Київ пережив непросту зиму. Це поставило перед містом нові виклики — як відновити і реконструювати майдан Незалежності, вулиці Інститутську і Грушевського, що робити зі згорілим до тла Будинком профспілок тощо. У той же час існують проблеми, які переходять невирішеними від одного столичного очільника до іншого — з розряду вічних. Їх може назвати буквально кожний киянин, якщо запитати про проблеми міста. «День» вибрав п’ять проблем Києва, які варто було б уже вирішити.
1. Управління. У Києві існує невизначеність співіснування державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. В Конституції це питання прописано суперечливо. Щоб чітко визначити межі повноважень цих органів необхідно внести зміни до законодавства. Також давно точаться дискусії щодо існування громадських рад, але поки рішення щодо їхніх повноважень не може бути прийняте.
«В одній територіальній громаді має бути один представницький орган, — говорить директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко, — інакше міська та районні ради можуть приймати суперечливі рішення. До того ж, збільшення депутатського корпусу з 120 до 720 осіб не буде сприйняте громадою Києва, отже є неприйнятним».
Співголова Ради з урбаністики Києва Григорій Мельничук стверджує, що Київ довгий час страждав від відсутності господаря. Тому часто на рівні центральної влади приймалися недоцільні для міста рішення: «Центральна влада активно втручалася у політику міста та розвиток інфраструктури. Хороший приклад — будівництво Дарницького мосту, який був запущений, але досі незрозуміло, наскільки він був потрібен. Сьогодні ми маємо цей міст, до якого не добудовано усі під’їзди, а з іншого боку Подільський міст, який будується більше 10 років, не фінансується, але міг би вирішити проблему транспорту з Троєщини».
2. Незаконна забудова. Її не зможе вирішити навіть новий генеральний план, оскільки жоден з планів Києва не виконується, говорить екс-заступник головного архітектора Києва Віктор Глеба: «Влада говорить, що однією із проблем є генеральні плани. Але насправді проблема не в їх змісті, а в тому, що вони не виконуються. Головні відмінності між генеральними планами до 2020-го та до 2025 років це те, що за першим Київ хотіли розширити, а за другим хочуть сконцентрувати інфраструктуру у сучасних межах міста. Також, хоча на першому генплані наявна більша кількість зон відпочинку, а на другому вони зменшені, це вже не має значення, бо зелені зони у Києві давно забудовані і будівництво, яке існує, не відповідає ні плану 2020-го, ні 2025-го. Також цікаво, що межі міста Києва визначаються по різному трьома різними структурами: владою міста, владою області та земельниками. Всі три межі законні, а різниця між ними 5,5 тисяч гектарів».
Григорій Мельничук говорить, що з незаконною забудовою варто боротися, але повністю зупинити її неможливо з економічної точки зору. «Це і робочі місця, і виробництво. Але з іншого боку у нас є колосальний ресурс старих кварталів, який зовсім не використовується. При нинішній законодавчій базі їх неможливо перебудувати, реконструювати чи знести, бо для цього треба згода усіх мешканців. Щільність забудови цих кварталів низька. Ми могли б розмістити там більше квартир, або зробити ці квартали комфортнішими за рахунок благоустрою дворів», — говорить він.
3. Транспорт. За словами Олександра Сергієнка, будівництво нових транспортних магістралей лише поглиблює існуючі проблеми.
«Нові забудови тільки збільшують транспортні проблеми. Відкрили Гаванський міст, і тут же утворився новий затор. У світі ми бачимо протилежні приклади. Один із мерів Парижу запропонував зробити набережну вільною від автомобілів. На першому етапі на вихідні не пускали авто, потім пускали через день, а потім дійшли до того, що ту набережну перетворили у зону відпочинку і нічого страшного не відбулося. У нас в Києві скільки місяців Хрещатик перекритий? І всі якось їздять!»
А Григорій Мельничук виділяє також відсутність ефективної транспортної розв’язки у центрі міста. «Громадський транспорт за минулі десять років суттєво деградував. Зокрема, його не лишилося в центрі. Щоб дістатися від одного об’єкта, до іншого, треба або йти пішки, або спускатися в метро, щоб проїхати одну зупинку. Це займає багато часу», — говорить Мельничук.
4. МАФи. Серед основних проблем міського середовища експерти виділяють значну кількість МАФів. За словами молодшого наукового співробітника Інституту соціології НАН України Віталіни Буткалюк, причина збільшення їх кількості криється у безробітті.
«Політика деіндустріалізації привела до зміни структури зайнятості у всій країні, зокрема у місті Києві. Чому у нас так багато МАФів? Людям, яких звільнили з заводів, просто не було де працювати і вони або розпочали такий бізнес, або пішли туди робітниками. Через 10—15 років ми зіткнемося з тим, що ці люди залишаться без пенсійного забезпечення, і, відповідно, без будь-яких засобів для існування», — говорить Буткалюк.
Григорій Мельничук упевнений, що проблему МАФів можна вирішити. «Якщо подивитися на структуру доходів до бюджету, яку приносить цей сегмент, — це менше 1%. Але в питанні МАФів є певні позитивні зрушення. Наскільки мені відомо, розроблений порядок максимального спрощення переводу перших поверхів з житлового фонду у нежитловий. Зараз є близько 700 заявок. Якщо вдасться це реалізувати — проблема вирішиться. Будуть наявні вільні місця для підприємницької діяльності, обладнані мінімальними зручностями».
5. Інфраструктура. «На мій погляд, інфраструктурний дисбаланс — це головна проблема міста. — говорить Віталіна Буткалюк. — У Києві повністю зношена транспортна та комунальна сфери. На нас може чекати техногенна катастрофа. На початку 90-х ЮНЕСКО називало Київ однією із кращих для життя людей столиць. Тепер за версією The Economist Київ — одне з найбрудніших міст Європи».
Експерти сподіваються, що нова влада спробує вирішити ці проблеми хоча б частково.
