Фікус і врятований кіт у руках, купа стільців і ковдр на дворі, понівечений плазмовий телевізор. Мешканці будинку, що вибухнув у Харкові, вивозили останні речі зі свого зруйнованого житла в суботу, 8 вересня. Ті, кому було, що вивозити. Ті ж, хто жив у постраждалому стояку з другого до четвертого поверху, залишилися не лише без найнеобхідніших речей, а навіть без документів і грошей. Уже 9 вересня верхні поверхи спорожнілого будинку почали розбирати.
ГОТЕЛЬ ЗАМІСТЬ РІДНИХ СТІН
«Ми лише зараз почали усвідомлювати, що сталося, — говорить багато хто з мешканців сьогодні, через тиждень після вибуху. Їм важко повірити в те, що затишні кімнати за лічені секунди перетворилися на купу уламків.
«Просто диво, що ніхто не загинув!» — говорять учасники й свідки страшної події. Вирвані спотворені броньовані двері, пробиті металеві плити й рами, гострі осколки скла й уламки металу, перекриття, що впали, ліфт, що обірвався. Пощастило, що це був будній день і більшість людей пішли на роботу. Пощастило, що ніхто не їхав у ліфті. Пощастило, що будинок був цегляний — за словами фахівців, панельний будинок «склався» б від вибухової хвилі, накривши всіх усередині. Пощастило, що концентрація газу була не найкритичнішою — збільшення кількості газу хоча б удвічі призвело б до повного руйнування перекриттів і чисельних людських жертв. Вижили також домашні тварини — коти й собаки встигли сховатися в безпечних місцях і вийшли до господарів, коли паніка вщухла.
Але навіть за такого не найстрашнішого збігу обставин кожна з тридцяти шести сімей цього дня пережила одну з найважчих подій — втрату житла. Втрату будинку. Втрату звичного життя. Близько ста людей в одну мить було вирвано з рутинної повсякденності, якої не помічаєш, поки вона раптом не руйнується разом з твоєю багатоповерхівкою. Якусь частину мешканців, що лишилися без притулку, прихистили родичі й друзі. Але більшу частину постраждалих розселили у кількох готелях. Проте навіть хороші готелі не замінять рідні стіни, й ситуація залишається важкою й травмує переселенців.
«БОЮСЯ ПОВЕРТАТИСЯ ДО ЦЬОГО БУДИНКУ»
Щодня виникають несподівані проблеми. Навіть звичні дрібниці, що завжди були під рукою й залишилися під завалами, спричиняють безліч неприємностей. «Доводиться купувати все — від шкарпеток до котушки ниток! — пояснює Валерій Бірюков, мешканець квартири на третьому поверсі, що була напроти епіцентру вибуху. — Схаменешся — немає подовжувача. А без нього й чайник не поставиш! Ні праски, ні сковорідки — все змінилося».
Літня мати одного з мешканців досі не може спати ночами, часто плаче. Багатьом сняться кошмари. «Я не хочу повертатися до цього будинку, навіть якщо його відбудують заново», — говорить Влада Алексєєнко, 20-річна дівчина з четвертого поверху, яка дістала серйозну травму обличчя й щелепи. З нею згодні багато тих, хто пережив вибух. Люди побоюються, що будинок більше ніколи не буде для них безпечним і надійним. Сама Влада перед вибухом йшла сходовим майданчиком, збираючись вийти. Спустившись сходами, вона помітила в повітрі під’їзду дивну суспензію, схожу на пил, і відчула запах перегрітого електроприладу, «наче фен розжарився в перукарні», згадує вона сьогодні. Занепокоєна, вона повернулася до своєї квартири й зачинила двері на ще один поворот ключа. У цю мить пролунав вибух. Дівчину вдарило вибуховою хвилею об стіну, вона впала на сходах. Мешканці будинку почали вибігати на вулицю повз скривавлену дівчину, в паніці не помічаючи її, поки вона не почала кликати на допомогу. Тоді її теж винесли на двір і пізніше доправили до лікарні.
Олена Соколенко, яка жила на другому поверсі прямо під горезвісною квартирою й дістала найтяжчі травми, згадує страшний день, мов у тумані. Розповідає, що збиралася погуляти з півторарічною дочкою Кристиною. Здивувалася, що дитина без дозволу вийшла на балкон — дівчинці забороняли виходити туди без дорослих. Але покликати дівчинку вона не встигла, пролунав вибух. Олена опритомніла вже під бетонною плитою, повністю завалена уламками й засипана цементом. Вона не могла відкопатися сама й почала кликати на допомогу. Її мати в стані неймовірного шоку почала кричати з балкона: «Рятуйте!» На їхній балкон з вулиці через дах зруйнованого магазина почали підійматися незнайомі чоловіки. Вони відкопали Олену, винесли її на руках і посадили на лавці на дворі. Лише у машині швидкої допомоги дівчина відчула сильний біль у спині. Зараз у неї діагностують компресійний перелом хребта й обіцяють виписати через кілька тижнів. Олена рада, що її дочка й мати не дістали травм. Говорить, що в будинку стояла ікона, яка, на подив, залишилася цілою серед усіх речей, знищених вибуховою хвилею.
«ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ НАБАГАТО ВАЖЛИВІШІ НІЖ ГРОШІ ТА МАТЕРІАЛЬНІ ЦІННОСТІ»
Несподівано у нещастя знайшлася й світла сторона. «Горе нас об’єднало, — говорять в один голос мешканці зруйнованого будинку. — Ми жили поруч, в одному під’їзді, але рідко спілкувалися. За багато років слова один одному не сказали, лише «привіт» і «бувай». А тепер усі ми, як рідні! Передзвонюємося щодня, допомагаємо».
«Зараз особливо гостро розумієш, що людські стосунки набагато важливіші ніж гроші та матеріальні цінності, — міркує Валерій Бірюков, будівельник за фахом. — Матеріальне руйнується, залишаються рідні й близькі люди, заради них і живеш». Згадує, що якраз перед вибухом підраховував, скільки грошей піде на новий ремонт, а тепер ремонт робити нема де. Але знедоленим він не почувається. Пишається своїм 75-річним батьком, який у найстрашнішу хвилину проявив холоднокровність, встиг схопити документи й вивести дружину на вулицю.
Трагедія стала приводом для багатьох людей проявити співчуття, турботу про близьких і далеких знайомих. А часом і про зовсім незнайомих людей. Мешканці сусідніх будинків з перших днів несли постраждалим одяг, взуття й предмети першої необхідності. Хтось прихистив у себе сім’ї потерпілих, їхніх пристарілих батьків і дітей. Однокласники Олени Соколенко зібрали й передали їй до лікарні гроші й продукти. Одна з мешканок сьомого поверху, в якої три дитини шкільного віку залишилися без підручників, розповіла про свою проблему в соціальній мережі «Одноклассники». Наступного дня до неї прийшли абсолютно чужі люди, які принесли не лише підручники, а й подарунки дітям.
А ще у багатьох з нас після вибуху з’явився привід озирнутися на сусідів у своєму будинку, на своєму сходовому майданчику. З ким ми живемо пліч-о-пліч, під одним дахом, з ким ділимо відповідальність за своє життя? Адже всі ми, жителі сучасних міст, зв’язані спільними стінами. І зв’язані міцніше, ніж нам здається. З ризиком для життя.
ДО РЕЧІ
Нагадаємо, 4 вересня слідче управління прокуратури Харківської області порушило кримінальну справу за фактом вибуху за статтею «службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки». За неофіційною версією, вибух могла спричинити забута на газовій плиті сковорідка. Як повідомляє прес-служба прокуратури Харкова, станом на 11 вересня проводяться медичні експертизи, за результатами яких до кінця тижня слідчі зможуть зробити заяву.
