А напередодні ДТЕК обговорила цю ж тему на засіданні координаційного комітету соціального партнерства, в якому брали участь глави міст, селищ і сіл, розташованих на територіях, де компанія веде свою діяльність.
Характеризуючи нинішню систему самоврядування в країні, радник віце-прем’єр-міністра, міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ, директор Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук визнав, що сьогодні в країні навіть немає повноцінної території юрисдикції органів місцевого самоврядування. Територія від одного до іншого міста — це неповноцінна територія місцевого самоврядування. Є навіть адміністративні райони в сільській місцевості, де немає повноцінного набору органів влади. Є районна рада й районна адміністрація, але не обов’язково там є органи прокуратури, міліції, податкової служби. Територія там невелика, населення нечисленне, й мати територіальні органи виконавчої влади просто нераціонально. Але відповідні функції все ж виконуються. А хто координує роботу відповідних органів на цій території, незрозуміло, зазначає Ткачук і робить висновок про розбалансування виконавчої влади.
Експерт виступає проти того, щоб ліквідувати виконавчу владу на територіях узагалі, але стверджує, що повноваження виконавчої влади й самоврядування мають бути чітко розмежовані. Принцип, за яким це пропонується зробити під час реформування системи місцевого самоврядування, за словами Ткачука, дуже простий. Те, що може бути реалізоване органами самоврядування, має бути їм передано, їхні виконавчі органи мають усім цим займатися. А роль держави полягає в інспекції якості й виконання законодавства, тобто в загальному нагляді за законністю роботи органів самоврядування.
Але найскладніше при цьому, зазначає Ткачук, виділити кожному рівню самоврядування необхідний обсяг ресурсів. Виникає запитання, говорить він, що первинне — гроші, бюджет чи повноваження? На думку експерта, влада створюється саме для того, щоб надавати «позитивні послуги» людям, які без влади їх не можуть отримати. Тому ресурси мають виділятися виключно під повноваження, а не навпаки. Чітко розмежувавши повноваження, ми досить просто можемо розподілити ресурси, говорить Ткачук. Він упевнений, що місцеве самоврядування має оперувати в основному тими податковими ресурсами, які чітко прив’язані до територій.
Експерт спростовує те, що існує ще часом думка, що головне — це розподілити повноваження, а от територіальний устрій під час реформи самоврядування чіпати не слід. Він зазначає, що закон про добровільне об’єднання територіальних общин, внесений до Верховної Ради, дозволяє тим громадам, що готові до інтеграції, одразу виходити за бюджетом на рівень міст обласного значення: збільшуються повноваження — зростають бюджетні ресурси.
Розвиваючи думки колеги, член робочої групи Мінрегіонбуду з реформування місцевого самоврядування й територіальної організації влади в Україні, директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак зазначає, що адміністративно-територіальний устрій — це хребет держави. Тим часом у 16 тисячах українських сіл сьогодні, за його даними, немає ніякої влади взагалі — навіть сільських старост. У половині сіл немає ні дитячих садків, ні шкіл. Міста у нас, як говорить експерт, мають мізки й ресурси, але не мають території. Села мають території, але не можуть з нею впоратися. Коли туди приходить бізнесмен з грошима, то дізнається, що йому треба домовлятися з чотирма рівнями влади — обласною, районною, міською й сільською. «Навіщо це йому треба?» — запитує Ганущак.
Як утворюватимуться громади? Один з провідних принципів — це рівень їхньої дотаційності. «50 відсотків — це вже надмірно, — впевнений експерт, — таку громаду слід збільшувати». Він також звертає увагу на джерела фінансування тими чи іншими податками. За його словами, погано, коли платники сьогодні є, наприклад шахта, а завтра їх уже — закрили. «Беріть лише те, що нікуди не подінеться, що прив’язане до землі», — радить Ганущак керівникам місцевого самоврядування. Він пояснює, що сільські громади створюватимуться довкола міст як центрів економічної діяльності. І одне з повноважень громад — регулювати ставки податку на землю.
Держадміністрації створюватимуться лише на рівні великих районів. І їхнє завдання — виключно контроль, причому не за доцільністю й ефективністю, а лише за законністю рішень, що приймаються органом самоврядування. У громаді буде не лише обрана на виборах рада, а й рада сільських старост — друга палата місцевого самоврядування, розповідає Ганущак. Причому, за його словами, сільські старости зможуть накладати вето на рішення, що приймаються депутатами ради. Це забезпечить певну збалансованість.
«Що таке громада? — запитує експерт і відповідає: — Це той же район, тільки поділений навпіл. Усі повноваження нинішнього району йдуть громаді, але центр роботи з населенням стає вдвічі ближчим до нього. Якщо сьогодні з села до райцентру в середньому 21 кілометр, то до центру громади буде одинадцять. Ми практично відновлюємо ті райони, що були до 60-х років минулого століття, до реформи Хрущова. І в кожній громаді будуть осередки або робочі місця для державних органів — міліції, казначейства, санітарного контролю. Але залишаться лише ті, хто має справу безпосередньо з жителями. А ті організації, що мають справу з різними органами, залишаться на рівні району». Коли створюється громада, в ній має бути повний комплект потрібних людям державних органів і організацій, а також відповідних послуг.
Словом, попереду величезна робота. Наскільки скоро її можна завершити? На це питання «Дню» відповідає міський голова Павлограда (Дніпропетровська область) Іван Метелиця.
«Президент і уряд країни ставлять завдання навесні 2015 року провести вибори до Верховної Ради вже за новою системою адміністративного устрою, — сказав він «Дню». — Тобто до цього часу всі закони, спрямовані на вдосконалення місцевого самоврядування, децентралізацію влади й реформу адміністративно-територіального ділення, слід провести через парламент. Якщо все піде в плановому порядку, й збоїв не буде, то я вважаю, що це реально, оскільки вибори треба проводити по-новому, з новими повноваженнями місцевої влади, яка має стати ближчою до людей, забезпечити їм доступ до її послуг».
«Щоправда, сьогодні дещо слід було б прояснити, — додає мер. — Мені, наприклад, незрозумілі взаємини нового великого району й міста. Більшість депутатів у райраді будуть від сіл, а основний ресурс усе ж залишається в міста, де населення більше. Усе це слід гарненько продумати, хоча проблему децентралізації влади, безумовно, необхідно розв’язувати. Зараз хто скільки випросив на рівні обласного бюджету або Мінфіну, той щось може робити. Не знайшов підходу до чиновників, отримуєш кошти лише на зарплату людям, і все — ніяких проектів розвитку. Крім того, в казначействі й ці копійки дуже важко отримати. Я побоююся, що війна, яка йде в країні, цієї проблеми не розв’яже. Зрозуміло, що державі дуже потрібні гроші. Отже, війну слід зупинити, інакше буде ще гірше. Сьогодні всі надії лише на допомогу МВФ, Євросоюзу й на такі проекти (ми в них активно беремо участь), як енергозбереження».
