Вчора Президент України Петро Порошенко запропонував парламенту звільнити з посади голови НБУ Степана Кубіва і призначити на його місце Валерію Гонтареву. Нагадаємо, з грудня 2007 року і дотепер вона очолює раду директорів групи компанії «Інвестиційний капітал України» (ICU). До того Гонтарева встигла попрацювати першим заступником голови правління і начальника управління фінансових ринків в «ІНГ Банк Україна», у правлінні АКБ «Сосьєте Женераль Україна», де відповідала за роботу банку на ринках капіталу. З 1993-го до 1996 року працювала провідним економістом на Українській міжбанківській валютній біржі.
Як розповіла «Дню» претендентка на посаду очільника НБУ, вона «готова працювати». Але від подальших коментарів про свої першочергові завдання поки що утрималася і пообіцяла розповісти після того, як «депутати проголосують».
Тим часом уже зараз очевидно: роботи буде чимало. Адже на початку тижня депутати проголосували за основу законопроект № 4938 «Про захист стабільності банківської системи». Документ називають революційним: він міняє підходи і принципи роботи банків. Найголовніші його тези: підвищення мінімального статутного капіталу банків зі 120 мільйонів гривень до 500 мільйонів гривень, запровадження відповідальності за маніпулювання курсом та розширення відповідальності власників банків, надання НБУ права встановлювати особливості банківського регулювання у разі стрімкого погіршення ситуації на фінансовому ринку тощо. Як змінить банківський сектор ухвалення цього законопроекту? Про це «День» запитав експертів.
КОМЕНТАРІ
Ерік НАЙМАН, управляючий партнер інвестиційної компанії «Капітал Таймс»:
— Чим менше відповідальності — тим краще для банкірів. Однак для вкладників посилення персональної відповідальності власників банків за свою діяльність, навпаки, — дуже добре. Це означає автоматичне підвищення прозорості сектору. Коли людина несе у банк гроші, то вона навіть не уявляє, хто за ним стоїть, яким бізнесом він займається, наскільки позитивний у нього діловий імідж. Для банків запропоноване збільшення статутного капіталу, звичайно, різке, але цього не уникнути. Тенденція до посилення їхніх статутних фондів триватиме. Для сектору це ознаменується невідворотним перерозподілом: маленькі банки постраждають, а великі — виграють. Водночас збільшення статутних фондів все одно системно не вирішує проблеми непрозорості банківського сектору. Чому вона сьогодні виникає? Через недосконалий банківський нагляд. НБУ бачить фінансову ситуацію в кожному банку в щоденному режимі, але чомусь реакція на проблеми відбувається із запізненням. Тому поява «поганих» банків — це результат недосконалого банківського контролю.
Роман ШПЕК, голова ради НАБУ, старший радник «Альфа-банк Україна»:
— Банківська система слабка і потребує оздоровлення. Тому вже час вирішити питання збільшення мінімального розміру капіталу, яке порушувалося з 2006 року. Але завдяки намаганням лобістів серед депутатів — власників банків ця норма всіляко нівелювалася. Крім того, в секторі дуже слабкий банківський нагляд. Передача проблемного банку Фонду гарантування вкладів відбувається з великими «дірками» й вимагає значних коштів від НБУ для виплати вкладів населення та капіталізації. Розробка дієвої превентивної системи банківського нагляду тільки вітатиметься. З іншого боку, якщо буде законодавчо запроваджено посилення відповідальності власників та акціонерів, то паралельно варто було б спитати і з НБУ та уряду. Адже в жодних засадах грошово-кредитної політики і програми уряду не передбачалося девальвації гривні на 40-60%, а вона відбулася. В Україні ніколи не було плавної зміни курсу. Завжди різкі обвали. Тому менеджери банків не завжди можуть передбачати помилки уряду, які відбувалися в минулому і є нині. Не варто говорити, що за все повинні відповідати акціонери банку, бо Україна — не фінансовий центр світу і в нас трапляється багато несподіванок. Можна так сказати: уряд та НБУ повинні думати, як створити умови, щоб банки самостійно збільшували капітал, а не змушувати робити їх це з-під палиці. Що цьому заважає? Невирішення наслідків анексії Криму, популістські кроки з конвертації валютних кредитів, запровадження оподаткування непрямих доходів. Усі продовжують дивитися на банківську систему не як на кровоносну систему, а як на дійну корову для бюджету. І це відкладає оздоровлення системи. Головне завдання для НБУ та парламенту сьогодні — викликати довіру здорових прагматичних інвесторів, які прийдуть у сектор, а не лякати їх весь час якимись страшилками.
Олександр СУГОНЯКО, президент «Асоціації українських банків»:
— Я проти цього законопроекту. Адже ключова позиція закону — підняття капіталу. В умовах фінансової, економічної та політичної кризи вимагати від банків збільшення капіталу — маячня. Замість того, щоб оздоровити банки, дати можливість їм заробити, їх хочуть змусити збільшувати капітал. А в мене запитання — звідки брати гроші? Сьогодні, що інвестори ідуть із Заходу? Ні, навпаки, прямі інвестиції в Україні значно впали. Можливо, у нас зростають прибутки промисловості? Ні, вже 25 місяців бачимо падіння. Що, сьогодні багато доходів у власників банків? Ні, за останніми даними, вони мають збитки в чотири мільярди гривень. Що робити: зазнавати й далі збитків чи продатися Росії або США? Тому я й кажу, що такий крок — це маячня, яка зажене банки в куток. Сьогодні необхідне зміцнення фінансової стабільності банків, а не збільшення капіталу. Як цього досягнути? По-перше — кредитувати економіку за нормальними ставками. Цього не буде, якщо уряд не візьметься за відновлення економіки. Зараз умови для цього є: нормальний рахунок поточного платіжного балансу і торгове сальдо. По-друге, уряду спільно з МЗС та бізнесом потрібно шукати шляхи виходу українських товарів на нові експортні ринки. А цього немає. Де програма економічного розвитку з визначеними головними точками росту, як-от АПК і харчова промисловість? Схоже, наступаємо на ті самі граблі, що й 2009 року. Якщо зараз уряд і парламент не допоможуть прорватися вітчизняному виробникові за кордон, то через три-чотири роки знову відбудеться потужна девальвація.
Якщо документ пройде Раду і його підпише Президент, то доведеться вкладати у цю справу величезні суми коштів. Про які суми йдеться — ніхто не знає, бо ще не закінчилися стрес-тести банківської системи. Але зрозуміло, що йдеться не тільки про збільшення статутних капіталів банків, а й про злиття та поглинання окремих фінустанов. Якщо законопроект, про який ідеться, ухвалять без урахування вищесказаних зауважень, то це буде потрясіння банківської системи, яке нікому не потрібне. Депутати, уряд і НБУ мають зрозуміти: стабілізація банківської системи починається зі стабілізації економіки.
