В українських ЗМІ писали про загибель у боях під Іловайськом американця українського походження Марка Паславського, який відмовився від громадянства США, щоб вступити до Збройних сил України. Крім нього, у подіях на Майдані брав учать ще один американець, колишній журналіст «Голосу Америки» Юрій Саєвич, який був одним з бійців 27-ї сотні самооборони і досі залишається відданим ідеям Майдану. Днями він знову побував у нашій країні і розповів «Дню» про мету свого короткого візиту, свої плани і те, як американські ЗМІ представляють події в Україні.
«Я СВЯТО ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО МАЙДАН ЗАСЛУГОВУЄ НА НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ»
— Приїхав на два тижні в Україну, по-перше, щоб підготувати грунт для подальшої праці тут, коли приїду на триваліший час, і заодно для того, щоб продовжити працю над книжкою про Майдан. Я маю намір видати книжку під назвою: «Американець на Євромайдані. Справа для Нобелівської премії миру за українську революцію». Я свято переконаний, що Майдан заслуговує на Нобелівську премію. Раніше у мене для цього бракувало часу. По-друге, я пишу лист президенту США Бараку Обамі, не маючи жодних ілюзій, що навіть коли він його прочитає, то це змінить його позицію. Але це можна буде використати як інструмент діалогу, щоб правильно вести мову про те, що діється в Україні, серед американських кіл, зокрема ЗМІ. Адже картина про події в Україні, спотворена і її треба відновити. По-третє, мене дуже непокоїть кампанія проти добровольчих батальйонів, що, зокрема, зосереджена на «Азові» і «Правому секторі», яких звинувачують у фашизмі та неонацизмі, а це несправедливо. Я приїхав у Маріуполь, щоб зібрати матеріали для підсилення й так уже дуже сильних аргументів цієї несправедливості.
— Можете детальніше розповісти про лист Обамі, про що там ітиметься?
— Це радше буде не лист, а звернення до президента з точки зору єдиного американця, який може сказати, що із самого початку він був учасником-свідком встановлення дипломатичних відносин між Україною і США. Зокрема як перекладач я був присутнім на переговорах про здачу Україною свого ядерного арсеналу. І як свідок історії я розумів, що це означає. Крім того, я був на Майдані майже весь час і бачив ці події зсередини. Я був поранений на Майдані. Отже, все це я використовуватиму як аргументи, щоб говорити про це більш авторитетно не лише до адміністрації президента Обами, а й до американського загалу та американських ЗМІ. Я планую використати це як промоушн. Адже дуже мало говорять про Україну, мало пишуть, і на ток-шоу дуже часто виступають кремлівські тролі. Тому я хотів би надати нової енергії цьому діалогу. Тим, хто зацікавлений, я можу надіслати повний і коротший варіанти звернення.
— Так ми зацікавлені. І можемо надрукувати його трьома мовами: українською, російською та англійською. Ви кажете, що в Америці мало згадують про Україну, але я знаю, The Washington Post регулярно пише про події в Україні й закликає адміністрацію Обами надати нашій країні летальну зброю. То чи справді можна говорити про спотворене уявлення американців про події в Україні?
— Так, The Washington Post дуже наполегливо і дуже послідовно в редакційних статтях закликає до цього. І це важливо, бо The Washington Post — авторитетна газета. І це чудово, що газета ліберальних напрямів закликає до такої допомоги Україні, але водночас вона друкує коментарі авторів, які представляють цілком спотворену картину і закликають не озброювати Україну. Так само в інших газетах є дуже розумні і чесні журналісти, які знають, що діється і повідомляють про протести багатьом членам адміністрації президента, наприклад міністру оборони, який заявляє, що Україну треба озброїти. І що це, насправді, найбільша загроза для самих Сполучених Штатів. Але водночас публікується багато негативного і неправдивого про події в Україні.
«ПРО МІНСЬКІ УГОДИ»
— А як ви можете пояснити те, що серед претендентів на номінацію у кандидати в президенти від Республіканської партії, згідно з опитуваннями, лідирує мільярдер Дональд Трамп, який заявив, що Україна — це проблема Європи, зокрема Німеччини?
— Однією з моїх цілей буде передача підготовленого мною звернення до Обами кожному кандидату в цій кампанії на посаду президента. Адже вони в найкращому разі ігнорують питання України, тоді як йде війна між двома найбільшими державами в Європі. Трамп просто невіглас, коли заявляє, що Америка не має жодного відношення до цієї війни. Тому кандидатів у президенти від Республіканської партії треба просвіщати щодо подій в Україні. І я певен, якщо вони прочитають мій документ, то можуть використати його як аргумент проти демократів.
— Як відомо, адміністрація Обами підтримує ЄС у просуванні мінського процесу, який має принести мир в Україну. А як це сприймається серед простих американців?
— Так, у пресі це подається так як каже Меркель і Керрі, що мінський формат це єдина нагода, яка гарантує мир. Але насправді це фарс, коли вони представляють цей формат, особливо, коли в Мінську як миротворець виступає Володимир Путін, який розв’язав цю агресію. І йому фактично дали можливість написати текст цих домовленостей, які Росія не виконує, а Україна має їх виконувати. Як на мене, це абсурд.
— А який же може бути інший шлях, щоб змусити Путіна виконувати ці угоди, вивести війська з Донбасу і повернути Крим?
— Інший спосіб це — озброїти Україну. Я не бачу вирішення цієї проблеми шляхом переговорів. Як можна вести переговори з країною, про яку Бісмарк сказав: що договір з нею не вартий папірця, на якому він написаний. І це Росія підтверджує упродовж кількох століть та й останній час. Тому як можна укладати переговори з людиною, яка не тримає слова. І ця відмова надати Україні зброю для самозахисту, на мою думку, становить фактичне глобальне ембарго на постачання зброї країні, яка є жертвою агресії.
«МЕНЕ ОБУРЮЄ САМА ІДЕЯ, ЩО УКРАЇНЦІВ ПРИМУШУЮТЬ ВНОСИТИ ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ПІД ЗОВНІШНІМ ТИСКОМ»
— Однак США чинять тиск, щоб Україна ухвалила зміни до Конституції у плані децентралізації влади, яка передбачає передачу більших повноважень у регіони, наголошуючи, що це забезпечить мир в Україні. І саме цей аргумент спрацював під час голосування у Верховній Раді під час ухвалення змін до Конституції у першому читанні. Хіба це погано?
— Я переконаний, що децентралізація потрібна і це — позитивне явище. Але нав’язувати суверенній державі умову змінити свою Конституцію та й ще прописувати такий пункт у міжнародному договорі, це ще один абсурд. Я дивився, як питання про зміни Конституції обговорювалось у Верховній Раді. Там було одне лукавство, особливо з боку провладної коаліції, яка говорила, якщо ви проти цих змін, то ви проти України.
— Поки виглядає так, що українська влада збирається до кінця року ухвалити зміни до Конституції конституційною більшістю і тим самим сподівається, що Росія та підтримувані нею сепаратисти виконають зі свого боку всі пункти Мінських домовленостей. Хіба такий варіант не можливий?
— На мій погляд, це немає жодного значення, навіть якщо до кінця року буде ухвалено конституційні зміни, які задовольнять амбіції Путіна. Адже Путін і Росія будуть продовжувати робити те, що хочуть, ігнорувати пункти Мінських домовленостей, які їм не подобаються. І Захід зі свого боку ігнорував усі обіцянки Україні щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності згідно з Будапештським меморандумом.
Треба відкрити очі і визнати, що Росія не відмовиться від своєї думки, або підкорити Україну собі повністю, або знищити саму державу, українське суспільство. І треба ставитися до цього питання з визнанням цієї правди. А це означає, робити все, щоб захистити себе.
«УКРАЇНЦІ Є НА ДОНБАСІ, Й ЇХ НЕ МОЖНА ВІДДАВАТИ НА ПОТАЛУ РОСІЇ»
— Деякі експерти радять просто відсікти частину Донбасу, яку Київ не контролює, з надією повернути в майбутньому до свого складу. Як ви думаєте?
— Ні цього не можна робити в жодному разі. Я був у Маріуполі і зустрічався з людьми російського походження. Вони — українські патріоти, беруть участь у захисті української землі. Так само українці є на Донбасі і їх не можна віддавати на поталу Росії. А це вже Україна зробила раз із Кримом. Це — несправедливість. Кажуть, що найцінніша річ на світі це — земля, тому що Бог створив обмежену її кількість. Тому ніколи не можна віддавати своєї території.
— Але ж поки немає сили забрати її назад, хіба не так?
— Але до того часу як появиться сила не треба сприяти цьому, казати: таке сталося, треба забути. Треба використати всі засоби, щоб здобути перемогу, бо це війна за існування. А кожна така поступка послаблює Україну...
