...Для чого нам реформа суддівства? Відповідаю: не заради абстрактного торжества поняття «справедливість», а заради якісних змін у нашій суспільній свідомості. Як? У січневому номері «Дня» (див. статтю Віталія Княжанського «Український суддя: хто це?» у №2 від 14 січня 2015 року) йшлося про значення розвитку соціальної культури громадян. Розвиток як передумову успіху усіх реформ. Чи не актуально? Ще й як! Вже он і про Майдан-ІІІ говорять, а з реформуванням нічого не виходить. Все поки що зводиться до реформи зовнішньополітичної орієнтації (Москва—Захід—Москва—Захід...).
Чому, крім балачок про необхідність змін у судах, значних кроків немає? Відповідь, по-моєму, захована у якості нашого суспільства. Не тому судді криво судять, що судді погані. На кривосуддя є запит у суспільстві. Стійкий той запит створюють ті, хто домінує у суспільстві. Ті — хто «розприхватизував» усе свого часу, і все прибрав до своїх рук та все тримає під контролем через кумів, сватів, братів, родичів і т.д. Не тільки «олігархи» домінують в Україні. «Олігархи» — це «крупник». А на мікрорівні панують колишні «розприхватизатори», з їх специфічними «замашками», навичками, «ухватками», світоглядом, запитами щодо стилю життя. І, відповідно, — моральною подобою. Ця подоба не узгоджується не лише із справедливим судом, а й із засадами функціонування громадянського суспільства: відкритість, чесність, відповідальність, добромисність. Оці засади не є чужі в Україні. Але в Україні (на мікрорівні) вони пригнічені. Чи треба докази? Якщо треба, я вам дам... А поки продовжу: метою судової реформи має бути не абстракція, а конкретна можливість людини-громадянина відстояти своє право, утвердити себе, поширитися між людьми, явочним порядком якісно змінити наше суспільство, чим і внести позитивні зміни у нашу соціальну культуру, у наші можливості реформуватись. І от тут, дозвольте наголосити, я й бачу ключове значення особи судді-громадянина, як опертя для людини-громадянина. А останній, у міру зміцнення, стане опорою і для чесного судді. І не тільки судді... А поки що... на незалежність суддів тиснуть не лише політики, влада, кримінал, а й «константи» (з дозволу сказати) у «суддівсько-правничому цеху». Простіше кажучи: суддю треба захищати і від суддів, і від прокурорів. Можливо, це видається дрібничкою у порівнянні з «дев’ятим валом» президентсько-парламентського гніву на суддю. Але мені здається, без тої дрібнички говорити в Україні про незалежність судді нечесно...
