Рімейк на тему «Десять днів, які потрясли світ» розпочався 6 березня і тривав, поки в цьому була потреба. Путін зник. Як на мене, це була феесбешна операція, якою керував сам зниклий господар Кремля. Але світ повівся на топ-новину. Політичні діячі, журналісти, політологи почали тиражувати припущення — від невиліковних хвороб до протистояння в оточенні російського президента. Це виглядало особливо зворушливо: мовляв, на зміну сьогоднішньому Путіну-1 може прийти Путін-2, ще більш кровожерний, і тоді ми ще згадуватимемо Путіна-1 як такого собі ліберального поміщика з роману чи то І.Тургенєва, чи то І.Гончарова. Такі месиджі полюбляють вкидати спецслужби для вивчення суспільної думки, а проте долею ПТН продовжувала цікавитися навіть та свідома частина громадськості, для якої власне ПТН, здавалося б, міцно пов’язаний з іншою абревіатурою — ПНХ.
Наважуся припустити, що ефекту було досягнуто. Адже якою була попередня топ-новина з Росії? Правильно, вбивство Б.Нємцова. Нова топ-новина заступила давнішу. Хто там розводився про нові санкції, про «список Нємцова» на кшталт «списку Магнітського»? Ну, і де тепер той список?
Загалом несподівані зникнення та появи такого собі бога з машини, який в античній трагедії з’являвся на сцені наприкінці вистави й залагоджував усі проблеми, — старий улюблений прийом російських деспотів, зокрема і духовних наставників нинішнього. Згадаймо хоча б терміновий від’їзд 3 грудня 1564 року Івана Грозного з Москви до Олександрівської слободи, що спричинив сум’яття та паніку серед московитів, а це натомість дозволило царю через місяць повернутися до міста вже на власних умовах, із правом карати на горло «зрадників».
Якщо хочеш розгадати фокус, мусиш уважно стежити за руками фокусника. Зрештою нас взагалі не повинно цікавити, де Путін, що сказав Путін (бо він бреше), що сказав прес-секретар Путіна (бо він теж бреше). Стежмо за руками. У цьому сенсі на тлі спрямованих на залякування світової спільноти фільму до річниці окупації Криму, погроз на адресу Данії, чергових військових маневрів та провокацій російських літаків практично непоміченим залишився указ президента РФ від 19 березня про призначення генерала армії, заступника директора ФСБ з питань протидії тероризму Олега Володимировича Сиромолотова заступником міністра закордонних справ Росії з питань боротьби з тероризмом. А даремно. Хоча ні для кого не секрет, що російські МЗС та ФСБ — споріднені структури, які працюють за законом сполучних посудин — відкриття високої дипломатичної посади під довіреного й перевіреного Сиромолотова, який у період підготовки до сочинської Олімпіади, встиг «засвітитися» у складі Ради директорів найкорумпованішої в корумпованій Росії державної корпорації «Олімпбуд», видається подією набагато цікавішою, ніж тимчасове зникнення Путіна. І не лише у ретроспективному плані, оскільки олімпійські ігри в Сочі, за визначенням російських оглядачів Андрія Солдатова та Ірини Бороган «можуть принести Росії перше місце у змаганні зі стеження за спортсменами та вболівальниками». Діапазон діяльності новопризначеного заступника міністра може виявитися надзвичайно широким: від спроб зближення зі США, як це було 2001 року, на грунті боротьби з міжнародним тероризмом та дипломатичного прикриття нестандартних ситуацій, створюваних на територіях інших держав.
Цивілізованому світові слід зрозуміти, що загрозу міжнародній безпеці становить не Путін і не його наступник, а країна, 90% населення якої Путіна підтримує. І ось тут час перейти до тумби. Колись давно мені до рук потрапила газетна стаття циркового дресирувальника, що починалася зі слів: «Чи помічали ви, що леви й тигри, сидячи на арені на своїх тумбах, весь час соваються?» Пішов до цирку й переконався: справді соваються. Виявляється, ці гігантські кішки смертельно бояться впасти. Знаючи це, фахівці роблять їм у цирку тумби такого діаметру, щоб хижаки постійно відчували дискомфорт і совалися, боячись упасти, бо якби їм вдалося вмоститися вільно, вони, не роздумуючи, накинулися б на дресирувальника або одні на одних. Останнім часом я дедалі більше схиляюся до думки, що світ врятує не краса, а така-от незручна тумба для Росії, щоб та ні на кого не кидалася.
