Росія хоче запровадити ембарго на українські продукти вже з початку наступного року. Як заявив днями глава Мінекономрозвитку Олексій Улюкаєв, продовольче ембарго буде діяти у разі, якщо Москві не вдасться домовитися зі своїми партнерами про додаток до договору про зону вільної торгівлі Україна — ЄС. «Має бути ухвалено юридично зобов’язуючу угоду трьома сторонами, або як якийсь додаток до договору про ЗВТ Україна — ЄС, або як окремий документ, в якому було б прописано юридично зобов’язуюче зняття наших ризиків, пов’язане з техрегулюванням, ветеринарним і фітосанітарним контролем, з митним регулюванням, з небезпекою неконтрольованого припливу товарів із третіх країн через Україну до нас», — заявив Улюкаєв.
За його словами, Москва заявляла про це Києву неодноразово протягом року. «Ми дали проект відповідного документа нашим колегам і хотіли б отримати не загальні розмови, а юридично зобов’язуючий документ», — зазначив міністр. Він додав, що Росія пропонує ввести перехідні періоди, проте «поки сигнали від колег скоріше негативні».
Нагадаємо, що 13 серпня російський прем’єр-міністр Дмитро Медведєв підписав розпорядження про розширення переліку країн, щодо яких Росія застосувала контрсанкції. Список країн, щодо яких Росія вводить продовольче ембарго, поповнився п’ятьма державами, зокрема до списку потрапили Албанія, Чорногорія, Ісландія, Ліхтенштейн та — на «особливих умовах» — Україна. Продовольче ембарго щодо України набуде чинності у разі застосування Києвом економічної частини Угоди про асоціацію з Євросоюзом. До слова, наступні переговори з цього питання між представниками Євросоюзу, України та Росії на міністерському рівні за цією темою заплановано на 7 вересня у Брюсселі.
Утім, в ЄС запевняють, що Угода про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною має набути чинності з 1 січня 2016 року. «Це не має змінитися, і було визнано всіма сторонами під час тристоронньої зустрічі (ЄС, Україна, Росія) на рівні міністрів», — повідомили в Європейській зовнішньополітичній службі на запит Deutsche Welle.
«День» поцікавився в експертів, яких і під яким приводом змін в Угоді вимагає російська сторона та як слід на них реагувати. Відповіді — у коментарях.
КОМЕНТАРІ
Ярослав ЖАЛІЛО, президент Центру антикризових досліджень:
— Псевдозанепокоєність Росії українською Зоною вільної торгівлі з ЄС розкручується протягом кількох років. У них є пакет аргументів, який був підготовлений ще Сергієм Глазьєвим приблизно в 2012 році, і з того часу він мало змінився.
Перший міф — на український ринок безмитно почнуть масово входити європейські товари, які витіснятимуть російські. Другий — українські товари, які будуть витіснятися в Україні європейськими виробниками, «хлинуть» на ринки Митного союзу. Третій аргумент — те, що через Україну можуть безмитно контрафактним чином транзитуватися товари з Європи і під виглядом українських товарів надходити на ринки Митного союзу.
Ми переконані, що це — абсолютно абсурдні речі, які базуються на принципах «а може, а якщо», вони не мають під собою об’єктивного економічного обґрунтування.
Тому вважаю, що заява російського міністра Улюкаєва — політичне замовлення в момент, коли Росії потрібно довести, що вона захищає свої економічні інтереси, протидіючи українській інтеграції, й начебто піклується про своє населення. І якщо це офіційна заява офіційного міністра, українській стороні варто було б ще раз нагадати про те, що це все — лише політично заангажований економічний аналіз із боку РФ. Тим більше, з позицією Росії не зовсім згодні її найближчі партнери по Митному союзу.
Звісно, для української економіки це буде відчутною проблемою, тому що завдасть додаткового удару по можливості експорту на російський ринок. Але цей експорт із без того дуже згорнувся, і я можу припустити, що там залишилися ті товарні групи, які Росії більше потрібні. Адже все, що могла, Росія витіснила протягом останніх років. Це вже залишки. Тим більше, торгівля між Україною та Росією гальмується і з багатьох інших причин уже тривалий час.
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— За великим рахунком, вся ситуація навколо Угоди про асоціацію і ЗВТ має, перш за все, політичний характер. Тут дуже мало економіки, і так звані очікувані проблеми, про які говорять росіяни з точки зору впливу нашої ЗВТ з ЄС — нічим, фактично, не обґрунтовуються. Звісно, буде економічний ефект, але нічого надзвичайного не буде.
Наші економіки дуже змінилися, і за понад 20 років незалежності російської та української економік відбулися суттєві зміни. Наприклад, ще 15 років тому ніхто не очікував, що на всіх ринках активно продаватимуть свої автомобілі китайські виробники, які суттєво потіснили міжнародних виробників, а тим більше вітчизняних. Тому, на мою думку, відбувається цілком об’єктивний процес зміни національних структур і зміна зацікавленості країн у торгівлі одна з одною.
Також ми можемо говорити про те, що незважаючи на всі питання, які піднімає і Росія, і Білорусь, і Казахстан, вони сказали, що не бачать великої проблеми в тому, що Україна увійде до ЗВТ з ЄС, і сьогодні не підтримують будь-які обмежувальні дії з боку Росії.
З політичної точки зору — все зрозуміло, але якщо будуть впроваджені якісь санкції, що теоретично може бути, то нам варто в першу чергу задіяти міжнародний потенціал, пов’язаний із Світової організацією торгівлі тощо. Тобто ми повинні розуміти, що сьогодні Росія як агресор завжди буде шукати підстави для того, щоб притиснути Україну політично чи економічно.
Спад нашої торгівлі почався ще 2012 року — задовго до того, як почалися всі проблеми. Це було пов’язано з тим, що змінювалися структури економіки і інтереси. Зрозуміло, що Росія — все ще є великим ринком. І якщо його завтра закриють, його гравці зазнають втрат. Але ми маємо пам’ятати про те, що ринки не бувають вічними. І якщо компанія весь час постачала товар виключно на російський ринок, то, зрозуміло, вона брала на себе певний ризик. Але це вже питання до Росії, і треба розуміти, що РФ поводить себе як справжній агресор, і говорити про те, як торгувати і тому подібне, дуже складно.
