Цього тижня відбудеться мій четвертий візит до України як міністра у справах Європи.
Ті з вас, хто стежив за перебігом подій в Україні, погодяться, що відбулись драматичні зміни з того часу, коли я відвідував цю країну у вересні 2013 року. Деспотичний президент та його корумпований уряд було викинуто із влади хвилею народного протесту з центром на київському Майдані, тепер вже добре всім відомому. Народ України, сповнений дивовижної сміливості та рішучості, об’єднався, щоб проголосувати за нового Президента Петра Порошенка, і це надало нової надії мільйонам українців. Минуло трохи більше тижня з того моменту, коли Україна — так само як і Грузія та Молдова — підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Ця угода є шляхом до тіснішої економічної співпраці з ЄС та до адаптації українського законодавства до європейських норм. Якщо ці процеси будуть успішними, вони приведуть Україну до трансформації та модернізації. І це буде на користь Україні та ЄС, включно з Великобританією.
Україна зараз має історичну можливість забезпечити краще майбутнє своєму народові, а також подолати системні вади, що довго гальмували розвиток країни, в тому числі загрозливу корупцію. Ми схвалюємо крок України до тіснішої інтеграції з ЄС, і це є демонстрацією відданості справі підтримки тих держав, котрі стають на важкий шлях реформ, зміцнення демократії та підсилення стабільності всього регіону.
Однак угода не матиме результату, — Україна не вийде за рамки суто політичного зобов’язання та не закріпить внутрішні законодавчі зміни з метою скористатися тіснішими відносинами з ЄС вповні.
Проте цей шлях не буде простим. Угоду було підписано у час великої невизначеності. Дії Росії та нелегально озброєних сепаратистів спрямовані на дестабілізацію України та ставлять під загрозу цю вистраждану винагороду.
У березні Росія незаконно анексувала Крим. На сході України нелегальні озброєні сепаратистські групи взяли під контроль частину Донецької та Луганської областей. Озброєні люди тероризують місцеве населення та одночасно ведуть військову операцію проти українських силовиків за допомогою отриманої важкої зброї зі східного кордону України, що межує з Росією.
Дії Росії не принесли переваг, які були обіцяні Москвою. Пляжі Криму наразі є пустими у той час, як вони повинні були бути переповнені українськими та іншими відпочивальниками. Економіка зазнає труднощів, в той час, як посилюються: корупція, насильство, порушення прав людини, міжетнічна напруга та посягання на свободу слова.
З огляду на важливість України для стабільності та добробуту у Європі — не забуваймо, що Україна була житницею Європи до того, як радянське панування залишило свій руйнівний відбиток — критично важливо, щоб Україна та її народ мали можливість самим вирішувати свою власну долю — незалежно від зовнішнього тиску. Багато представників українського російськомовного населення не мають іншого вибору, окрім як покладатися на контрольоване російським урядом телебачення як єдине джерело новин, оскільки українські канали були усунуті з ефіру на сході. За допомогою безсоромної пропагандистської кампанії, їм говорилося, що проти них ведеться повномасштабна громадянська війна через мову, якою вони говорять, альянсом українських спеціальних служб, яких надіслали з Києва, разом із силами НАТО, ЄС та США. Це, безумовно, суцільна брехня, але за відсутності вільних та неупереджених засобів масової інформації, на кшталт таких, які ми у Великобританії звикли вважати природними, існує лише кілька інших інформаційних джерел.
Під час мого візиту я говоритиму усім громадянам України — від Сходу до Заходу, від Криму до Києва — що вони мають вибір. Із їхньою відданістю змінам та підтримкою з боку Великобританії та ЄС у цілому — на всіх українців чекатиме краще майбутнє. Я також наголошуватиму на тому, що тісніші зв’язки з ЄС не мають завдавати шкоди або підтримуватися за рахунок різноманітних економічних, історичних та родинних зв’язків з Росією.
І ми також повторюватимемо наше звернення до Росії: вона зараз має здійснити практичні кроки для деескалації насильства у східній Україні, зокрема використовуючи свій вплив, щоб заохотити сепаратистів роззброїтися, а також вжити ефективних заходів для контролю своїх кордонів. І також Росія має вжити заходів відповідно до її міжнародних зобов’язань, для вирішення питання статусу Криму.
Урегулювання цієї кризи відповідатиме довгостроковим інтересам усіх сторін. Стабільна і заможна Україна відповідатиме також інтересам Росії. Але якщо Росія не обере цей шлях, вона мусить заплатити високу ціну, не тільки в сенсі її репутації та позиції на міжнародній арені, але також і внаслідок надзвичайно жорстких санкцій з боку ЄС та міжнародних організацій.
Девід ЛІДІНГТОН — міністр у справах Європи, Міністерство закордонних справ Великобританії.
