Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Художник-епоха

У Музеї сучасного мистецтва України триває персональна виставка Івана Їжакевича
23 серпня, 2012 - 00:00
ІВАН ЇЖАКЕВИЧ. «МАМА ЙДЕ». / ФОТОРЕПРОДУКЦІЮ НАДАНО АВТОРОМ
ІВАН ЇЖАКЕВИЧ. ФРАГМЕНТ ІЗ РОЗПИСУ ДЛЯ ЦЕРКВИ ВСІХ ВСЯТИХ НАЦІОНАЛЬНОГО КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ЗАПОВІДНИКА / ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ ІЗ САЙТА RISU.ORG.UA
ІВАН ЇЖАКЕВИЧ. «ЛЮБІТЬ ЛІС» / ФОТОРЕПРОДУКЦІЮ НАДАНО МУЗЕЄМ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

Його називають людиною-явищем. Іван Сидорович Їжакевич народився 18 січня 1864 року і прожив ціле століття без двох років. Понад 80 із них він провів із пензлем у руках. Дитячі роки майбутнього художника минули на Черкащині, а в одинадцять років хлопець потрапив до Києва, де і почав малювати, вступивши до Київської рисувальної школи Миколи Мурашка.

Здібності Їжакевича проявилися рано. Якось Іван намалював автопортрет і разом з іншими малюнками показав його вчителю. Мурашко, одразу оцінивши роботу, запропонував своєму учневі, не полишаючи навчання, стати репетитором для початківців.

В юності за пропозицією Михайла Врубеля та професора Адріана Прахова Їжакевич також брав участь у реставрації фресок Кирилівської церкви.

«У Києві збереглося багато монументально-декоративного малярства Їжакевича — від перших спроб у Кирилівській церкві до найдосконаліших у Києво-Печерській лаврі, — розповідає києвознавець Михайло ДИМЧИНА. — Іван Сидорович розписував церкву над Економічними воротами Лаври, а також Всесвятську і Трапезну (остання мальована за ескізами і під особистим керівництвом Олексія Щусєва). Розписи справляють враження «оптимістичного, мажорного акорду», взятого сміливою рукою».

Сам Їжакевич згадував про те, як почав працювати над розписами найвеличніших українських храмів: «Микола Мурашко отримав листа від професора Прахова і прочитав нам, учням, що через декілька днів оголосять початок реставрації фресок у Кирилівській церкві на Куренівці. Справді, незабаром роботу розпочали. Виконавши першу роботу, я дістав похвалу від Прахова і Врубеля. А от наступну мою роботу Врубель посварив, дорікнув мені, коли я почав йому доводити свою грамотність. Пам’ятаю, він сказав тоді мені: «Тут шкільна грамотність не підходить. Тут потрібна творчість». («Словник з культури», 2003 р.).

Цікаво, що попри участь у монументальних проектах, у живописі Івана Їжакевича ключовою темою є народний побут. Найчастіше він створював замальовки з життя селян. Пізніше захопився історичними картинами та ілюстраціями до сюжетів літературних творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка... Це захоплення переходить у професію — Іван Їжакевич починає працювати у популярному на той час ілюстрованому журналі «Нива». Малюнки митець робив на самшитових дошках, пером або розмивкою туші, які потім ксилографи гравірували й готували до друку. Наприкінці 1890-х років Іван Їжакевич вже мав ім’я популярного ілюстратора.

Власне, графіка Їжакевича представлена у Музеї сучасного мистецтва на Глибочицькій, 17.

«У нашому музеї представлено експозицію з власної колекції. І хоч тут лише 19 його невеликих графічних творів, зацікавленому глядачу, я впевнена, вони подарують море задоволення та поживи для роздумів», — переконана працівник музею Світлана ГАВРИЛЕНКОВА.

Виставка робіт Івана Їжакевича у Музеї сучасного мистецтва України триватиме до 1 жовтня.

Софія КУЩ
Газета: