Нещодавно з робочим візитом Київ відвідали фахівці міністерства охорони здоров’я Грузії. Разом зі співробітниками українського МОЗ вони обговорили, чим саме Грузія сьогодні може допомогти Україні в плані гуманітарної і медичної допомоги. За результатами переговорів, було вирішено, що Грузія забезпечить нам допомогу за кількома напрямами: це реабілітація у Грузії наших поранених у зоні АТО військових, допомога медикаментами населенню, яке на Донбасі залишилося без відповідної медичної допомоги, допомога лікарями та медичним персоналом.
«День» поспілкувався з міністром праці, охорони здоров’я і соціального захисту Грузії Давидом СЕРГЕЄНКОМ про результати візиту до України, можливу допомогу і про те, який досвід його країни сьогодні може бути корисним для України.
— Головна мета мого приїзду — це доручення прем’єр-міністра Грузії надати максимальну гуманітарну та медичну допомогу Україні. Протягом усього часу, як я працюю міністром, у мене завжди було тісне контактування з моїми українськими колегами, тому що ми справді дружні країни і проходимо практично однакові шляхи перехідного періоду.
Під час останньої комунікації з моїм колегою Олегом Мусієм кілька тижнів тому я ще раз підтвердив нашу позицію: Грузія готова надати будь-яку гуманітарну та медичну допомогу українському народові. І ми домовилися, що було б ефективніше, якщо група фахівців планерування приїде з Тбілісі і разом із колегами з МОЗ України обговорить загальний план дій: який шлях співпраці буде найбільш ефективним.
Цього разу я вирішив особисто приїхати разом із грузинськими фахівцями. У нас була дуже продуктивна робоча зустріч із заступником міністра охорони здоров’я Василем Лазоришинцем. Ми обговорювали конкретні напрямки, й одразу після зустрічі зібралася робоча група, у складі якої з нашої сторони був начальник департаменту надзвичайних ситуацій міністерства охорони здоров’я Грузії, і в робочому порядку вони вже обговорили конкретні напрямки. Їх можна поділити на кілька груп. Це надання допомоги лікарями, медичним персоналом. Це надання допомоги тим, щоб забрати на реабілітацію певну кількість пацієнтів до Грузії. Це допомога медикаментами і допомога населенню, яке в такій ситуації опинилося без відповідної медичної допомоги. Я маю на увазі тих, хто, наприклад, потребує діалізу, людей з діабетом, дітей та інші групи пацієнтів.
— Якщо говорити про допомогу медичними працівниками, то про яких конкретно фахівців ідеться?
— На даному етапі, я хочу про це зауважити, система охорони здоров’я України добре справляється з поточними проблемами. Ресурсів, маю на увазі госпітальні ресурси, у вас достатньо — тобто, великої потреби на даному етапі забирати пацієнтів на лікування до Грузії, немає. Напевно, це буде на наступних етапах — на етапах реабілітації. Ми пропишемо конкретний план дій саме з цього напрямку. Скільки пацієнтів, які клініки, які напрямки реабілітації, буде це психологічна реабілітація чи реабілітація після отриманих травм, захворюваннях внутрішніх органів. Найближчим часом у нас буде вже детальний план дій.
«МІСЦЕВЕ НАСЕЛЕННЯ ДУЖЕ ЛОЯЛЬНО СТАВИТЬСЯ ДО БІЖЕНЦІВ І ВВАЖАЄ СВОЇМ ОБОВ’ЯЗКОМ ХОЧ ЧИМОСЬ ДОПОМОГТИ ЇМ»
— Сьогодні Україна зіткнулася з абсолютно новими для себе явищами — діти-учасники військових конфліктів, переселенці. У нашої країни не було подібного досвіду раніше. Який досвід Грузії, які проекти в цих питаннях могли б допомогти Україні?
— На жаль, ті процеси, які зараз проходять в Україні, ми якоюсь мірою вже пройшли і проходили їх кілька разів: на початку 1990-х, потім 2008 року. І у нас накопичився досить гіркий досвід із біженцями, яких у нас понад 500 тисяч. Це дуже болюча проблема для Грузії, і у нас справді є деякі напрацювання в цьому напрямкові, якими ми охоче поділимося з нашими українськими партнерами. І один із напрямків допомоги — це відрядження лікарів для медичного огляду в місцях компактного проживання біженців і внутрішніх переселенців. Тому що там своя специфіка, і особливо це стосується дитячого контингенту, який вже повинен піти в школу, а пропустив профілактичні медогляди і планову вакцинацію. Ми, до речі, готові надати Україні також і вакцини для дітей.
— А які проекти у Грузії, пов’язані з біженцями та переселенцями, були найбільш успішними? Можливо, це соцвиплати, якісь ініціативи на довгострокову перспективу?
— Упродовж останніх 20 років, коли Грузія стикнулася з проблемою біженців, було втілено в життя декілька проектів — надання як постійного, так і тимчасового житла, спеціальні соціальні пакети, соціальна допомога і надання пріоритетів для біженців у питанні отримання роботи. На жаль, це дуже масштабна проблема не лише для Грузії, а, думаю, для будь-якої країни, і вона вимагає великих витрат — не лише матеріальних. Отже, частина проектів, які ми проводили, була успішною, частина — на жаль -не дуже. Саме через те, що вони вимагали великої фінансової підтримки.
На щастя, якихось неприємних ситуацій, неприйняття біженців місцевим населенням у нас не було. Тому що все суспільство прекрасно розуміє, що ці люди втратили все, що будували поколіннями. Місцеве населення дуже лояльно ставиться до біженців і вважає своїм обов’язком хоч чимось допомогти. Хоча, наприклад, той період — 1990-ті роки — був дуже важким для всіх нас, але все одно всі допомагали один одному.
«ТРЕБА РОЗСТАВИТИ ПРАВИЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ПЕРЕБУДУВАТИ ДЕРЖАВНІ ПРОГРАМИ»
— Проблема біженців, а у випадку з Україною — переселенців, це не лише економічна проблема, але й соціальна, психологічна. Чи є у Грузії спеціальні програми з психологічної реабілітації такої категорії людей?
— Психологічна підтримка — це справді завжди дуже важливо, особливо в місцях компактного проживання, тому що там є дуже специфічні проблеми і питання. І ось, коли ми проводимо медичний плановий огляд там або в прикордонних до конфліктних зон поселеннях, проблема номер один — це психологічна допомога. У нас є дуже хороші фахівці, і я думаю, що в цьому напрямкові ми також могли б допомогти Україні.
— Що вже сьогодні повинні робити українські мінсоцполітики та МОЗ, щоб мінімізувати ті кризові явища, з якими Україна зіткнеться після війни?
— У першу чергу, хотів би наголосити, я побачив: Міністерство охорони здоров’я України дуже професійно управляє тими нелегкими процесами, які сьогодні відбуваються у вас. Що стосується першочергових завдань Мінсоцполітики та МОЗ — я думаю, що треба розставити правильні пріоритети і перебудувати державні програми. Після війни великий сектор займе психологічна та фізична реабілітація десятків тисяч людей, які пройшли через все це. Тому, я думаю, відповідна перебудова держпрограм мінімізує безліч ризиків, із якими ваша країна зіткнеться після війни.
— Які в Грузії є пільги і соцпрограми для учасників бойових дій, ветеранів? Для України це питання також є актуальним...
— Усіма питаннями ветеранів, включаючи питання охорони здоров’я і соціальних пільг, управляє департамент у справах ветеранів, який раніше був частиною міністерства оборони. Торік ми провели реформу, вважаючи, що значення цього напряму вимагає значно більше уваги, ніж увага одного міністерства. І тепер департамент у справах ветеранів став окремою юридичною особою, яка за своїми правами та можливостями практично є міністерством.
У ветеранів у Грузії пакет охорони здоров’я найбільший. Вони отримують соціальну допомогу, а їхнє медичне обслуговування набагато ширше і набагато специфічніше, ніж у інших. Ветерани завжди і в будь-якій країні користуються пошаною, і я думаю, що для того, щоб гідно оцінити їхні заслуги перед батьківщиною, важлива не лише увага, але й правильна організація та відповідні фінансові ресурси.
«У ВСІЄЇ ГРУЗІЇ ПІД ДЕРЖАВНИМ УПРАВЛІННЯМ ЗАЛИШИЛОСЯ 5–6% МЕДЗАКЛАДІВ»
— Сьогодні в Грузії відбуваються чергові реформи у сфері охорони здоров’я. Розкажіть про них детальніше: що, навіщо, чому...
— Охорона здоров’я — це те поле активності, яке вимагає постійних реформ, тому що процеси і виклики змінюються дуже швидко. Не була винятком і Грузія, яка упродовж останніх десяти років пройшла через цілий каскад реформ, що в останні п’ять років вилилися в тотальну приватизацію медзакладів. На даний момент у всій Грузії під державним управлінням залишилося 5—6% медзакладів. Я не проти приватних клінік — вони скрізь є, працюють дуже високоефективно. Але перш ніж піти на приватизацію медзакладів, перш ніж випустити з-під контролю всю систему охорони здоров’я, обов’язково треба створити два головні інструменти управління — якістю медсервісів і оцінки вартості медпослуг. Це найголовніша реформа.
Взагалі система охорони здоров’я стоїть на трьох «китах» — доступність, якість і ціна послуг. Якщо держава не створює інструменту ефективного контролю за всіма трьома напрямами, то стикнеться обов’язково з великими ризиками й опиниться в заручниках власників медзакладів. Тобто з одного боку, приватизація медичних закладів вимагає великої обережності, створення відповідної платформи, а з іншого (напрям реформ) — це перехід на загальну охорону здоров’я, коли всі громадяни країни використовують допомогу держави, щоб забезпечити хоча б базові потреби в медичній допомозі. Грузія перейшла на цю систему з 1 липня 2013 року. І ця програма загальної охорони здоров’я мала дуже великий економічний ефект. У минулі роки майже половина населення не мала медичної страховки і через відсутність грошей уникала візиту до лікаря або зверталася вже в украй невідкладних випадках. І для того, щоб отримати медичну допомогу, їм доводилося брати велику позику, продавати все своє майно. І ці ризики, які стояли перед грузинським урядом, ми успішно ліквідували. Зараз 100% жителів Грузії користуються програмою загальної охорони здоров’я — я думаю, це був один із найуспішніших проектів грузинської системи охорони здоров’я.
— Фінансування яких сфер охорони здоров’я держава бере повністю на себе?
— Держава повністю оплачує лікування невідкладної, швидкої допомоги, оплачує на 70% планові операції, лікування інфекційних захворювань, на 80% — онкології... Окрім цього, існує 20 державних програм, що оплачуються з бюджету країни. Наприклад, лікування діабету, вакцинація, психічні захворювання... Є кілька держпрограм, які підтримують хворих із рідкісними захворюваннями. Держава взяла на себе всі напрями, які створюють загрозу здоров’ю і життю наших громадян. Це не ідеал, але ідеалу досягти ніхто не зміг. Охорона здоров’я — це сфера, яка ніколи не стоїть на місці. І головне завдання уряду — правильно розставити пріоритети.
— Над чим конкретно працює ваше міністерство сьогодні? Які нові проекти буде втілено в життя у Грузії найближчим часом?
— Ми зараз закінчуємо роботу над Стратегією розвитку грузинської охорони здоров’я. У стратегічному плані — це два головні напрями: контроль якості медичних послуг та інтеграція системи оцінок медичних сервісів. Це, звісно, не все. Відбувається реорганізація структур міністерства охорони здоров’я, створюються нові інструменти для оцінки ефективності чинних держпрограм... Отже, це доволі великий фронт дій, який вимагатиме дуже багато енергії і ресурсів.
«НАСТУПНИЙ КРОК — НЕ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ, А НАДАННЯ МОЖЛИВОСТІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ДЛЯ НЕЗАХИЩЕНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ»
— А які реформи на даному етапі відбуваються у сфері соціальної політики?
— Соціальна політика одна з наймасштабніших. Сьогодні одним з актуальних питань є забезпечення соціальної пенсії для незахищених верств населення. У нас була системна проблема, коли методологія оцінки стану тієї чи іншої сім’ї мала проблеми, коли у соціального агента залишалося дуже велике поле для суб’єктивного рішення. І сама методологія була з погрішностями, коли навіть одержання в подарунок елементарної побутової техніки (скажімо, плити) змінювало статус сім’ї. Тобто система була неефективною. Допомогу отримували сім’ї, які реально не потребували її, і навпаки. Ті реформи, які ми провели, були спрямовані на створення максимально прозорої і справедливої системи. Наступним кроком буде не надання посильної соціальної допомоги, а надання можливості реалізації цих людей, знаходження для них робочих місць, щоб вони не лише соціальну допомогу від держави отримували, а й можливість реалізувати себе й отримати гідне життя.
— У чому плюси єдиного соціального фонду, який невдовзі почне діяти в Грузії?
— Ми ще в процесі створення єдиного соціального фонду, який займатиметься не лише виплатами, але й матиме більш широкі функції. Зараз цим займається одне з агентств міністерства охорони здоров’я — агентство соціального забезпечення. Ми працюємо над законопроектом і структурою цього фонду, який дуже ефективно працює у низці країн, скажімо, в Прибалтиці. І це мета, до якої ми йдемо. Але це буде, я думаю, довгий підготовчий шлях, щоб усе зробити правильно і максимально ефективно.
— У Грузії не так давно було відроджено інститут сільських лікарів. Наскільки успішним виявився цей проект?
— Я думаю, сам по собі проект відродження практики сільських лікарів правильний, і так має бути. Але управління проектом було дуже неефективне, оскільки всі сільські лікарі стали приватними особами. Не було жодної координації між ними, не було жодної оцінки ефективності їхньої праці. Система оплати перейшла на приватний сектор, у якого була заборгованість місяцями, що робило роботу сільських лікарів украй неефективною. Ми змінили систему з 1 січня 2014 року, — і тепер система управляється державою, всі заборгованості погашено. Гадаю, що координація, яку ми запропонували сільським лікарям, зробить їхню роботу набагато ефективнішою і дасть набагато кращі результати.
