та реконструкції інфраструктурних об’єктів аеропортів, морських та річних портів, терміналів, доріг, житлово-комунального господарства та обслуговуючої інфраструктури;
3 широке впровадження проектів модернізації енергетики та енергозбереження з використанням усіх засобів державної підтримки як для промислових виробників, об’єктів житлово-комунального господарства, так і населення, що має мінімізувати енергетичну залежність країни і створити сучасні технологій для вирішення глобальної проблеми пошуку нових відновлюваних джерел енергії;
3 розвиток аграрного виробництва з метою мінімізації імпорту продукції харчової промисловості та переходу до її експорту замість експорту сільськогосподарської сировини. Метою реалізації цього пріоритету має бути не тільки забезпечення продовольством власного населення, а й позиціонування України як важливого учасника вирішення глобальної продовольчої проблеми, зокрема в частині виробництва екологічно і генетично чистих продуктів;
3 п’ятим пріоритетом має стати створення на території України точок зростання з метою формування належних умов для ефективних виробників, які задовольняють потреби внутрішнього ринку, виробляють інноваційну продукцію, що належить до четверного-шостого технологічних укладів, розширяють експортні можливості.
Саме на цих пріоритетах має бути зосереджена державна підтримка. А вони, у свою чергу, стануть локомотивами піднесення всієї економіки.
ПИТАННЯ ПРІОРИТЕТІВ
Нарешті, третє питання стосується того як, за рахунок чого й у які строки можливо провести реформи. Це питання найважливіше. Неможливо здійснити всі реформи одночасно, хоч би як цього хотілося. На це не вистачить ні організаційних засобів, ні ресурсів. Зрештою, цього не сприймуть громадяни. Виходячи з цього та реального стану державних фінансів, спочатку потрібно здійснювати реформи, які не вимагають значних фінансових ресурсів, але дають наскрізний ефект, створюючи передумови для проведення наступних реформ, а також формують необхідну підтримку суспільства для проведення непопулярних і важких реформ у майбутньому. Крім того, мають бути продовжені реформи, які успішно здійснюються в теперішній час.
Другий етап — найвідповідальніший (можна здійснювати, починаючи з 2015 року). Його результати повинні стати основою для якісних змін економічної моделі та підвищення соціального добробуту в середньостроковій перспективі. Крім того, він має забезпечити перевищення докризового рівня економічного розвитку України та вивести її в число країн, які динамічно розвиваються. До головних завдань другого етапу належать: реформа енергетичного сектору та реалізація програм енергозбереження; пенсійна реформа і запровадження адресності соціального захисту заселення; створення територій пріоритетного розвитку та інноваційних кластерів і запровадження програм модернізації неконкурентоспроможних підприємств; затвердження нового податкового кодексу та формування оновленого підходу до справляння ресурсних платежів. Нова рентна політика повинна базуватись на підвищенні фіскальної ролі природно-ресурсних платежів за рахунок переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу. Передбачається створення відповідного регуляторного механізму, який дасть можливість стимулювати раціональне використання, забезпечення охорони й відтворення природно-ресурсного потенціалу держави.
На цьому етапі повинен запрацювати ринок землі як необхідна умова аграрної реформи і залучення інвестицій до аграрного сектору.
На наступному етапі головним має стати реформа охорони здоров’я, адміністративно-територіального устрою та житлово-комунального господарства, що дасть можливість завершити реформу місцевих бюджетів і дати громадянам відчути позитивні результати проведених реформ у підвищенні якості соціальних послуг та їх участі у вирішенні суспільних проблем.
Головним результатом третього етапу має стати поступове підвищення рівня доходів громадян до показників країн Європейського Союзу, що має сприяти зниженню міграції кваліфікованої робочої сили і зростанню науково-інтелектуального потенціалу нації. Ще один наслідок — затвердження нової стратегії реформ на середньостроковий період.
БОРГИ
Останнє питання, на яке слід дати відповідь, — це фінансові ресурси, за рахунок яких будуть проводитись реформи. Як уже зазначалося, на початок 2014 року Україна опинилася в дуже складному фінансовому становищі як у державних фінансах, так і корпоративному й фінансовому секторах. Унаслідок цього практично недоступними є зовнішні запозичення. За таких умов реалізувати амбіційну програму реформ, спираючись лише на ресурси державного бюджету і власні ресурси підприємств, неможливо. Щоб реалізувати таку програму, необхідно створити спеціальні умови для залучення інвестицій і мобілізувати потужні фінансові ресурси від населення, корпоративного сектору і зовнішніх та внутрішніх фінансових установ та організацій.
Можна дискутувати щодо запропонованої послідовності реформ, але точно не можна намагатися робити все одразу або зовсім не мати плану реформ і діяти залежно від політичної ситуації, що склалася на сьогодні.
