Упродовж останніх років влада обіцяє відродити в Україні військове суднобудування. За радянських часів вітчизняні суднобудівні підприємства більшою мірою виконували саме оборонні замовлення. Із розпадом Радянського Союзу Україна спочатку закінчила будівництво закладених раніше суден, потім заводи виживали за рахунок будівництва суден цивільних, військові кораблі майже не будувалися. Зараз же деякі замовлення такого роду українські корабели мають. Наприклад, «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» будує для Державної прикордонної служби України патрульний катер типу «Орлан», а для ВМС Китаю — чотири десантних кораблі на повітряній подушці «Зубр».
НОВИЙ ПРОЕКТ — НОВІ СПОДІВАННЯ
Утім, малюючи райдужні перспективи галузі, нинішня влада говорить передусім про державне замовлення на будівництво серії з чотирьох корветів для українських військово-морських сил. Його отримав «Чорноморський суднобудівний завод». Корвети будуватимуться за технологією «стелс», включатимуть новий вид радіолокаційної станції, сучасну гідроаккустику, єдину автоматизовану систему управління. Зброя ж імпортуватиметься з Європи.
Як зазначено в концепції державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет» за проектом № 58250, її виконання надасть можливість «пропонувати на міжнародному ринку озброєнь конкурентоспроможні кораблі й технічні засоби». «Україна в змозі будувати кораблі й будуватиме кораблі протягом довгих років найвищої складності. Я вам це заявляю з усією відповідальністю. Школу ми зберегли», — запевнив журналістів міністр оборони України Дмитро Саламатін під час святкування в Севастополі Дня флоту України і Дня Військово-Морського флоту Росії.
Зважаючи на малу кількість корветів, які планують побудувати до 2021 року, будівництво це і справді поки працює більшою мірою на імідж країни. «Якщо ми матимемо чотири таких корвети, то в майбутньому один перебуватиме на поточному ремонті, один — на «відпочинку», контролювати кордон залишається дві одиниці. Та для контролю над береговою лінією в 3000 кілометрів цього замало. А ті кораблі, які ми вже маємо, свій вік поступово відживають», — ділиться своїми міркуваннями перший віце-президент Асоціації суднобудівників України «Укрсудпром» Віктор Лисицький. Він вважає, що така мала серія робить корвет проекту № 58250 задорогим (зараз держава виділяє на неї 16 млрд грн). «До того ж, для корвета цей корабель завеликий — це радше фрегат», — додає експерт.
З одного боку, попит на військові кораблі у світі є постійно. За підрахунками компанії AMI International, яка роками відстежувала програми закупок військово-морської техніки 72 провідними флотами світу, на період до 2028 року буде побудовано понад 3300 військових кораблів. Зокрема, очікується поява 242 десантних кораблів, 93 корветів, 243 фрегатів, 145 есмінців. З іншого — міжнародний ринок військово-морської техніки доволі складний. Нові кораблі на експорт активно будують країни, які мають розвинуту суднобудівну промисловість, європейськими лідерами є Франція та Німеччина. Потрапити ж на нього не так просто. Більше того, 2011 року експерти відзначали ріст конкуренції на ньому. І насамперед це пов’язано з тим, що на ринку активно продаються кораблі, які вже вислужили років по двадцять. Часто їх продають США чи Великобританія, будуючи при цьому для своїх флотів нові.
РОСІЯ ПОДБАЛА ПРО СВОЇХ КОРАБЕЛІВ
Ще два роки тому влада могла тішити себе надією, що українські суднобудівні заводи нарешті завантажить замовленнями сусідня Росія, яка саме активно заповзялася оновлювати свій флот. Коли 2010 року було підписано Харківські угоди, деякі українські політики й експерти казали, що «вдячні» росіяни будуватимуть нові кораблі для Чорноморського флоту Росії на наших заводах. Більше того, член комітету Держдуми РФ з оборони Михайло Ненашев запевняв, що нова угода з Чорноморського флоту відкриває можливість для будівництва російських кораблів на українських верфях. Росія нібито хотіла за програмою оновлення ЧФ будувати тут 15 військових кораблів. Проте ці замовлення дісталися російським корабелам. Як нещодавно заявив командувач ЧФРФ контр-адмірал Олександр Федотенков, перші три підводних човни і три сторожових кораблі нового покоління флот отримає вже наприкінці наступного року. Серію підводних човнів заклали на Адміралтейському об’єднанні «Адміралтейські верфі» в Санкт-Петербурзі, сторожовиків — на суднобудівному заводі «Янтарь» у Калінінграді.
Втім, угоду про заміну кораблів ЧФРФ на нові Україна з Росією поки що так і не підписали. Зокрема, одна сторона хоче, аби з нею погоджувався кожен крок і мати повний перелік озброєння нових кораблів, а інша — максимальної свободи пересування. Зважаючи на принаймні видиму впертість обох, коли це станеться, ще не зрозуміло.
Слід також розуміти, що Росія прагне оновити свої військово-морські сили кораблями сучасними, з використанням новітніх технологій тощо. І для неї важливо не лише завантажити роботою свою промисловість, а й щоб корабели під час їх будування набралися відповідного досвіду. Так, саме бажанням отримати нові технології пояснювало 2010 року російське керівництво наміри придбати у Франції вертольотоносці «Містраль». Мовляв, у сфері військового суднобудування вони випереджають російські. А так є нагода перенести ключові технології та поєднати їх з тими елементами передових технологій, які в Росії вже існують.
Восени 2011 року на Середньо-Невському суднобудівному заводі заклали корабель протимінної оборони нового покоління. Спроектаний Центральним морським конструкторським бюро «Алмаз», корабль проекту 12700 «Александрит» будується на основі уніфікованого корпусу із склопластика. Він знищуватиме міни на безпечній для корабля дистанції, застосувуючи новітні високоефективні гідроакустичні станції.
На новий рівень виходять і ескадрові міноносці: за три роки федерація планує започаткувати серію із шести кораблів з елементами протиракетної та протикосмічної оборони. Кораблі, які мають побудувати «Північна верф» і «Балтійський завод», уже проектує петербурзьке Північне проектно-конструкторське бюро. Оригінальна архітектура надбудови фрегатів проекту 22350 і композитні конструкційні матеріали («стелс») знижують його радіолокаційну і оптичну помітність.
Та й ще питання, чи справді Росія прагне оновити флот на Чорному морі. Ще за радянських часів було зрозуміло, що в разі бойових дій з блоком НАТО цей флот, уже не маючи змоги пройти через протоки в Середземномор’ї і далі, одразу стає в чорноморській пастці вразливою ціллю. Зараз же присутність ЧФРФ у Севастополі для Росії є справою престижу. І тут уже не важливо, що кораблі застарілі — більшість глядачів на військово-морському параді все одно цього не помічають. Головне, що вони є.
З огляду на зазначене, особливі надії покладати на Росію не доводиться. Тим паче, що вона й сама експортує військові кораблі.
Однак для українських корабелів будівництво сучасних військових кораблів — це хороший досвід. Головне, аби вони його справді змогли отримати. На жаль, Україна ніколи не відрізнялася стабільним фінансуванням військових проектів. За спостереженнями експертів, збройні сили зазвичай отримують не більш як 30% від прописаних бюджетом коштів. Та ще й наприкінці року та, як правило, із спеціального фонду.
Тому залишається сподіватися, що ЧСЗ отримуватиме фінансування вчасно і вчасно ж до 2021 року побудує чотири замовлених корвети. І у нас не повториться «польський» сценарій. Нагадаємо, наші західні сусіди збиралася будувати серію багатоцільових корветів Gawron. Планувалося побудувати сім корветів на основі німецького проекту EKO A-100. Перший заклали 2001 року на військово-морської верфі у Гдині. Та коли стало зрозуміло, що бюджет ВМС такого навантаження не витримає, кількість зменшилася до трьох, а потім — і до одного. Що, зрозуміло, збільшило вартість одиниці. Проект вийшов задорогим. Національну програму з будівництва корветів цього класу згорнули. Верф, яка вже спустила на воду корпус корабля, збанкрутувала.
